Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №3 від 18.01.2024 року

Працьовита, енергійна, життєрадісна, з надзвичайно доброю душею – така моя прабабуся Оля. Ще змалечку я любила спілкуватися з нею, слухати її життєві історії. І зараз, коли доросла – люблю не менш. Дорожу моментом, ціную його, бо сьогодні – їй вже 90, а теревенимо ми – все ще як у моєму дитинстві!

Ольга Терентіївна Петрук народилась 2 січня 1934 року в селі Вовківці. Сім’я була багатодітною. Ольга мала ще дві сестрі – Софію та Ганну, і два брати – Євгена і Віктора. Серед живих тепер лиш Оля і найменший Віктор, який зараз проживає на Донеччині – за сотні кілометрів від старшої сестри.

Як і на все її покоління, на долю ювілярки випало чимало важких випробувань. Тривала війна – потім повоєнна відбудова.

– Тата свого не помню. Ше як войни не було, його забрали на підготовку в Ямпіль. Тоді всі жінки ходили, носили їсти своїм чоловікам. Якось мати верталась вже додому і породила сина в пшениці – Вітьку, мого найменшого брата. Одна жінка її помогла принести в кошику ту дитину. І на другий день – ми вже сиділи в льосі, ховались, була война. Батько воював і погиб, – розповідає Ольга.

Закінчивши 1 клас Ольга розпочала свій трудовий шлях в колгоспній ланці. В другий клас тільки почала, як вже дали норму. Тоді їй було 14 років. Проте, попри юний вік, не цуралась жодної роботи. Сапала буряки, бараболі копала, гній возила – все робила.

Загалом – важке дитинство було в родини Петруків. Страшенна скрута. Не було що їсти, не мали в що одягнутися, взутися.

Категорія: №2 від 11.01.2024 року

Минулого четверга, 4 січня, у Святці відбулося поховання двох бійців. Крім Олександра Васильовича Гаврилюка, в останню земну дорогу земляки провели і Віктора Петровича Щирбу.

Народився Віктор 20 липня 1985 року у багатодітній родині. Закінчив Святецьку ЗОШ І –ІІІ ступенів, далі здобув спеціальність маляра-штукатура у Базалійському професійно-технічному училищі. В армії не служив. Підробляв, вмів все робити. Одружився, з дружиною Іриною народили двох хлопчиків – Артема і Богдана. Та сімейне життя не склалося, перестали разом жити. Артем, вже девятикласник, проживає з бабусею у Вінницькій області, менший Богдан – з мамою у Київській області.

Кажуть сусіди, знайомі, які його добре знали, що був Віктор дуже трудящим, в його оселі та на подвірї завжди був порядок. Ще ж допомагав людям, не відмовляв, коли його просили про допомогу.

Був мобілізований до лав Збройних Сил України 19 квітня 2023 року. Потрапив до 68 окремої єгерської бригади, після навчання перебував на передовій на східному напрямку.

Категорія: №2 від 11.01.2024 року

Ця розповідь про те, як люди зі Святця підтримали поранених бійців, які проходять лікування у лор-відділенні Тернопільської обласної лікарні. І ніхто нікого не знав, не чув, не бачив. А чому так вчинили? Бо ті хлопці – бійці Збройних Сил України, і перебувають вони далеко від рідних домівок. Бо вони – не чужі, всі вони – наші.

А сталося це завдяки заступнику директора Святецького ліцею з виховної роботи Надії Сут. Якраз минулого тижня вона тут лікувалася.

– Перенесла я тут невеличку операцію, – розказала нам Надія Вікторівна, – треба це було вже терміново зробити. Але вразило мене те, що у цьому відділенні на лікуванні перебувало 17 поранених, переважно молодих, бійців. В того відірвана нога, в того поранена рука, той контужений, в того проблеми зі слухом, той на возику, а той лежить, не піднімається. Хоч до них дуже добре ставилися лікарі, медичний персонал, не бачила, щоб їх провідували родичі. В коридорі у них тут свій куточок, з прапорами, шевронами та значками. Розговорилася я з одним бійцем, Сергієм з Здолбунова. Був тяжко поранений, в плече, а нога вся посічена осколками, їх ще треба виймати, а тоді ту ногу лікувати. І батько воює, ще й меншого брата хочуть забрати. Журився, як та мама бідна витримає. А ще сказав, як хочеться домашнього сала! А ще один хлопець Максим, йому лише 22 роки, він з-під Києва, нога у нього відбита, ще до протеза треба її довго лікувати, так хотів покуштувати хліба з смальцем та шкварками і цибулькою до них. Боже, думаю, то ж воно в нас вдома є, кололи ж порося. А до мене якраз мав мій Іван Васильович приїхати. Телефоную я, кажу, треба таке і таке взяти. Подзвонила також до нашого ліцею, розказала, ще до хороших людей, до друзів. І вони всі бігом також позносили: і сало, і смалець, і закрутки, і огірки, і помідори, і цибулю, і часник, яблука, цукор. Цілий багажник завантажили.

Категорія: №2 від 11.01.2024 року

Добру новину повідомив голова ГО «Благодійний фонд Добра, Надії та Любові», організатор Гуманітарного штабу Теофіпольщини Андрій Петринюк. У понеділок, 8 січня, у Хмельницький, до Благодійного Фонду Сергія Вавренчука «Авангард» прибув гуманітарний вантаж з Німеччини. Завдяки кому це сталося: колишній Поляхівський сільський голова Микола Дем’янович Романюк часто буває в Німеччині. Тут проживає його дочка Лілія, яка разом зі своїм чоловіком з початку війни займається організацією надання волонтерської допомоги Україні. Роблять це вони через Червоний Хрест Німеччини.

– І ось Микола Дем’янович зателефонував мені, – розказує Андрій Васильович, – запропонував отримати гуманітарну допомогу. Оскільки з 1 грудня минулого року змінилися правила ввезення гуманітарної допомоги з-за кордону, тож наш Благодійний Фонд ще не може її отримати, бо треба підготувати ще один пакет документів, домовилися, що цей вантаж отримає Благодійний Фонд Сергія Вавренчука «Авангард». То цей вантаж у 19 тонн 750 кілограмів прибув на базу цього фонду. За новими правилами, він має бути скрупульозно прийнятий та описаний. Наступного дня ми з Анатолієм Козаком, Василем Гандовським та Миколою Тимощуком взяли в цьому участь. Що у цьому вантажі прибуло: це якісні продукти харчування (макарони, консервовані супи, каші, сухе харчування, спеції, мука), ковдри, простирадла, памперси, дитячий одяг, візки, ліки, обладнання для госпіталів. Тобто, багато всього, що потрібно і для цивільних, які постраждали від війни, і для дітей, і для наших бійців. Тож від усієї нашої волонтерської спільноти щиро дякуємо Миколі Дем’яновичу, його дочці та зятеві, бо ж потурбувалися, а ми все це отримали. Що будемо з усім цим робити: 12 грудня начальник 8 відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Василь Кубін разом з Сергієм Вавренчуком визначаться, на які напрямки на передову будуть відправлені вантажі для наших бійців-земляків, і не тільки, бо всі бійці – наші. Частину цього вантажу буде відправлено до військових госпіталів, а також до одного з дитячих будинків міста Житомир.

Категорія: №2 від 11.01.2024 року

Я напишу собі листа.

Така-от виникла потреба...

Через роки, через літа

Я повернусь назад, до себе.

А я пишу собі листа

Не цій, теперішній, – колишній.

Я знаю, справа непроста,

Допоможи мені, Всевишній.

Категорія: №2 від 11.01.2024 року

Це про нашого гідного ветерана міліції, прекрасну людину, мудрого наставника Степана Михайловича Флерчука з Базалії. 12 січня йому виповниться 90 років. Високі літа, та наш шановний ювіляр має світлий розум та чудову пам’ять, добре самопочуття, порається по господарству, як може, допомагає, підтримує дітей, внуків та правнуків.

Продовжує залишатися для них надійною опорою у житті, справжнім другом та наставником.

Більше 30 років віддав ветеран роботі в органах внутрішніх справ. Після закінчення Одеської школи міліції у 1966 році став працювати на Теофіпольщині на різних оперативно-начальницьких посадах. Завжди був сумлінним, відповідальним, добросовісно ставився до дорученої справи, а ще запам’ятався товаришам по роботі своєю людяністю та доброзичливістю. Заслужив Степан Михайлович звання «Відмінник міліції», має три медалі «За бездоганну службу» І, ІІ, ІІІ ступенів, багато грамот, подяк та ювілейних нагород.

З дружиною Євгенією Артемівною, на жаль, вже покійною, прожили в злагоді, любові та повазі багато років, виростили трьох прекрасних дітей. І хоч за дружиною і досі дуже сумує, оточений турботою та увагою дітей та внуків. Гордиться синами, які продовжили його справу, пішли батьківською стежкою. Син Валерій – майор внутрішньої служби у відставці, син Анатолій – також ветеран міліцї. Внук Артем закінчив Камянець-Подільське військове училище, працює в органах міністерства з надзвичайних ситуацій. Внучка Вікторія закінчила Львівську Академію Внутрішніх Справ, працює в Головному управлінні Національної поліції України в Хмельницькій області. Піклується про батька і старша дочка Лариса, повернулася з Італії, де довго жила та працювала, а тепер допомагає батькові.

Тож своїми дітьми, внуками та правнуками пишається, вони для нього – найбільше щастя.

Категорія: №1 від 4.01.2024 року

Ще одна страшна звістка облетіла Теофіпольську громаду. Поповнив небесне військо ще один Герой, ще один справжній патріот, вірний син Вітчизни Олександр Васильович Гаврилюк зі Святця. Не можна в це повірити, змиритися, бо ж був прекрасною людиною, поважали його люди за працелюбність, відповідальність та скромність. 15 років пропрацював в газконторі на аварійці, прозвали його люди Саша Газ, казали так на нього всюди.

А народився в Дмитрівці, був шостим, найменшим в багатодітній родині. Як було йому сім років, помер батько, тож до сільської роботи був привчений змалку, допомагав мамі по хазяйству. Закінчив Кунчанську восьмирічну школу, Теофіпольську середню № 1. Вивчився на тракториста у Теофіпольському професійно-технічному училищі, працював в колгоспі імені Щорса. Пішов в армію, служив в ракетних військах, спочатку в Удмуртії перевозив ядерні боєголовки, потім служив в Казахстані, був і в Афганістані, їх підрозділ прикривав вивід радянських військ. Після армії робив в газконторі, далі – в СТОВ «Святець», тут був і газовиком, і комбайнером, і трактористом.

Категорія: №1 від 4.01.2024 року

Я не загадую нічого,

Хоч добре знаю, Новий рік

Стоїть-чекає за порогом,

У двері стукає до всіх.

Та я загадувать не хочу

Уже нічого наперед,

Попрошу лиш в старого року:

“Дістань з кишені той конверт...

Я там бажання написала,

Коли до нас ти лиш прийшов, –

Гадала, справишся помалу,

Та ні, на жаль... Залишу знов

Конверт той самий, ті ж бажання,

Щоб рік новий усе ж здійснив.

  • Ви тут: 
  • Головна