Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №2 від 11.01.2024 року

Це про нашого гідного ветерана міліції, прекрасну людину, мудрого наставника Степана Михайловича Флерчука з Базалії. 12 січня йому виповниться 90 років. Високі літа, та наш шановний ювіляр має світлий розум та чудову пам’ять, добре самопочуття, порається по господарству, як може, допомагає, підтримує дітей, внуків та правнуків.

Продовжує залишатися для них надійною опорою у житті, справжнім другом та наставником.

Більше 30 років віддав ветеран роботі в органах внутрішніх справ. Після закінчення Одеської школи міліції у 1966 році став працювати на Теофіпольщині на різних оперативно-начальницьких посадах. Завжди був сумлінним, відповідальним, добросовісно ставився до дорученої справи, а ще запам’ятався товаришам по роботі своєю людяністю та доброзичливістю. Заслужив Степан Михайлович звання «Відмінник міліції», має три медалі «За бездоганну службу» І, ІІ, ІІІ ступенів, багато грамот, подяк та ювілейних нагород.

З дружиною Євгенією Артемівною, на жаль, вже покійною, прожили в злагоді, любові та повазі багато років, виростили трьох прекрасних дітей. І хоч за дружиною і досі дуже сумує, оточений турботою та увагою дітей та внуків. Гордиться синами, які продовжили його справу, пішли батьківською стежкою. Син Валерій – майор внутрішньої служби у відставці, син Анатолій – також ветеран міліцї. Внук Артем закінчив Камянець-Подільське військове училище, працює в органах міністерства з надзвичайних ситуацій. Внучка Вікторія закінчила Львівську Академію Внутрішніх Справ, працює в Головному управлінні Національної поліції України в Хмельницькій області. Піклується про батька і старша дочка Лариса, повернулася з Італії, де довго жила та працювала, а тепер допомагає батькові.

Тож своїми дітьми, внуками та правнуками пишається, вони для нього – найбільше щастя.

Категорія: №1 від 4.01.2024 року

Ще одна страшна звістка облетіла Теофіпольську громаду. Поповнив небесне військо ще один Герой, ще один справжній патріот, вірний син Вітчизни Олександр Васильович Гаврилюк зі Святця. Не можна в це повірити, змиритися, бо ж був прекрасною людиною, поважали його люди за працелюбність, відповідальність та скромність. 15 років пропрацював в газконторі на аварійці, прозвали його люди Саша Газ, казали так на нього всюди.

А народився в Дмитрівці, був шостим, найменшим в багатодітній родині. Як було йому сім років, помер батько, тож до сільської роботи був привчений змалку, допомагав мамі по хазяйству. Закінчив Кунчанську восьмирічну школу, Теофіпольську середню № 1. Вивчився на тракториста у Теофіпольському професійно-технічному училищі, працював в колгоспі імені Щорса. Пішов в армію, служив в ракетних військах, спочатку в Удмуртії перевозив ядерні боєголовки, потім служив в Казахстані, був і в Афганістані, їх підрозділ прикривав вивід радянських військ. Після армії робив в газконторі, далі – в СТОВ «Святець», тут був і газовиком, і комбайнером, і трактористом.

Категорія: №1 від 4.01.2024 року

Я не загадую нічого,

Хоч добре знаю, Новий рік

Стоїть-чекає за порогом,

У двері стукає до всіх.

Та я загадувать не хочу

Уже нічого наперед,

Попрошу лиш в старого року:

“Дістань з кишені той конверт...

Я там бажання написала,

Коли до нас ти лиш прийшов, –

Гадала, справишся помалу,

Та ні, на жаль... Залишу знов

Конверт той самий, ті ж бажання,

Щоб рік новий усе ж здійснив.

Категорія: №1 від 4.01.2024 року

Хоч щодня наприкінці минулого року звучали сирени повітряної тривоги, і наша Хмельниччина піддавалася масованим ворожим атакам, у нашій Волицькій гімназії проводилися загальношкільні заходи патріотичного спрямування. Так, 20 грудня відбулася довгоочікувана подія – зустріч з воїнами-односельцями, які перебували вдома у відпустці.

Усі присутні, діти, вчителі отримали багато незабутніх емоцій, почули відповіді на запитання, які їх цікавили найбільше.

А ще гості розповіли про свою дуже нелегку службу, побут, побратимів, різні історії із військового життя. Діти подарували бійцям свої щирі вітання, пісні, малюнки та обереги, виготовлені своїми руками. Дуже пощастило четвертокласнику Юркові Воробйову, бо в подарунок хлопець отримав шеврон від захисника Руслана Приходька. Це було дуже неочікувано та радісно!

Бережи, Всевишній, наших хлопців, дорогих земних янголів-охоронців! Даруй їм Перемогу і якнайшвидше повернення додому. Молимося. Віримо. Чекаємо.

Категорія: №1 від 4.01.2024 року

Гуманітарний штаб Теофіпольщини продовжує працювати – і в передноворічні святкові дні, і з початку нового року. Бо треба продовжувати підтримувати наших бійців-земляків, і не тільки. Бо вони там захищають нас, щоб ми спокійно спали, могли святкувати, колядувати та щедрувати. Просто жити.

Напередодні Нового року акції по збору закруток та продуктів довготривалого зберігання пройшли в Шибені та Гаївці. І хоч в Шибені у ці дні, м’яко кажучи, було перезавантаження, бо діти з Шибенського ліцею колядували, збирали на дрони, півчі з храму Православної Церкви України три дні колядували, бо село велике, майже всі їх чекали. Але в п’ятницю, 29 грудня, з десятої години ранку до приміщення штабу почали йти люди. Несли, хто що міг: закрутку, варення, цукор, печиво, сало, паштет, тушонку, кашу, цибулю, каву, маккаву, квасину, сушину, мівіну, олію,гречані крупи, смалець, рибні консерви, макарони, гігієнічні засоби. У нашому селі на вулиці Глибокі Олендри проживає наш волонтер Неля Шведа. Оскільки на цій вулиці проживають майже всі пенсіонери, які вже не можуть робити закрутки, або роблять їх лише для себе, вони здали 1500 гривень, аби на ці кошти закупити продукти. І Неля купила макарони, вафлі, печиво, каву, чай, кетчуп, майонез. І все це доставила в штаб, зробила це з почуттям гордості та виконаного обов’язку. А наступного дня, в суботу зранку прихали голова Гуманітарного штабу Анатолій Козак, його заступник Василь Гандовський. Все завантажили, допомагав в цьому голова ветеранської організації Володимир Бурлак. А тоді ще прохали на вулиці – Вигін, Центр та Острівку. Всі люди були налаштовані доброзичливо, спілкувалися з штабістами, казали, щоб приїжджали ще.

Категорія: №1 від 4.01.2024 року

В людях щось обірвалось,

Щось до болю важливе...

Ніби серця торкнулась

Зла жалюча кропива,

Наче в мозку клітини

Раптом вийшли із ладу –

В почуттях загубили

Всяку міру, і владу.

Категорія: №1 від 4.01.2024 року

У ці святкові різдвяно-новорічні дні чи не в кожному селі колядували та щедрували гурти – школярів, молоді, півчих. Школярі закладів середньої освіти брали участь в акції «Колядую, колядую, перемогу серцем чую. Наколядуємо на дрони для наших захисників».

Колядували півчі на потреби храмів Православної Церкви України. А благочинний Теофіпольського округу ПЦУ, митрофорний протоієрей отець Василь Крисак виступив з ініціативою наколядувати на автомобіль для наших бійців-земляків.

Категорія: №52 від 28.12.2023 року

Захищаючи Батьківщину, у нерівному бою загинув Василь Павлович Томчук, родом з Поляхової. У рідному селі у нього залишилася бабуся Олена Іванівна, мама, вчителька Поляхівського ліцею, Людмила Петрівна Цимбалюк, молодша сестричка, вітчим, також боєць ЗСУ Юрій Цимбалюк.

Так сталося, що вже п’ять років його життя було пов’язане з Ірпінською громадою на Київщині.

«Важко підібрати слова. Ще зовсім дитина… Василь переїхав з рідного села Поляхова на Хмельниччині до Михайлівки-Рубежівки у 2018 за покликом серця — до своєї коханої дівчини. На початку повномасштабного вторгнення, як колишній військовий, одразу пішов на фронт добровольцем», — написав мер Ірпеня Олександр Маркушин на своїй сторінці в Телеграм-каналі.

Василь Томчук загинув у бою 22 грудня на Запорізькому напрямку. Він служив у 65 окремій механізованій бригаді.

У жовтні 2022 року Василь одружився з коханою, а вже у червні у них народився син — Богдан. За словами Маркушина, жителі села Михайлівка-Рубежівка та вся Ірпінська громада не раз передавали Томчуку допомогу. Останнє, про що він просив — грілки, щоб не замерзнути на фронті. Як тільки збирались уже передати посилку, отримали страшну звістку…

  • Ви тут: 
  • Головна