Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №16 від 18.04.2024 року

В котрий раз хочу повторити відомий факт: саме ветерани складають найактивнішу частину спільноти нашої громади. Бо на рахунку відокремленого підрозділу організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади, інших ветеранських організацій багато добрих справ, багато корисних ініціатив громадського спрямування.

Сидіти без діла не можуть, хочуть робити щось для людей, робити життя кращим та світлішим.

Тож на часі – реалізація ще однієї ініціативи. Вирішили ветерани облаштувати «Світлицю» для всіх громадських ветеранських організацій – ветеранів праці, учасників бо­йо­вих дій. Щоб там можна було збиратися, спілкуватися в неформальній обстановці, щоб ця територія була зоною своєрідного психологічного розвантаження. Щоб тут можна було отримати консультації професійного психолога, юриста, фахівців з питань соціального захисту. Знайшлася така кімната, розташована вона у будівлі поруч з офісом відокремленого підрозділу. Залишилося зробити ремонт, кошторис складає 100 тисяч гривень.

Категорія: №16 від 18.04.2024 року

В п‘ятницю четвертої неділі Великого посту, 12 квітня, архієпископ Хмельницький і Шепетівський Павло на запрошення настоятеля храму, благочинного Теофіпольського благочинного округу митрофорного протоієрея Василя Крисака з архіпастирським візитом відвідав храм святого праведного Іоанна Кронштадського у Теофіполі, у селищі цукрового заводу, де очолив Літургію Ранішосвячених Дарів.

За богослужінням були піднесенні додаткові прохання про визволення нашої Батьківщини від нашестя чужинців, утвердження в Україні єдиної Помісної Православної Церкви, за воїнів-захисників Української держави, за добробут, мир, здоров’я і спасіння наше, щоб Господь Бог наш допомагав нам у всьому.

Його Високопреосвященнству співслужили: благочинний Теофіпольського благочинного округу, настоятель храму Святого праведного Іоанна Кронштадського, міста Теофіполь, протоієрей Василь Крисак; настоятель Свято-Воздвиженського храму, села Воронівці, протоієрей Василь Келема; настоятель Свято-Успенського храму, села Базалія, протоієрей Василь Щербан; настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці, села Святець, протоієрей В’ячеслав Андрощук; настоятель Свято-Покровського храму, села Поляхове, протоієрей Зіновій Пилат; настоятель Свято-Покровського храму, села Лютарівка, ієрей Степан Коліщак; настоятель Свято-Михайлівського храму, села Новоставці, ієрей Дмитро Дубчак; настоятель Свято-Михайлівського храму, села Волиця, ієрей Андріян Яворський; клірик Свято-Юріївського храму, міста Хмельницький, ієрей Мар’ян Кошіль та протодиякон Юрій Ящишен.

Категорія: №16 від 18.04.2024 року

Швидко пролітають роки, та незабутнім залишається час, коли ми були сповненими сил, енергії, які спрямовували на розвиток улюбленого виду спорту – футболу. Коли на наших життєвих стежках нам зустрілися ентузіасти, однодумці, з якими подружилися на все життя. Один із них – видатний футболіст та тренер, на жаль, вже покійний Петро Іванович Довганюк з селища цукрового заводу.

Його спортивна діяльність розпочалася на Теофіпольському цукровому заводі на посаді інструктора по спорту. Тоді на заводі працювало дуже багато молоді, хлопці хотіли займатися спортом, волейболом, футболом. Тож Петро Іванович створив потужну команду «Цукровик», яка впродовж багатьох років була фаворитом серед команд підприємств цукрової промисловості. Був і тренером, і воротарем. Коли у 1988 році головою Теофіпольського райвиконкому став великий прихильник футболу Валентин Антонович Хоптян, доручив Петру Івановичу сформувати футбольну команду «Іскра». І йому це вдалося, хоч це була велика організаторська робота, треба було шукати молодих, перспективних футболістів, вирішувати різні питання. І в «Іскрі» був певний час і тренером, і воротарем. Оскільки вважав, що треба посилено розвивати дитячий та молодіжний спортивний рух, став засновником ДЮСШ профспілки Теофіпольського цукрового заводу. Був директором та тренером секції по футболу.

Категорія: №15 від 11.04.2024 року

Ще одна трагедія, ще одна жахлива втрата. У суботу, 6 квітня, у рідній Лисогірці з військовими почестями поховали бійця в/ч А0222 Юрія Івановича Фурмана. Цього сумного дня він назавжди повернувся додому.

Народився 4 травня 1968 року. Односельці кажуть про нього лише хороше: був трудящим, доброзичливим, товариським, працював їздовим на фермі. З дружиною Ларисою виростили двох гарних синів – Олександра та Артема. Піклувався про своїх батьків, нікому не відмовляв у допомозі.

Був призваний 22 січня 2024 року. Місяць не дожив до свого 56-річчя. Загинув 3 квітня цього року внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Урожайне Донецької області.

«Живими коридорами» зустрічали жителі громади кортеж з тілом загиблого в Базалії, Теофіполі, Святці та Лисогірці. Коротке прощання в рідній домівці, панахида за загиблим в місцевому храмі, прощальні промови на цвинтарі, військовий салют…

Категорія: №15 від 11.04.2024 року

Наближається світле Воскресіння Христове. Тож наш Гуманітарний штаб Теофіпольщини проводить акції по збору овочів, продуктів довготривалого зберігання для бійців Збройних Сил України. Адже перед цим найбільшим християнським святом плануємо поїздки на передову. Завеземо хлопцям, в тому числі і нашим землякам, великодні смаколики та все те, що зараз збираємо. Бо всього там треба.

І щоб вони відчули, що ми про них не забуваємо. У вівторок, 9 квітня, були ми в Борщівці. Які в цьому маленькому селі живуть хороші люди! Беруть постійну участь в наших акціях. Організовують їх директор Борщівського сільського будинку культури Майя Пейда та волонтер, мама військовослужбовця Ярослава Островська.

Тож забрали ми вдома у Ярослави картоплю, інші овочі, яйця, часник, а ще пледи, подушки та спальний мішок. Пригодиться це нашим бійцям, хоч тепер пригріло, та ночі ще будуть холодні.

А далі ми завантажили з будинку культури те, що знесли люди на заклик Майї Іванівни – картоплю, цибулю, закрутки, воду, вермішель, печиво, туалетний папір. Всім жителям Борщівки, які долучилися до нашої акції від імені штабу висловлюю велику вдячність.

Категорія: №15 від 11.04.2024 року

Третій рік триває повномасштабне вторгнення російської федерації на територію суверенної, незалежної України. Третій рік триває кривава, страхітлива війна, яка забирає кращих українців, відданих патріотів своєї Вітчизни. Та доводиться констатувати: коли в країні розгорнувся потужний волонтерський рух на підтримку Збройних Сил України, коли прості люди віддають останнє, аби підтримати воїнів, в країні складається загрозлива ситуація з поширенням такого виду злочинної діяльності, як шахрайство.

Діють безліч шахрайських схем: знаходяться спритники, які маніпулюючи довірою людей, обманюють їх, дурять, виманюють гроші, позбавляють права власності, підробляють документи, згідно яких стають спадкоємцями та власниками майна, нерухомості тощо. Про основні схеми, які використовують шахраї, про те, що робити, щоб не стати їх жертвою, розмовляємо з начальником сектору поліцейської діяльності № 1 відділу № 2 Хмельницького районного управління Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області підполковником поліції Олександром Паламарчуком.

Категорія: №15 від 11.04.2024 року

Як невпинно летить час. Він чимось нагадує міграцію птахів, які ранньої весни прилітають до своїх покинутих гніздовищ, а восени, з настанням холодів, зібравшись у великі зграї-ключі, залишають обжиті місця. Так і людське життя. Відлічує всміхнене літечко, цвіт акації, яка розвіює-розпилює свої тонкі аромати на всю округу.

Витає щедрістю осінь, природи вічної таїни, де в легенькому тремтінні, немов кудись поспішають роки. А весна завжди пробуджує бажання до життя, бо часто вона повертається у спогадах.

Так і нинішня, ювілейна для Тадеуша Островського, знаного на Теофіпольщині журналіста та краєзнавця. На його славному життєвому календарі 15 квітня перегорнеться 75-а сторінка.

Коли приїздив на вихідні або святкові дні до рідної Борщівки, стін батьківської оселі, то перш за все присідав на лавочку, що тихо притулилася біля старої крислатої яблуні. Дерево-натхнення завжди обдаровувало щедрим ужинком соковитих антонівок. Здається, що в цьому райському куточку проходили його будні. Дитячі та шкільні роки, золота юність, а, зрештою, і сама пора зрілості. Під її затишною кроною-дахом, як пригадує іменинник, народився і визрів перший допис до Волочиської районної газети «Зоря». Тут загорілися і перші самостійні уроки творчого пера і літературних об’єднаннях часописів «Зоря» та обласних «Радянське Поділля» та «Корчагінець». А ще згодом ділився враженнями від армійської служби. Летіли рядочки ластівками-листами» «Клубу інтернаціональної дружби», що діяв за його сприяння, як старшого піонервожатого Великолазучинської школи. Саме старшокласники цього навчального закладу подорожували із своїм вожатим по великих просторах ближнього та далекого зарубіжжя.

Категорія: №15 від 11.04.2024 року

Цей гумористично-ліричний вірш-спогад із років незабутньої юності написала людина веселої вдачі Антоніна Трохимчук (Кобилянська) з Базалії. І присвятила вона це дружнє поетичне творіння своєму колишньому однокласнику, знаному на Хмельниччині журналісту Тадеушу Казимировичу Островському з нагоди його 75-ліття від дня народження.

Колегам пана Тадеуша по колишній праці в райгазеті сподобався стиль викладу тих подій на папері гумористично-самокритичного твору самобутньої поетеси з Базалії. Це, скажемо відверто, не завжди під силу навіть професійним творцям поетичного жанру.

Отож, щоб звеселити настрій ювіляра, піднести настрій читачам газети «Життя Теофіпольщини» колеги попросили редакцію знайти місце цьому твору на її сторінках. Адже журналіст Тадеуш Островський понад три десятки років сумлінно висвітлював на сторінках цього часопису трудові будні і свята Теофіпольського краю.

  • Ви тут: 
  • Головна