Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №52 від 28.12.2023 року

Добро і милосердя – це два крила, на яких тримається людство. Новоставецький ліцей має не так багато можливостей, та головне – більшість із нас розуміє, що світ тримається на добрих та на гарних вчинках. Тому вчителі та здобувачі освіти не просто говорять про добро та чекають його від інших, а реально діють, намагаються зробити світ кращим, красивішим своїми добрими, корисними справами.

Ми живемо в непростий час, на нашу країну напав ворог, багато наших земляків вирушили до лав Збройних Сил України, тому ми з задоволенням включилися в акцію «Тепло дитячих сердець» та приготували посилки із смаколиками, шкарпетками, засобами санітарної гігієни, звичайно ж, дитячими оберегами та малюнками. 35 посилок відправили туди, де йдуть бої, та підтримали батьків, родичів, наших дітей, які навчаються у нашому ліцеї. Приємно було чути слова подяки від мамів, які раділи, що їх дітей пам’ятають, допомагають. Дзвонили і бійці, дякували за гостинці та обіцяли, що обов’язково завітають до закладу освіти. А Олександр Рудий особисто завітав в гості до ліцею, прибувши в відпустку. Подякував дітям за гостинці та подарував прапор від свого 8 окремого гірсько-штурмового батальйону. Діти вручили малюнки та просили, щоб повертався додому з перемогою.

Категорія: №52 від 28.12.2023 року

«Ми прийшли колядувать до порога,Україні побажать перемоги!» У понеділок, 25 грудня, з такими словами наші колядники, учні 11 класу Святецького ліцею, пройшлися вулицями нашого великого Святця, завітали до його жителів, в магазини та установи села. Адже підтримали благодійну акцію «Колядую, колядую – перемогу серцем чую. Наколядуємо на дрони для наших захисників!»

Зараз якраз той час, коли бажання та думки мільйонів українців дуже схожі – перемога! А усі наші молитви присвячені захисникам України. Боже,спаси і збережи наших воїнів!

Категорія: №52 від 28.12.2023 року

Він жив і трудився для людей

Поля мої… Хранителі краси…

Вертають журавлі в луги схмелілі.

Нема ніде теплішої роси,

Ніж та, що їм біліє на Поділлі.

Мій тихий сміх, мій непокірний біль –

Все звідси, з-понад голубої хвилі.

І родом радість моя теж відсіль,

Де люди від землі – і добрі, й милі.

(Микола ФЕДУНЕЦЬ).

Впевнений, що зарано пішов з життя грамотний, досвідчений керівник сільськогосподарського виробництва, людина щирої душі Леонід Остапович Стецюк з Гальчинець. Я ж знав його з 1975 року, коли він почав працювати агрономом в Теофіпольському районному управлінні сільського господарства. Тут молодий спеціаліст зарекомендував себе тільки, як кажуть, з кращого боку: був активний, цілеспрямований. А тому й закономірно, що поповнив резерв кадрів на керівників колгоспів. І в цьому ніхто не помилився, бо вже в січні 1981 року по рекомендації райкому партії трудівники Гальчинецького колективного господарства імені Т. Шевченка обрали Леоніда Стецюка головою колгоспу. І не помилились у виборі: понад сорок років Леонід Остапович вірою і правдою служив односельцям.

Багато, дуже багато зробив він для мешканців своїх підлеглих чотирьох сіл – Гальчинець, Єлизаветполя, Червоного Случа, Новоіванівки – для поліпшення умов їхнього життя, умов праці та побуту. За цей час сам став умілим, досвідченим керівником, якого поважали за простоту, людяність, вимогливість до себе і підлеглих. Саме ці позитивні риси його характеру сприяли тому, що з колись відстаючого Гальчинецький колгосп через декілька років поповнив ряди передових господарств Теофіпольського району.

Особливо чимало Леонід Остапович зробив по розбудові і благоустрою вже вищезгаданих чотирьох сіл колгоспу імені Т. Шевченка. І я тут не голослівний. Бо ж, працюючи другим секретарем райкому партії, а згодом – головою районної ради, я курирував питання будівництва, торгівлі, побуту і комунального господарства. Тому дуже часто бував у Гальчинцях, де разом з Леонідом Остаповичем розглядали хід вирішення цих питань в його господарстві. Мені було приємно, що він любив розбудовувати свої села. Багато об’єктів споруджував господарським методом, зокрема житло для людей, асфальтування вулиць, доріг, виробничі споруди. З мого ж боку була надана допомога по залученню підрядних організацій для будівництва ферм, реммайстерні, доріг, газопроводу. А в центрі Гальчинець виріс торгівельний центр.

Категорія: №51 від 21.12.2023 року

Нині доля України в руках військовослужбовців Збройних Сил України. На їхніх плечах лежить найбільший тягар відповідальності за долю української держави та захист її територіальної цілісності. Проте потужність армії залежить також і від допомоги тилу. Ми тримаємо тут свій фронт.

Тож минулої неділі, 17 грудня, в наших Новоставцях, у Новоставецькому будинку культури відбувся черговий благодійний ярмарок на підтримку Збройних Сил України.

Дякуюємо тим, хто готував чудові смаколики, виготовляв прикраси, новорічні композиції, приносив мед, варення, овочі, відерця з квашеними овочами, вазони, насіння та інше.

Дяуємо вам, дорогі наші односельці Людмила Кравчук, Андрій Дзюбак, Ніна Таранська, Олена Щур, Світлана Кислюк, Людмила Шклярук, Наталія Гонюк, Оксана Таранська, Люба Шучура, Людмила Крисько, Світлана Шахунська, Ліана Денисюк, Жанна Довжук, Іван Бугай, Віра Чавтайко, Таня Баліцька, Ніна Маринюк, Віра Сіверська, Галина Фесун, Довжук Людмила.

Категорія: №51 від 21.12.2023 року

Майже два роки живемо в умовах повномасштабної війни російської федерації проти нашої суверенної, незалежної держави. Майже два роки ворог не перестає завдавати масованих ракетних ударів по об’єктах енергетичної інфраструктури, аби їх знеструмити, зруйнувати, чим нанести непоправної шкоди українській економіці, жителям міст і сіл.

Бо коли є світло, все працює, є тепло, вода, зв’язок, інтернет, працює побутова техніка, те, без чого ми вже не можемо уявити своє життя. Тож абсолютно зрозуміло, що енергетична галузь є провідною, надважливою в економіці країни.

Про те, як в умовах воєнного стану працює Теофіпольський РЕМ АТ «Хмельницькобленерго», напередодні професійного свята, Дня енергетика, який відзначається 22 грудня, розмовляємо з директором підприємства Василем Борболюком.

– Випала на нашу долю війна, в страшному сні не можна було собі це уявити, – каже Василь Миколайович, – та ми, енергетики, працівники Теофіпольського РЕМ, який обслуговує територію колишніх Теофіпольського та Білогірського районів, продовжуємо виконувати своє завдання – забезпечуємо постачання електроенергії нашим споживачам. Це всі суб’єкти господарювання, промислові та сільськогосподарські підприємства, заклади соціальної сфери, побутові споживачі. У нашій Теофіпольській громаді це 440 юридичних осіб та біля 10 тисяч побутових споживачів.Обслуговуємо 950 кілометрів електроліній, 229 трансформаторних підстанцій, виконали річні завдання по капітальному та технічному обслуговуванню ліній електропередач. Щодо обрізуваня гілок, які межують на трасах з електролініями: є нас проблемні ділянки місцевих та державних доріг, це Колісець-Шибена, Базалія-Караїна, Турівка(від ставка до межі громади), де старі дерева треба повністю видалити. Оскільки власником цих придорожних смуг є ДП «Хмельницькоблавтодор», і тільки їх підприємства можуть виконувати такі роботи, ми зверталися з листами до Служби автомобільних доріг в Хмельницькій області, до Служби місцевих доріг в Хмельницькій області з проханням вирішити це питання; знаю, що зверталася до них і Теофіпольська селищна рада, але поки що нічого не зрушилося з місця. Адже як би ми не ретельно обрізували гілки над електролініями, всерівно дерева залишаються, пориви вітру ці гілки можуть кинути їх на лінії електромереж. От як було 23 листопада минулого року, коли після найпотужнішого ворожого ракетного удару по енергетичних об’єктах країни район залишився без живлення, ще й відбулися масові пошкодження електроліній через обледеніння гілок.

Категорія: №51 від 21.12.2023 року

Зайшла війна у другу зиму. А зима – це справжній виклик для піхоти, для розвідників, які на фронті роблять чи не найбільше роботи. Але найбільшою проблемою зимою для бійців стає мороз. Адже в окопі просто немає місця для активного руху, щоб бодай трохи зігрітися.

А сучасні технології , якими також володіє ворог, ускладнюють й можливість зігрівання за допомогою буржуйок. Якщо минулого року, в деяких випадках, у бліндажі поряд з окопом ще можна було зігрітися буржуйкою, то з активізацією використання ворогом дронів, зокрема, й FPV-камікадзе, це стало зовсім неможливим. Дим від буржуйки одразу демаскує позицію на величезну відстань і робить її вразливою ціллю для росіян. Як зігрітися в таких умовах? Лише завдяки окопним свічкам, на яких ще можна закип’ятити воду, розігріти їжу, висушити одяг.

Тож моя розповідь про те, як небайдужі жителі Теофіпольщини підтримали нашого земляка, бійця Збройних Сил України 23-річного Юрія Філіп’юка з Медисівки. Зателефонувала до мене його бабуся Ніна Василівна. Казала, що виписує, читає нашу газету, про Гуманітарний штаб Теофіпольщини, про його організатора Андрія Петринюка, як допомагають воїнам, в тому числі і землякам. А дуже треба Юрасику та його хлопцям окопних свічок, бо вони розвідники, на Слов’янському напрямку, бо без тих свічок – біда.

Категорія: №51 від 21.12.2023 року

24 грудня відзначаємо наше професійне свято – День працівників архівних установ. Щирі вітання з нагоди професійного свята працівникам та ветеранам архівних підрозділів Теофіпольщини, побажання миру, якого так чекаємо, віри у силу і незламність українських захисників, які цінною власного життя і здоров’я продовжують здобувати свободу для мільйонів українців, виборювати право на існування нашої держави. Бажаємо міцного здоров’я вам і вашим родинам, щирих друзів, затишку в ваших оселях.

Закінчується важкий рік, рік війни України проти країни – агресора, який знищує все на своєму шляху, все те, що для нас рідне, миле, наші домівки, а, головне, наші родини, але ми знаємо і віримо всім серцем, що Перемога буде тільки за нами, бо за нами правда.

Наш архівний відділ за весь період війни ні одного дня не призупиняв роботи, працюємо задля людей, задля Перемоги, вселяючи віру в людей, що все наладиться і буде ще краще, як було.

За всю історію існування архіви переживали різні часи: голодомор1939-1947 років, політичні репресії 30-х років, війни. Але, незважаючи на складні історичні періоди, найголовнішим завданням у архівістів завжди було зберегти документальний фонд. Всі покоління працівників архіву виконували свій професійний обов’язок – вони зберігали національне надбання.

Категорія: №51 від 21.12.2023 року

Питання відновлення, порятунку нашої річки Уляни, яка ще донедавна протікала територією Лідихівського старостату, але зникла з вини людей, я вже неодноразово підіймав на сторінках нашої газети.

З цим питанням я звертався як до попередньої, так і до теперішної влади нашої громади. Попередня влада нічого не вирішила. З утворенням Теофіпольської ОТГ я знову підняв цю проблему. Та підтримки влади громади я так і не отримав.

У влади одна відповідь на мої звернення. Цитую дослівно: «Проблема пересихання річки Уляни, правої притоки річки Полква, постійно на контролі селищної ради…». А закінчується відповідь тим, що, мовляв, немає коштів на проведення відповідних робіт. Натомість на популістські, не вкрай важливі проєкти для життєдіяльності громади, у влади кошти знаходяться.

  • Ви тут: 
  • Головна