Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №49 від 7.12.2023 року

З початком повномасштабної агресії російської федерації у нашій країні розгорнувся небачений досі всенародний волонтерський рух на підтримку Збройних Сил України. Бо ніхто не був готовий до війни, про яку неодноразово попереджав вище керівництво держави Захід. І потрібно було нашим бійцям все: бронежилети, берці, військова форма, захисні шоломи, термобілизна, їжа. То ж небайдужі люди віддавали останнє, аби все це придбати, зібрати продукти.

А далі, і до сьогодні, хоч забезпечення ЗСУ покращилося, люди збирають продукти довготривалого зберігання, готують домашні страви, плетуть маскувальні сітки. Збирають кошти на автомобілі, дрони, міномети, прилади нічного бачення. Бо без них на фронті – ніяк, бо наші воїни повинні бути мобільними, в них повинно бути все, щоб виконати бойове завдання і зберегти своє життя. Бо їх життя – це найцінніше.

У нашій газеті ми постійно розповідаємо про волонтерський рух у нашій громаді, про його найбільш активні осередки, про людей, які безкорисливо, тобто безоплатно, не в робочий час роблять таку потрібну роботу – організовують акції по збору овочів, фруктів, продуктів довготривалого зберігання, готують домашні смаколики. Найбільше ми, звісно, розказуємо про Гуманітарний штаб Теофіпольщини, бо, як громадський центр волонтерського руху у громаді, стабільно працює в цьому напрямку з квітня 2022 року, організовує цю роботу, а також відправляє вантажі на передову, у військові частини, на деокуповані території. Тобто, ставить крапку у цьому ланцюжку.

Категорія: №49 від 7.12.2023 року

Володі Толопку вже минуло 20 років. Живе він зараз у Шибені, піклуються про нього і мама Віра, і бабуся Галя. Як жили з ним менші братики Олег та Назар, було веселіше. Та тепер вони живуть у Льовові, коло тітоньки Соломії, навчаються, здобувають хорошу освіту. Розуміє Володя, що так треба.

Дуже шкодує за татом Степаном. Та як почалася війна, не міг вчинити інакше. Як справжній чоловік, одразу пішов до військкомату. Хоч міг і не йти, бо ж був його опікуном. А хто ж тоді мав Україну захищати?

Не вірив, що тато загинув зразу під Херсоном, думав, що пропав безвісти, чекав, виглядав. Тепер знає, що дивиться на нього з небес, хоче, щоб був він його гідним сином. Тож став Володя плести браслети з бісеру в патріотичних мотивах. Є в нього ноотбук, спілкується з однодумцями, з волонтерами. І навчився, хоч скільки то треба длубатися. І як літом у Шибені проводився благодійний ярмарок, виручив за них та за редьку з бабусиного городу 900 гривень. І всі віддав на потреби Збройних Сил України. Бачив тоді хлопця організатор Гуманітарного штабу Теофіпольщини Андрій Петринюк, запав його вчинок у душу. Розмовляв з ним, питався, про що мріє. А мріяв Володя про рибалку.

Категорія: №49 від 7.12.2023 року

Школа – це цілий світ зі своїми законами і традиціями, святами і буднями, це особлива і неповторна атмосфера. Для багатьох із нас школа – це рідний дім, а шкільні роки – час, який хочеться запам’ятати назавжди. Тут ми спілкуємося з друзями, радимося, дорослішаємо. Для багатьох з нас школа більше, ніж місце, де ми отримуємо освіту. Недарма ж кажуть, що найкращі роки – це шкільні роки.

Ось таким другою домівкою став Шибенський ліцей для учнів Шибенського старостату. Це місце, куди приходиш з різним настроєм, але завжди повертаєшся додому щасливим та радісним. Тут працює педагогічний колектив однодумців, творчих, талановитих людей, справжніх професіоналів. Кожний педагог – неординарна особистість. Усіх об’єднує найголовніше – любов до дітей.

Шибенський ліцей – це одна щаслива та міцна родина, де тісно співпрацюють між собою вчителі, батьки та учні. Докладаються всі зусилля, щоб діти не тільки здобували знання, а й змістовно і цікаво проводили час.Понад усе діти люблять ігри! Це захопливо, цікаво, а може бути і пізнавально! До того ж, для молодших школярів гра – спосіб пізнання навколишнього світу. Існує така думка, що той, хто в дитинстві багато та захоплено грався, подорослішавши, зможе так само багато та захоплено працювати. До того ж у грі відбувається згуртування учнів класу. Саме тому учні 10 класу допомогли вчителям зробити подвір’я ліцею цікавим та красивим.

Категорія: №48 від 30.11.2023 року

6 грудня українці відзначають одне з найважливіших національних свят – День Збройних Сил України. Саме вони є на сьогодні, коли вже рік та десятий місяць триває повномасштабне вторгнення російської федерації на територію нашої суверенної, незалежної держави, безперечно, найважливішим атрибутом державності, гарантом безпеки та свободи України.

Саме наші героїчні, доблесні Збройні Сили мужньо тримають оборону, стримують шалений натиск в рази переважаючого ворога у живій силі та техніці, проводять контрнаступальні дії, крок за кроком визволяють українську землю від окупантів.

Тож наша розповідь напередодні цього справді народного свята про трьох молодих хлопців, які стали військовослужбовцями, стали на захист рідної Вітчизни. А об’єднує їх те, що вони народилися, виросли в Гальчинцях, вчилися в одному класі Гальчинецької ЗОШ І-ІІІ ступенів та закінчили її у 2019 році. У кожного з них свій шлях у житті, свої мрії та плани, та на їхню долю випала війна, страшне випробування, яке вони з честю долають.

Категорія: №48 від 30.11.2023 року

1 грудня в Україні відзначається День працівників прокуратури. Це професійне свято правохоронців, які у цей непростий час кардинальних змін у житті суспільства, покликані зробити усе можливе, щоб захистити конституційні права і свободи громадян, інтереси держави, поставити заслін організованій злочинності і корупції, утвердити верховенство права.

Тож спілкуємося з керівником Теофіпольського відділу Волочиської окружної прокуратури прокурором Романом Дідухом.

– Отож, Романе Вікторовичу, які пріоритетні напрямки роботи очолюваного вами відділу?

– Під час воєннoго стану Теофіпольський відділ Волочиської окружної прокуратури продовжує виконувати свої конституційні функції, передбачені статтею 131-1 Конституції України. Незмінними пріоритетами в діяльності прокуратури залишаються виявлення та розкриття кримінальних правопорушень в бюджетній та земельній сферах, запобігання корупційним кримінальним правопорушенням, а також діяльність у сферах охорони навколишнього природного середовища, охорони дитинства, запобігання та протидія домашньому насильству. Також, враховуючи особливо складний для нашої держави період, пріоритетом залишається процесуальне керівництво слідством у злочинах за фактами руйнування житла цивільного населення та об’єктів соціальної інфраструктури, загибелі та зникнення безвісти військовослужбовців, викрадення та зникнення безвісти цивільного населення, що зумовлено вимушеною міграцією людей на територію Теофіпольської громади. Принципова оцінка надається кожному факту заволодіння гуманітарною допомогою та ухилення від проходження військової служби.

Категорія: №48 від 30.11.2023 року

Минулої суботи, 18 листопада, з бази Гуманітарного штабу Теофіпольщини у ТОВ «Подільське» знову була відправлена фура з продуктами, медикаментами, іншою гуманітарною допомогою. Знову вантаж біля 23 тонн попрямував до бойових підрозділів Збройних Сил України та до жителів прифронтових територій. Цього разу вже на інший напрямок – на Харківщину.

– Зібрати знову 23 тонни вантажу, – каже організатор Гуманітарного штабу Теофіпольщини Андрій Петринюк, – це не так просто. Але нам це вдалося завдяки нашим прекрасним, небайдужим жителям громади, які щиро прагнуть перемоги, які віддають все, що можуть. До збору продуктів на цей вантаж долучилися люди з Червоної Дубини, організувала акцію староста Лідихівського старостинського округу Руслана Єременко, щиро за це всім дякую. Голова ФГ «Кунчанський» Володимир Пицюк надав два мішки цукру, а десятикласники Новоставецького ліцею знову зібрали посилку для наших захисників. А Василь Андрійович, мій батько, надав мед та яблука для вихованців одного з дитячих будинків Харкова. Знову вправні господині з Колок на чолі з Галиною Лепетун приготували смачні домашні страви, такі вони молодці. Ще один бус надійшов до нас з Городоцької міської громади, а це кілька тонн продуктів. А директор СТОВ «Волиця» Василь Кравчук надав різні крупи, рибну та м’ясну тушонку. Окремо я хочу подякувати нашим невтомним представникам штабу – його голові Анатолію Козаку, Василю Гандовському, Миколі Тимощуку, Володимиру Яцюку. Адже невтомно працювали, їздили, збирали, розвантажували, а потім все посортоване завантажували на фуру. Ще раз дякую нашим ветеранам з відокремленого підрозділу організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади, без них нічого не обходиться, вони також і розвантажують, і сортують, і готують ящички-мікси, і вантажать. І от у суботу, вдень, фура була готова до відправлення. Освятив вантаж, поблагословив у дорогу водія Володимира Сіверського, його сина Костянтина та супроводжуючого Володимира Яцюка, а ще волонтерів з Тернополя, активістів ГО «Десантно-козацький рій» Володимира Мосейка, які їхали разом з нами своїм бусом, благочинний Теофіпольського округу Православної Церкви України, капелан штабу отець Василь Крисак.

Категорія: №48 від 30.11.2023 року

Давно, більше 10 років тому, ще працюючи у Новоставецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів, побувала я разом з екскурсійною поїздкою колективу у Зарваниці. Це місце мене вразило до глибини душі. Гарна долина серед лісу, оточена пагорбами, з чудовими краєвидами. Тут дуже легко і добре дихалося. Вразив величний храм. У верхній церкві оздоблення уже було виконане, а у нижній – ще проводилися роботи. Цікаво, що, за словами екскурсовода, тут служилися служби для греко-католиків і православних почергово. Наприклад, для православних – у нижній церкві, а для греко-католиків – у верхній, а наступного тижня – навпаки.

Я до цього не чула молитв у церкві українською мовою. А тут правилося зрозумілою, українською мовою. Все було велично і святково, а навкруги – повно людей.

Перед храмом велика місцина, де могли б розміститися тисячі людей і навколо чудові квітники. Неподалік церкви будувалася дзвіниця.

Категорія: №48 від 30.11.2023 року

Гідність і свобода – цінності, що є основою нашої держави й ідентичності. Без них неможливе існування України. За них боролися та борються покоління українців. За них же ми виходили на Майдани.

Десять років тому Україна піднялася, щоб остаточно звільнитися від впливу кривавого сусіда. Ми обрали шлях країн, які живуть демократичними цінностями. І для яких гідність і свобода – слова, що мають величезне значення.

Подякуйте сьогодні кожному, хто стояв і просто зараз стоїть на захисті гідності і свободи нашої нації.

  • Ви тут: 
  • Головна