Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №12 від 21.03.2024 року

Не перестає боліти серце Надії Григорівни, рветься воно від розпуки та болю. Бо вона ж мати. Троє синів виростила, троє на війні були, і Вася, і старший Володя, а менший Саша вже другий рік на нулю, на Донеччині. Чи ж хоч ніч заснула спокійно? Чи ж хоч раз зітхнула радісно? Без кінця на душі тривога, без кінця журба та печаль.

Не може змиритися, що так рано, в листопаді минулого року, і сорока ще йому не було, помер середній син Вася. Два роки на війні був, з 2014 по 2016. Набідився, намерзся, що там казати, тепер біда страшна, а тоді біда була по-своєму. Здоров’я вгробив, вернувся інвалідом. Ноги були зрешечені кулями та осколками, боліли. Зразу ще якось ходив, а далі лише з палками. Мав посвідчення учасника Антитерористичної операції, учасника бойових дій, медалі «Ветеран війни», «За участь в Антитерористичній операції». Вчепилася та біда, помер. Та поховали ветерана Василя Івановича Рудого у рідній Кривовільці без військових почестей. Не повідомив про похорон місцевий старостат у відділ ТЦК у Теофіполі.

Плакала мати, світу не бачила. Чи ж не заслужила її дитина? Чи ж є справедливість, волала її душа!

Коли 8 лютого цього року написала про це наша газета, начальник 8-ого відділу Хмельницького районного територіального відділу Василь Кубін одразу доручив своїм працівникам встановити на могилі ветерана флагшток з державним прапором. А нещодавно Василь Васильович разом з організатором Гуманітарного штабу Теофіпольщини, головою ГО «Благодійний фонд Добра, Надії та Любові» Андрієм Петринюком навідалися до Надії Григорівни.

Категорія: №12 від 21.03.2024 року

Повертайся, ластівко, в рідний край!

Де рідні простори, ти не забувай.

Линь в своє гніздечко, у рідну оселю.

Тільки чогось хазяї твої невеселі.

Невеселі, ластівко, лиш тому,

що пішов синочок рідний на війну.

Залишив домівку, лишив маму й тата,

та рідну сторононьку пішов захищати.

Категорія: №12 від 21.03.2024 року

Не стало ще одного Героя, воїна, мужнього захисника України Миколи Олександровича Пархомця з Човгузова. 12 грудня 2022 року, у 51-ому віці, він був призваний до лав Збройних Сил України. Тож вже другий рік сумлінно виконував свій військовий обов’язок, у складі свого бойового підрозділу тримав оборону Вітчизни, палко прагнув перемоги.

Та 15 березня 2024 року у селищі Комишуваха Запорізької області обірвалося його життя. Висловлюємо щирі співчуття родині бійця, у скорботі схиляємо голови перед його світлою пам’яттю. Вічна Слава Героям!

Категорія: №12 від 21.03.2024 року

Продовжуємо звітувати про роботу Гуманітарного штабу Теофіпольщини, про відправлення вантажів для наших бійців-земляків, і не тільки. Адже в суботу, 16 березня, на схід, на Донецький напрямок вирушив вантажний бус, який супроводжували голова штабу Анатолій Козак та його заступник Василь Гандовський.

Що було напередодні: знову багато коробок печива напекли та передали для бійців працівники та учні Теофіпольського Професійного Аграрно-Промислового ліцею. Також напекли печива «Гаврилівські дівчата 50+». А група волонтерів з Новоставець на чолі з Наталією Гонюк та Оленою Глов’юк наготували багато домашніх страв – вареники, голубці, сало копчене, сало солоне, налисники з сиром та капустою, бублики з м’ясом, картопляники, гречаники. Людмила Нікітюк напекла струдлів, а Надія Мартинюк – медівників. Шкарпетки та білизну для бійців передала Ольга Марценюк. А з Човгузівської гімназії передали два ящики власноруч спеченого хліба.

Тож у п’ятницю, за день до поїздки, Наталія Гонюк та Олена Глов’юк спакували з приготовленого 12 ящиків для бійців з Новоставець – Володимира Рущака, Василя Романчича, Олександра Денисюка, Віталія Сиверського, Дмитра Сиверського, Руслана Маринюка, Володимира та Віктора Кислюків, Володимира Петрівського. А також для Михайла Стучинського з Кунчі, Віктора Яцюка та Ігоря Стрільчука з Михнівки. Привезли ящики до Гуманітарного штабу і разом з двома волонтерками з Новоставець – Людмилою Маринюк та Ніною Баб’юк – спакували ще 30 ящиків. Поскладали туди всього потроху, що було на складі – печиво, закрутки, продукти довготривалого зберігання.

Категорія: №12 від 21.03.2024 року

Володимира Коберника у Човгузові пам’ятатимуть усі – дорослі й малі, бідні й багаті. Бо простягав він свою руку допомоги й підтримував кожного, хто цього потребував. Більше того – він присвятив себе своєму селу, адже дбав про нього, як ніхто інший. Втім, настав час – покинув усе й пішов, не вагаючись, захищати Україну… 31 січня 2024 року страшна війна забрала життя нашого Володі . У бою на Донеччині чоловік отримав несумісну з життям травму тіла…

Вічна пам’ять Герою!

Народився Володимир 6 вересня 1981 року в селі Човгузів. Після закінчення місцевої школи навчався в Кременецькому педагогічному коледжі. Згодом вступив в Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, де здобув спеціальність вчителя трудового навчання і креслення. Працював за спеціальністю у рідній школі, паралельно також проводив уроки фізкультури. Коли одружився – виїхав у Вінницю. Там продовжував свою педагогічну діяльність. Пропрацював два роки викладачем на кафедрі трудового навчання у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського.

З першою жінкою життя не склалося. Розлучившись, Володимир переїхав в столицю. Там розпочав життя з чистого аркуша. Познайомився із Наталею, побудував міцну сім’ю. У подружжя народилось дві донечки – Валерія та Софійка. Зараз старшій – 9 років, молодшій – 3 роки. Окрім того, спільно виховували старшого сина Наталії. Усіх діток любив, піклувався про них. Хотів їх виростити щасливими.

Категорія: №12 від 21.03.2024 року

«В єдності наша сила» – під такою назвою 17 березня, у неділю, в глядацькій залі Теофіпольського центру культури та дозвілля відбувся благодійний концерт на підтримку Збройних Сил України за участю заслужених та народних артистів України з Тернополя. Цей прекрасний, неймовірний захід відбувся з ініціативи голови правління ГО «Десантно-козацький рій», голови Благодійного фонду «Подільсько-Волинська Січ», наказного отамана Тернопільського крайового коша Українського козацтва, генерал-хорунжого Володимира Мосейка.

Організаторами цього свята, а це було справжнє, феєричне, захоплююче свято, стали ГО «Благодійний фонд Добра, Надії та Любові», Гуманітарний штаб Теофіпольщини, рада відокремленого підрозділу організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади, ГО «Теофіпольська районна спілка ветеранів та пенсіонерів органів внутрішніх справ «Єдиний щит»», Благодійний фонд «Пазл добра». Спонсорами стали ФГ «Кунчанський», Філія «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП», ФОП Олександр Яремчук, Фабрика ковальства «Віго», компанія «ELEYUS». Свято відбулося також за сприяння Теофіпольського Центру культури та дозвілля та за підтримки Теофіпольського селищного голови Михайла Тененева.

Зібралися тут і люди старшого покоління, і молодь, жителі селища цукрового заводу, Теофіполя, ветеранський та волонтерський актив громади, яких об’єднали почуття любові до рідної Батьківщини, віри у перемогу, бажання підтримати наші незламні, мужні Збройні Сили України. Всі присутні із-захопленням зустрічали майстрів мистецтв з Тернополя, насолоджувалися їх високим професіоналізмом, скрізь це відчувалося, і коли звучали пісні, і коли виконувалися інструментальні та гумористичні твори. Тож торкнулися до мистецтва усією душею, не шкодували оплесків.

Категорія: №12 від 21.03.2024 року

У суботу, 16 березня, був на диво погожий весняний день. І добре, бо на футбольному майданчику для міні-футболу Теофіпольського стадіону пройшов турнір з міні-футболу серед ветеранів, присвячений 80-річчю визволення Теофіпольщини від німецько-фашистських загарбників та світлій пам’яті загиблих в сучасній страхітливій російсько-українській війні.

Ініціаторами цього заходу стали голова відокремленого підрозділу організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади Володимир Кобера, голова ГО «Федерація футболу Теофіпольщини» Василь Сторожук, ветеран футбольного руху Теофіпольщини Борис Пісоцький.

Участь у турнірі взяли команди з Теофіполя, Ланівець, Кременця, Шепетівки та міста Фастів Київської області. За команду ветеранів Теофіполя виступили: Борис Пісоцький (капітан), Ігор Шишкін, Михайло Параїл, Володимир Дролюк, Олег Поворозник, Віктор Михальчук та Юрій Поліщук.

Категорія: №12 від 21.03.2024 року

Минулої суботи довелося мені взяти участь у шаховому турнірі з нагоди 80-річчя визволення міста Волочиськ від німецько-фашистських загарбників у березні 1944 року. Зателефонували мені з обласної ради організації ветеранів України, запросили. Я погодився, адже ще з шкільних років у Теофіпольській середній школі захопився цією інтелектуальною грою.

У часи моєї молодості та зрілості це була дуже популярна гра, у будинках культури, закладах позашкільної освіти діяли гуртки та секції. Я професійно займався шахами багато років, коли проживав та працював у міліції у місті Донецьк. Читав літературу, розбирав партії видатних шахістів світу, брав участь в турнірах та змаганнях. Це неймовірно чудова гра, адже вимагає логічного мислення, розвиває пам’ять, такі риси, як наполегливість, цілеспрямованість, волю до перемоги.

  • Ви тут: 
  • Головна