Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №39 від 26.09.2024 року

Привіт! Ти як?

Пробач за фамільярність...

Я добре знаю норми спілкування,

Та винятки прописує реальність –

Тепер це наше основне вітання.

Почну спочатку.

Осене, вітаю!

Сьогодні вільну я знайшла хвилинку,

Хоча давно писати намір маю

Тобі листа на аркуші в клітинку.

Категорія: №39 від 26.09.2024 року

Щиро переконана в цьому Олена Манащук зі Святця, яка вже сімнадцятий рік проживає у США, у місті Стемфорд поблизу Нью-Йорка. У 19 років вона, молода дівчина, студентка Тернопільського Національного Педагогічного Університету виграла «зелену карту» і зважилася сама переїхати за океан і будувати своє життя тут. В країні, де кожний, хто хоче працювати, хто сумлінно працює, може забезпечити собі гідне життя.

В країні, де все прозоро, де держава захищає кожного громадянина, кожного мігранта, де всі рівні перед законом.

Але спершу розкажемо про чудову родину Любові Петрівни та Василя Матвійовича Манащуків, колишніх вчителів Святецької ЗОШ І-ІІІ ступенів. Простих, щирих, відкритих, трудящих, наполегливих, стійких, надійних, добрих, справедливих, скромних людей, прекрасних батьків. І ці епітети можна продовжувати. Бо виросли в селянських родинах, змалку були привчені до праці, до того, що треба жити по совісті, не робити нікому зла, а лише добро. Люба Петрівна працювала вчителькою початкових класів, Василь Матвійович – вчителем трудового навчання.

Категорія: №39 від 26.09.2024 року

Продовжує працювати Гуманітарний штаб Теофіпольщини. А ми знову про це пишемо. Наприкінці минулого тижня великий збір продукції довготривалого зберігання відбувся у селах Кунча та Дмитрівка. Організатором акції став голова ветеранської організації сіл Кунча та Дмитрівка Олександр Стучинський. Підтримав ініціативу голова ФГ «Кунчанський» Володимир Пицюк: для збору продукції надав вантажний автомобіль з водієм Геннадієм Басом та двома робітниками.

Тож проїхали по селах, зібрали та привезли біля 4 тонн вантажу на склад штабу. Люди віддавали картоплю, цибулю, моркву, столові буряки, закрутки, сало, смалець, цукор, все, чим могли поділитися. Оскільки не всі знали, про акцію, на окремих вулицях Кунчі буде організований локальний збір.

А в неділю благодійний ярмарок у Теофіполі організували та провели волонтерські групи Наталії Гонюк з Новоставець та Галини Лепетун з Колок. Добре попрацювали, наготували усілякої смакоти. У Новоставцях готували Наталія Гонюк, Олена Глов’юк, Ніна Баб’юк та Олена Зубова. Наталія Гонюк наварила адигейського сиру, напекла бісквітів та млинців. Разом наварили сюрпу, козацький куліш, приготували шашлики, пальчики, котлети, млинці з м’ясом, капустою та сиром. В Колках Галина Лепетун, Наталія Семенюк, Валентина Шкроба, Світлана Чернега, Люба Косєнкова наготували пиріжки смажені з горохом та часником, біляші, биточки, картопляні зрази з м’ясом, десерт «бите скло», А Тетяна Іванчук з Волиця-Польової наготувала торти, рулети, корзинки.

Категорія: №39 від 26.09.2024 року

Навіки Бог і Україна

В моєму серці обнялись.

Дві неосяжні величини,

Перед якими світ схиливсь

Кожного року у всіх куточках Землі 21 вересня відзначають Міжнародний день миру. Для більшості людей планети Земля мир – це повсякденна реальність. На вулицях спокійно, діти ходять до школи. Там, де підвалини міцні, безцінний дар миру може ніким особливо і не помічатися. Для тих, хто увесь час жив у світі благополуччя, ці слова нічого не значать. Їм важко оцінити ту величезну роль Міжнародного дня миру, де розриваються снаряди під вікнами будинків. Однак для дуже багатьох людей в сучасному світі цей дар – не більше, ніж казкова мрія. Привернути увагу до проблеми миру Землі – ось основна мета цього свята.

Мир у рідній Україні – це найзаповітніше бажання усіх українців, котре вони висловлюють вголос так згуртовано, як ніколи раніше. До відзначення цього свята щороку долучається і Новоставецький ліцей . Учні 1-11-х класів приєдналися до Всесвітньої акції «Голуб миру» під гаслом «Хай буде мир на всій Землі», провели лінійку « Нам потрібен мир», де ведучі Саша Мельник та Яна Федчук розповіли про історію дня миру, діти співали пісні та танцювали, говорили про необідність миру на Україні.

Категорія: №38 від 19.09.2024 року

Це про нашого земляка, 26-річного Володимира Галентюка з Базалії. У січні 2017 року, коли йому йшов дев’ятнадцятий рік, підписав контракт на три роки на службу в Збройних Силах України. Бачив себе військовим, хоч після закінчення Базалійської ЗОШ І-ІІІ ступенів здобув професію кухаря у Хмельницькому професійно-технічному ліцеї № 8. Став артилеристом, три роки в зоні проведення Антитерористичної операції виконував бойові завдання в Луганській та Донецькій областях.

– Звісно, – каже, – тоді війна була трохи не така, але це була війна. І поранені були, і загиблі, всяке було. Але, коли в мене закінчився контракт, я звільнився лише на пару місяців. Тож заключив другий контракт на пів року, служив у 14 ОМБр імені князя Романа Великого. Пішов в піхоту, був мінометником. Далі заключив третій контракт знову на пів року, це вже була 30 ОМБр імені князя Костянтина Острозького. 7 березня 2022 року мій третій контракт мав закінчитися. З 19 лютого росіяни почали крити нас артилерією. Наша була набагато слабшою, тож мали значні втрати. Чи вірили ми в те, що почнеться повномасштабне вторгнення? Хоч знали, що вони нарощують свої ресурси вздовж кордону, в глибині душі думалося, що це просто демонстрація сили. Але так не сталося. Тримали ми оборону на Світлодарській дузі. Стояли біля селища Новолуганське. Згодом нас перекинули під Горлівку, було дуже пекельно. Хоч з самого початку цієї війни скрізь було пекельно. І ти постійно згадуєш всі молитви, які знаєш, без цього ніяк не можна. А те, що довелося пережити впродовж цих двох з половиною роки, воно ж не відпускає ні на секунду, воно весь час сидить в голові, і ти просто не знаєш, на якому ти світі.

Категорія: №38 від 19.09.2024 року

Зі святом вчора нас усі вітали,

Посипалася дітвора до школи.

А нині страшно нам болить Полтава,

Втопились барви вересня у горі....

Ми вчора посміхалися, раділи,

Більш-менш були щасливі всі, здається...

Та коршун смерті знов розправив крила

І пхає гострі кігті десь до серця.

Категорія: №38 від 19.09.2024 року

Триває ця страшна, кривава війна. І небайдужі люди в тилу продовжують вносити свою частку у перемогу, хто як може. Хто  донатить, підтримує збори, а збори постійні – то на колеса, то на дрони, то на портативні зарядні станції, то на автомобілі, тепловізори. Хто закупляє все це сам, є такі люди. А хтось бере участь в акціях по збору продуктів, які організовує Гуманітарний штаб Теофіпольщини на підтримку Збройних Сил України.

Тож продовжуємо звітувати про його роботу, вже за минулий тиждень. Знову відбулися збори овочів та інших продуктів довготривалого зберігання у Великому Лазучині, Бережинцях та Рідці. У Великому Лазучині знову закликав своїх земляків до збору голова штабу Анатолій Козак. А в Бережинцях та Рідці збір організував представник штабу Микола Тимощук.

– Знову люди віддавали те, що виростили, переробили – каже Анатолій Козак, – І назбиралося – картопля, цибуля, морква, столові буряки, закрутки. Так само й в Рідці та Бережинцях. Бо такі наші люди, віддають, бо знають, що все треба нашим бійцям, бо хочуть чогось домашнього.

У суботу, 14 вересня, завантажили тонну продуктів у вантажний бус Анатолія Козака, разом з ним у Тернопіль до Володимира Мосейка вирушили Василь Гандовський та Микола Тимощук, бо якраз на схід мав відправлятися вантаж.

Категорія: №38 від 19.09.2024 року

Як директор спортивного комплексу ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод, як тренер з гирьового спорту та важкої атлетики, завжди радію, коли зі своїми вихованцями виїжджаємо на змагання. Бо це дуже важливо для професійного та емоційного зростання юних спортсменів. Треба, щоб вони бачили, як виступають інші, як перемагають, розуміли, що лише наполеглива праця, постійні тренування можуть принести здобутки.

І от нещодавно в місті Городок Хмельницької області відбувся чемпіонат області з важкої атлетики серед юнаків та дівчат віком 13-15 років. Участь у ньому взяли вихованці нашого відділення важкої атлетики Вероніка Левина та Артем Скорий. А навчаються вони обоє у Теофіпольському ліцеї № 2.

Вероніка займається цим видом спорту вже рік. Тренування проходять тричі на тиждень по дві години. І ціле літо, хоч були канікули, вона також займалася. Дуже цілеспрямована та відповідальна дівчинка. І от вона посіла перше місце з сумою двох вправ (поштовх та ривок) у 77 кілограмів. Як краща спортсменка, відібрана на чемпіонат України, який пройде незабаром у місті Устя Закарпатської області. Надіємося, що і там, вже на такому високому рівні, виступить успішно.

  • Ви тут: 
  • Головна