Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №41 від 10.10.2024 року

Слава Україні! Героям слава! Це ті слова, які потрібно промовляти щодня, ні на мить не забувати про тих наших Героїв, завдяки яким ми живемо відносно мирним життям, безпечно спимо у своїх домівках, маємо можливість навчати і навчатися, спілкуватись, займатися улюбленими справами, і разом з тим, допомагати нашим славним захисникам перемагати ворога.

У День захисників та захисниць України, в нащому Новоставецькому ліцеї відбулося свято «Зростаймо патріотами своєї країни» Ведучі свята Аліна Максимюк, Яна Макарчук, Софія Паранюк та Єва Сіверська розповіли про історію свята. На зустріч до здобувачів освіти завітали наші земляки – воїни Підгурський Василь та Рудий Олександр. Військовослужбовці поділилися власним досвідом несення служби, пригадали побратимів, односельців, які віддали своє життя за свободу і незалежність України та, звісно ж, закликали молоде покоління любити свою країну та не бути байдужими. Ці мужні воїни з нами! Вони знайшли такі безцінні хвилини, щоб приділити увагу і нам! Щиро дякуємо їм за це і вітаємо!

Категорія: №41 від 10.10.2024 року

Шановні односельці, дорогі мої друзі, знайомі і незнайомі люди. Цей пост – це крик душі батька, чиї сини боронили і боронять нашу Неньку УКРАЇНУ від москалів, Віталік з 2016 року, а Вова вже у Божому Війську, в Житомирі на Смолянці.

Так склалось життя, що цьогоріч мій 60-річний ювілей майже співпав з найважливішим державним святом в році – Днем захисників та захисниць України. Це, мабуть, найголовніше державне свято під час повномасштабної війни. Цього дня ми вшановуємо героїв і героїнь, які борються за незалежність своєї Батьківщини. А також згадуємо пам’ять воїнів, котрі віддали життя за Україну.

Воїни Збройних Сил України, нам важко уявити, що ви переживаєте кожного дня. Який біль, страх, втому та інші емоції ви відчуваєте. Але хочемо вам подякувати за ваш героїзм, за захист нашої країни, який ви не припиняєте ні на мить. Ви — герої нашого часу, які надихають нас також на боротьбу й ми намагаємося зі свого боку допомогти вам, чим можемо. Ваша відвага і самопожертва відображають найкращі традиції воїнів України. Ми не припиняємо пишатися та захоплюватися вами! Бажаємо, щоб жахіття війни закінчилися якомога скоріше і кожен повернувся з фронтових окопів до свого рідного дому! Дякуємо вам за все!

Категорія: №41 від 10.10.2024 року

Планувалося, що на початку цього тижня Гуманітарний штаб Теофіпольщини відправить бус з вантажем у дві тонни продукції та доставить адресні посилки на Донецький та Харківський напрямки нашим бійцям-землякам. Однак так не сталося.

– Мало в нас ще продукції, – каже голова правління ГО «Благодійний фонд Добра, Надії та Любові» Андрій Петринюк, – мало овочів, закруток, інших продуктів довготривалого зберігання. Ще не закололи те велике порося, яке мали переробити на ковбасу та копченості. Тож треба дозбирати продукцію, доробити те, що планувалося і виконати задумане. Закликаю жителів громади долучитися до наших акцій, зробити пожертви, віддати частку того, що є вдома – картоплю, моркву, цибулю, часник, столовий буряк, яблука, мед, сало, смалець, крупи, муку. Якщо ви це зібрали, передзвоніть до мене (067 380 13 67), чи до голови штабу Анатолія Козака (097 473 89 87), чи до інших активістів штабу. Ми приїдемо і заберемо. Також звертаємося до батьків, дружин наших бійців-земляків: повідомляйте нам їх контакти, щоб ми змогли адресно доставити посилки, чи відправити Новою поштою.

Категорія: №41 від 10.10.2024 року

По суті ювілей – це своєрідний аудит, себто ревізія або привід оцінити пройдений шлях. Але як цю дату відмічають – то вже залежить від статусу особи, її звичок, і, безперечно, характеру: хто помпезно, із розмахом, на фоні похвальби та возвеличення заслуг, інший – скромно.

Павло Борисович Пасєка, народжений 80 літ тому на тодішню Покрову, 14 жовтня, не з тих, кому смакує славослів’я на його адресу – він звик писати хороше про інших, тож ми, колишні колеги по перу, які з ним працювали пліч-о-пліч десятиліття, так би мовити, розпишемося за нього. Бо його творчий доробок у районній газеті «Червона зірка», а згодом «Життя Теофіпольщини» настільки багатий та значний, як ні в кого з навіть дипломованих журналістів, це вже не кажучи про організаторську роботу для нормального існування періодичного видання. Ми це прекрасно пам’ятаємо, усвідомлюємо та цінуємо.

Нам, ще нині сущим, за плечима яких понад чверть, а то й третина віку журналістського стажу, неважко уявити ті умови, в яких народжувався та зростав, набираючись майстерності газетяра, Павло. Це був кінець шістдесятих, період становлення відновленого Теофіпольського району, коли повсюдно, зокрема, й у редакції, бракувало досвідчених фахівців і житла для них, тому й відчувалася плинність кадрів. Вадим Шептицький, Леонід Божик, Яків Казаренко, Євген Халаберда, Ірина Баланюк, Анатолій Кушнір, Леонід Кульчевич, Олександр Пасічник – ось когорта людей, серед яких були й теж новачки у газетній справі, довелося новоспеченому журналісту Павлові Пасєці вчитися творити районку. І виявився він здібним учнем. Забігаючи наперед, відмітимо це абсолютно без перебільшення, що не було йому рівних по здачі планової (для багатьох колег виснажливої та осоружної) норми газетних рядків – Павло постійно був серед лідерів і завжди йшов з випередженням.

Категорія: №41 від 10.10.2024 року

Це про виступ нашої команди гирьового спорту спортивного комплексу ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» у відкритому Кубку Асоціації гирьового спорту України у місті Збараж Тернопільської області, який відбувся 27-29 вересня. Участь у цих змаганнях взяли понад 150 спортсменів з 16 областей країни.

Найперше, дуже радий, що троє спортсменів, яких я треную, стали майстрами спорту України з гирьового спорту. Їм вручили відповідні посвідчення. Це начальник караула 36 Державної пожежно-рятувальної частини 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної Служби з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області Микола Шалан, мої вихованці Володимир Касянчук з Нетішина та В’ячеслав Рудніцький з Кам’янець-Подільського.

У такому виді змагань, як естафета, наша команда посіла почесне друге місце. Ми, це Микола Шалан, я та студент другого курсу Хмельницького Національного Університету Орест Федонюк, виконавши по три хвилини кожний таку вправу як поштовх, показали хороший результат.

Микола Шалан відзначився також у двоборстві, посів друге місце. Стали другими у двоборстві і школярі Теофіпольського ліцею № 2 Володимир Гладинюк та Андрій Жилюк. У ривку перше місце посіла Вікторія Велічко, третє – Вероніка Левина, учениці Теофіпольського ліцею № 2.

Категорія: №41 від 10.10.2024 року

 

Учителю, якби не Ви

І не ім’я Ваше величне,

То хто б мене благословив

Сіяти мудре, добре, вічне?

Учителю, якби не Ви

І Вашої любові сила,

То хто б для мене світ відкрив,

Хто б дав мені для злету крила?

Категорія: №40 від 03.10.2024 року

Вчителька історії та правознавства Теофіпольського ліцею № 3 Світлана Анатоліївна Станчук добре відома в освітянській спільноті Теофіпольської громади. Адже вона досвідчений спеціаліст вищої категорії, старший вчитель, очолює професійне зібрання вчителів історії громади, невпинно працює над підвищенням свого професійного рівня, педагогічної майстерності.

А ще притаманні їй інші чесноти. Бо готує та проводить щорічний конкурс «Юні знавці Конституції України», захоплюється краєзнавством, працює з архівними документами, вивчає історію Теофіполя та його мешканців – українців, євреїв, поляків кінця ХVIII-XIX cтоліть, є чудовим автором публікацій у нашій газеті на цю тему.

– Чому я обрала таку професію, – міркує , – бо люблю своїх учителів, ці люди завжди  були для мене взірцем порядності, освіченості, людяності, відданості цій нелегкій, подвижницькій праці. Найперше, таким взірцем був мій дідусь Іван Захарович Боярчук, вчитель фізичної культури та трудового навчання Святецької середньої школи. Адже моя мама зі Святця, тож досі пам’ятаю, як він мене, малу, вів за руку до школи. Я закінчила Іванківську восьмирічну школу, це Борщівський район  Тернопільської області. І тут у мене були найкращі вчителі, коли зустрічаюся з однокласниками, завжди згадуємо про них, це дуже гарні спогади. Це мої улюблені викладачі Кременецького ліцею Микола Лазарович, Наталія Назарович, Олександр Соловей, де я навчалася.  Це викладачі Тернопільського Державного Університету, перший декан історичного факультету Микола Алексієвець, Тетяна Гонтар. Тут я здобула вищу освіту, тут сформувався мій світогляд, як вчителя історії.

Категорія: №40 від 03.10.2024 року

Триває повномасштабна агресія російської федерації. В запеклих кривавих боях Збройні Сили України тримають оборону. Світ вражений мужністю та доблестю українських військових. Адже демонструють незламну силу духу, волю до перемоги. Бо вже за неї заплачена дуже висока ціна. І назад дороги немає.

 15 вересня 2024 року. Біля села Терни на Донеччині групу українських спецпризначенців засік ворожий підрозділ. Били, чим могли. З групи залишилися лише «двохсоті» та «трьохсоті». Чудом залишився живим Дмитро Савчук з Хмельницького. З роздробленими ногами та лівою рукою.

Його корені з нашої Шибени. Батько, Сергій, син відомих у громаді ветеранів педагогічної праці Сергія Юхимовича та Лариси Арсенівни Савчуків, які багато років життя віддали Шибенській середній школі. Дружна, віддана доньці та синові, внукам та правнукам родина. І ось впало на них таке випробування. Та, кажуть, головне, що живий.

  • Ви тут: 
  • Головна