Разом – ми велика сила

Категорія: №8 від 22.02.2024 року

Як і збиралися, десант Гуманітарного штабу Теофіпольщини у вівторок опівдні вирушив на південний схід, до бойових підрозділів на Запорізький напрямок. Хто поїхав: перший автомобіль – організатор Гуманітарного штабу Андрій Петринюк та начальник 8-ого відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної допомоги підполковник ЗСУ Василь Кубін; другий автомобіль, закуплений за пожертви прихожан храмів Православної Церкви України та працівників підприємств та установ громади під час проєкту «Коляда» для заступника командира батальйону однієї військової частини на Запорізькому напрямку, нашого земляка Геннадія Русакова – Теофіпольський селищний голова Михайло Тененев та благочинний Теофіпольського округу ПЦУ отець Василь Крисак; вантажний бус від Володимира Мосейка з супроводжуючими – заступником голови Гуманітарного штабу Теофіпольщини Василем Гандовським та активістом штабу Володимиром Яцюком.

Обидва автомобілі були завантажені овочами, продуктами довготривалого зберігання та готовими стравами. Вантажний бус прибув наполовину завантажений вже з Тернополя, на базі штабу у ТОВ «Подільське» його довантажили.

Найперше, завдячуємо небайдужим людям у нашій громаді, які під час акцій збору продуктів приносили картоплю, моркву, столові буряки, цибулю, яблука, сало, смалець, закрутки, муку, цукор, крупи, вермішель. А також волонтерським підрозділам з Колок та Шибени, які приготували домашні страви.

Детальніше...

Світлій пам’яті Олега Леонідовича Рендюка

Категорія: №8 від 22.02.2024 року

Звати мене Ольга Іванівна Сич, проживаю я в селі Велика Салиха Антонінської територіальної громади. Я колишня вчителька Великосалихської ЗОШ І-ІІ ступенів, вчила я української мови та літератури у 5-9 класах Олега Леонідовича Рендюка, Героя, який нещодавно загинув та похоронений в селі Святець. А вже минає 40 днів, як відбулася ця трагічна подія. Тож хочу написати про цього прекрасного хлопця.

Народився Олег в звичайній селянській родині, в якій поважали та шанували працю. Був старанним в навчанні, наполегливо йшов до своєї омріяної мети. Навчався у Хмельницькому вищому навчальному закладі, де була військова кафедра, яку він успішно закінчив. Тож твердо вирішив стати військовим. У 2010 році розпочалася його військова кар’єра.

Як почалася у 2014 році російсько-українська війна, боронив рідну Батьківщину на Донеччині. Батьки та родина молилися, щоб повернувся живим. І Бог почув їхні молитви.

Детальніше...

Йдеться про майбутнє України

Категорія: №8 від 22.02.2024 року

24 лютого 2022 року назавжди увійде в новітню історію України як початок кривавого, повномасштабного вторгнення російської федерації проти суверенної, незалежної Украї-ни. Водночас, як початок вирішального етапу національно-визвольної боротьби українсь-кого народу за свободу, за справжню незалежність. Як війна двох абсолютно відмінних світоглядів, двох цивілізацій – демократичної та авторитарної. Як межа краху оманливого «руського міра», як межа остаточного духовного звільнення України від московських пут.

Бо ця страшна війна ще раз засвідчила, що ніколи ми не були братами. Бо тільки вороги можуть так люто ненавидіти все українське, так люто знищувати українців, спустошувати, руйнувати, плюндрувати українську землю.

Тож розмовляємо з благочинним Теофіпольського округу Православної Церкви України митрофорним протоієреєм отцем Василем Крисаком про 5-у річницю підписання Томосу, про перехід релігійних громад Теофіпольщини від московського патріархату до ПЦУ, про участь прихожан у волонтерському русі на підтримку Збройних Сил України.

Детальніше...

Світлій пам’яті Ніни Петрівни Киричок

Категорія: №7 від 15.02.2024 року

12 лютого перестало битися полум’яне серце справжнього професіонала, лідера, голови профспілкової організації працівників освіти Теофіпольської територіальної громади Ніни Петрівни Киричок. Все своє життя після закінчення філологічного факультету Кам’янець-Подільського педагогічного інституту вона присвятила школі та профспілці.

Більше 40 років очолювала профспілку освітян Теофіпольщини. Все її життя – це нескінченна від­да­ність обраній справі. За час роботи в профспілці проявила себе ініціативним, принциповим та вимогливим керівником, талановитим організатором, чуйною, уважною, щирою, доброю людиною, готовою допомогти кожному, хто цього потребував. Адже постійно зосереджувалася на питаннях захисту прав та інтересів вчителів.

Тож своєю невтомною працею, досвідом, інтуїцією, вірою в позитивний результат здобула заслужений авторитет серед освітян краю. Її активна життєва позиція, високий професіоналізм, значний особистий внесок у соціально-економічний захист спілчан, у розвиток освітянського профспілкового руху були неодноразово відзначені нагородами – грамотами, подяками. Не зупинялася на досягнутому, вишукувала нові, цікаві, нестандартні методи роботи з профспілковим активом.

Детальніше...

Трохи гумору і правди

Категорія: №7 від 15.02.2024 року

Хай би їх усіх шляк трафив чи копнула качка...

От придумувати вміють для людей задачки.

Щипніть, вкусіть мене добре, най прийду до тями.

Поясніть, як щось не знаю, простими словами.

Може, вже війна скінчилась, – мені не сказали?

Як-не-як, а у Фейсбуці, щось би прочитала.

Ні, новини не змінились, ще більше лякають,

Щодня хлопців молоденьких у землю ховають....

Детальніше...

Щоб послужило нашим хлопцям

Категорія: №7 від 15.02.2024 року

Продовжує працювати Гуманітарний штаб Теофіпольщини, вантаж для бійців має відправлятися з наступного тижня на Запорізький напрямок, а пізніше ДАФ буде відправлятися на Харків. Бо ж дуже там велика біда.

А минулого тижня голова штабу Анатолій Козак, його заступник Василь Гандовський та представник штабу Микола Тимощук приїхали до бійця Івана Кротевича з Гаврилівки. Мав вже їхати у свій бойовий підрозділ після короткої відпустки. Перед тим заїхали у Борщівку, А в Новоставцях Галина Фесун зі своїм сином Олександром Панчуком передали бійцеві по три пари теплих рукавиць та валянок.

– Передали ми Івану Кротевичу, – казав Анатолій Козак, – все це від дуже добрих людей, а ще трохи продуктів з гуманітарного вантажу з Німеччини. Бо ж всього там треба, побажали повертатися з перемогою. Щоб дочекалася родина, щоб ніхто більше не плакав, щоб була радість. Тож хай береже його Бог!

Детальніше...

Добрі справи від щирого серця

Категорія: №7 від 15.02.2024 року

Те, що з початку цієї війни в Україні розгорнувся потужний волонтерський рух на підтримку Збройних Сил України, красномовно свідчить про те, що українці хочуть жити в незалежній державі, що вони понад усе цінують волю та свободу. У нашій газеті ми постійно розповідаємо про волонтерський рух на Теофіпольщині, але людей, які безкорисливо роблять добрі справи задля підтримки мужніх захисників Вітчизни, є ще багато.

Тож наша розповідь про Марію Постернак з Лисогірки, її сім’ю, які з перших днів війни і до сьогодні волонтерять. Попри велике господарство, городи, знаходять час для цієї напруженої, невтомної роботи.

У їх затишній оселі розмовляємо з Марією Костянтинівною та її донькою Танею. Привітні, доброзичливі. А на підвіконні вже стаканчики з посіяним насінням перцю чілі, посудинки з посадженими коренями імбиру.

– Хочу, щоб була своя розсада гіркого перцю, – каже господиня, – бо ж роблю таку смачну вітамінну приправу для хлопців, а ще ж ліки такі – лимони, мед та імбир. А він же такий дорогий, 200-250 гривень за кілограм, то хочу виростити сама, на городі. Другі такі ліки роблю з часником, теж вони дуже корисні. То знаєте, скільки саджу цибулі та часнику? Сотих зо п’ять. Бо як інакше, треба ж передавати на фронт, і для себе треба.

Детальніше...