Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №36 від 05.09.2024 року

 (Продовження, початок у №34 та №35 від 22 та 27 серпня 20024 року).

Цього року свято “Першого дзвоника” було ювілейним, адже школі, а тепер Теофіпольському ліцеї №1 виповнилося 90 років. Нинішній директор нашого закладу Алла Адамівна Бурлак нагадала про цю подію на святковій лінійці. Згадав також про ювілей гість свята, колишній учень нашої школи Сергій Андрійович Ковальчук. Він був приємно вражений гарними змінами, які відбуваються в ліцеї.

Пригадав роки свого шкільного життя та навчання після Другої світової війни свого тата, який здобував середню освіту в період, коли директором школи була Фаїна Іванівна Гуртова. Зі слів його батька Андрія Костянтиновича Ковальчука, який викладав згодом у Теофіпольській середній школі хімію та обладнав зразковий кабінет у 60-80 рр. ХХ століття; після війни у школі навчалося мало учнів; зразу після звільнення від німецьких військ, вікна у школі були забиті дошками, діти не мали на чому писати, чорнило варили із бузини й часто не мали що доброго одягнути та взути. Вчителі та дирекція школи не лише відбудували школу, але й розпочали будівництво нового приміщення у 60-их рр.

Незмінним завучем школи впродовж 30 років був вчитель Іван Михайлович Король. Він безперечно є легендою школи, адже він завжди дбав за високий рівень знань учнів та авторитет учительського колективу та дисципліну у навчальному закладі. Саме він був одним з ініціаторів запровадження в школі кабінетної системи. Були створені кабінети фізики, хімії, географії, біології; облаштовано спортзал та музей історії. Він теж дбав про добудову школи, адже у 70-их рр.розпочали будівництво нового корпусу ( на той час у школі навчалося близько 800 учнів). Завершив будівництво триповерхового нового корпусу школи запрошений на посаду директора Федір Григорович Кравчук, якому вдалося обʼєднати зусилля вчителів та учнів та в 1975 році, нарешті, в новому приміщенні розпочали навчатися учні.

Категорія: №35 від 29.08.2024 року

Саме 29 серпня 2014 року стався один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни – вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом. Коли українські військові колонами виходили «зеленим коридором», росіяни порушили домовленості та розстріляли їх.

За даними Українського інституту національної пам’яті, унаслідок підступності росіян українська армія втратила загиблими 366 воїнів, 429 отримали поранення, 158 зникли безвісти, 300 опинилися в полоні.

Ті трагічні події розгорталися саме на полях соняхів, які вже дозрівали. І саме під цими соняхами сотні Захисників України в боротьбі з ворогом поклали своє життя за незалежність нашої країни.

Категорія: №35 від 29.08.2024 року

Це про Романа Члека з Колок, який загинув 13 липня 2023 року на Донеччині, виконуючи бойове завдання. Для батьків Валентини Тимофіївни, Григорія Михайловича, сестри Інни з сім’єю, друзів, односельців, земляків, він назавжди залишиться 31-однорічним. Товариським, скромним, доброзичливим. Який вже 1 березня 2022 року добровольцем пішов захищати Вітчизну від рашистської навали.

Таким він запам’ятається і для ентузіастів футболь­ного руху на Теофіпольщині, адже був випускни­ком Шепетів­сь­кого фут­­боль­­ного пансіонату, учас­­ником районних чем­­піо­натів з футболу.

І от з нагоди 33-річниці Незалежності активісти Федерації футболу Теофіпольщини вирішили провести турнір з міні-футболу на його честь.

Категорія: №35 від 29.08.2024 року

Здається, зовсім недавно наметовий табір «Подільсько-Волинська Січ-2024» розпочав свою роботу, було п’ять змін, тут діти з багатьох областей України набиралися сил та козацького духу. Та швидко, в доброзичливій, дружній атмосфері, насиченій здобуттям нових знань та навиків, неймовірними, незабутніми спогадами, щасливо-сумними миттєвостями розставань минули червень, липень, добігав до кінця серпень. І минулої неділі, 25 серпня, відбулося урочисте закриття «Подільсько-Волинської Січі-2024».

Нагадаємо, що це вже був шостий сезон і в його успішне відкриття вклали свій внесок ветерани Теофіпольщини, учасниці клубу за інтересами «Скарбниця», волонтери Гуманітарного штабу Теофіпольщини, голова правління ГО «Благодійний фонд Добра, Надії та Любові» Андрій Петринюк, Теофіпольська селищна рада на чолі з Михайлом Тененевим, староста Святецького старостинського округу Алла Щур, голова ФГ «Кунчанський» Володимир Пицюк.

Традиційно цього дня тут діяла виставка зброї, виробів від козацької фабрики ковальства «ВІГО», можна було постріляти з лука, арбалета, пейнтбольної зброї, посмакувати стравами козацької кухні. А ще тут відбувся благодійний фестиваль козацької та військово-патріотичної пісні «Молотківський лелека», благодійний кулінарний конкурс випічки, пиріжків, булочок та страв української кухні на підтримку Збройних Сил України.

Категорія: №35 від 29.08.2024 року

Нещодавно ми, ветерани МВС, зустрілися з начальником сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 2 Хмельницького районного управління поліції Олександром Паламарчуком та його заступником Олександром Базилюком.

Обговорили питання співпраці щодо надання допомоги бійцям Збройних Сил України, бригаді гвардії наступу «Лють» Національної поліції. Бо потреби бойових підрозділів бригади постійно є, і хто, як не ми, підтримаємо наших хлопців. Це і донати, збори на придбання автомобілів, дрони, портативні зарядні станції, це і збір продуктів довготривалого зберігання.

Обговорили ми і нашу спільну участь у заходах 29 серпня, Всеукраїнській акції пам’яті «Сонях» з вшанування загиблих захисників та захисниць України. Бо, на жаль, є нам кого вшановувати.

Категорія: №35 від 29.08.2024 року

Вже другий місяць я на службі у Збройних Силах України. Хоч обмежено придатний, та треба служити, внести свій внесок у перемогу. Поки що проходжу навчально-тренувальний збір в одному з навчальних центрів.

Ясно, що вже все не так, як вдома. Тут режим, дисципліна, хоч мені не звикати, служив у морфлоті. Та в морську піхоту не потрапив, бо вже не такий спритний, як був 30 років тому. Але нічого, треба справитися. Умови хороші, нарікати нема на що, бо ж не на відпочинку. Хлопці хороші зібралися, толкові, ще й почуттям гумору, мені такі по духу підходять.

Категорія: №35 від 29.08.2024 року

 (Продовження, початок в № 34 від 22 серпня 2024 року.)

Друга світова війна змінила світобудову ХХ століття, знищила багато цінних відомостей. Тому маємо дуже мало фактів про розвиток освіти в першій половині минулого століття. Становлення середньої школи у Теофіполі проходило у важких умовах періоду Голодомору та жахливих репресій. Архівні документи свідчать, що вже на початку 30-их років було знищено неписьменність. Збереглися дві світлини випускників неповної середньої школи, яку у 1930 році повернули до Теофіполя.

Директор цієї школи був Жежерук М.С., який й очолив новостворену середню школу. Доля цієї людини наразі невідома, але на фото другого випуску Української неповної школи в Теофіполі за 1934 рік зберігся його вигляд. Далі два роки школою керував Коган Яків Аркадійович. В 1936-1941 рр.директором школи був уже Супрун Андрій Омелянович (його фото немає) та кілька місяців тимчасово його замінив Король Іван Михайлович, який більше ніж 30 років був завучем Теофіпольської середньої школи й найбільше доклав зусиль для становлення традицій та авторитету освітнього закладу.

З 1935 року в Теофіполі стала діяти вечірня середня школа для дорослих. У 1939 році в освітніх закладах навчалося 855 учнів, працювало 34 учителі. Це дало можливість охопити навчанням усіх дітей шкільного віку, багато працюючої молоді. Загалом у нашому краї в 1940 році діяло 55 шкіл, з яких 7– середніх, 16– неповних середніх і 32– початкових. В них навчалося 9 тисяч учнів і працювало 320 учителів ( ці відомості відшукав в архівах наш краєзнавець Стасюк Іван Архипович).

В період окупації України нацистською Німеччиною нова влада лише на декілька місяців відновила навчання в школі. Основна увага приділялася арифметиці, каліграфії. Згодом школу закрили.

Категорія: №34 від 22.08.2024 року

Третій рік триває героїчний спротив України, всього волелюбного українського народу проти кривавої, страхітливої, повномасштабної агресії російської федерації. Третій рік наші доблесні, мужні Збройні Сили України тримають оборону, героїчно стримують шалений натиск лютого ворога. Бо, на жаль, він і досі переважає в живій силі та техніці.

Звісно, ситуація із забезпеченням українського війська набагато покращилася, але і досі величезний внесок у підтримку ЗСУ роблять благодійні фонди, волонтери. Адже саме вони організовують збори на придбання автомобілів, дронів, тепловізорів, станцій «старлінк», амуніції та іншого обладнання,закупляють все це та надають бійцям. Також є ще представники бізнесу, приватні підприємці, які самостійно відгукуються на запити військових та надають їм дуже потрібну допомогу.

Як от приватний підприємець В’ячеслав Шведа з Теофіполя. Хоч людина він дуже скромна і не афішує свого волонтерства. Але минулого тижня придбав та передав нашому земляку, бійцю з Гаївки Богдану Петлюку портативну зарядну станцію для живлення засобів РЕБ (радіоелектронної боротьби) вартістю 56 тисяч гривень. Зазначимо, що у сучасних воєнних конфліктах радіоелектронна боротьба (РЕБ) набуває дедалі більшого значення. Насправді засоби радіоелектронної боротьби є одними з провідних елементів сучасних війн і збройних конфліктів. Радіоелектронна боротьба – це різновид збройної боротьби, який здійснює радіоперешкоди для радіоелектронних засобів розвідки, систем зв’язку та керування ворога для ускладнення його роботи і передання даних. РЕБ є видом бойового забезпечення.

  • Ви тут: 
  • Головна