Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №14 від 4.04.2024 року

Підприємства Західного Хабу МХП, в тому числі розташована на Хмельниччині філія «Рідний край», переходять з мінеральної на органо-мінеральну систему удобрення полів. Це важливий крок у напряму відновлювального сільського господарства.

Ці зміни в технології стали можливі завдяки тому, що Західний Хаб МХП – частина великої компанії, в якій є птахофабрики, біогазові установки, розвинена логістична функція.

«Останні 20 років на заході України ніхто не використовував органічне удобрювання в промислових масштабах, з мінеральними добривами працювати було дешевше і зручніше,– розказує головний технолог Західного Хабу МХП Олександр Деревянченко. – Ми перші, хто знайшов можливість розпочати це робити в великих масштабах. І це абсолютно нові технології: Удобрюємо готовим якісним компостом, частину з якого виготовляємо самостійно, на спеціальних майданчиках, за розробленими протоколами і рецептурою».

Категорія: №14 від 4.04.2024 року

Як ми повідомляли у минулому номері газети, у вівторок, 27 березня, фура з вантажем Гуманітарного штабу Теофіпольщини відправилася до наших бійців-земляків, і не тільки, на Донеччину. Знову впевнено повели ДАФ ТОВ «Подільське» Володимир та Костянтин Сиверські, а супроводжував вантаж Володимир Яцюк, який тільки що повернувся із Запорізького напрямку.

Проїхали 2600 кілометрів, три доби не спали, повернулися у п’ятницю, 29 березня. Все доставили, виконали свій обов’язок.

Тож про те, як все відбувалося, розказав нам Володимир Яцюк:

– Довантажилися ми у Ланівцях, Вишнівці та Микулинцях на Тернопільщині, то ж всього в нас було до 30 тонн вантажу. З нами їхав бус від Володимира Мосейка, везли вони продукти та автомобіль, такий, як «швидка», на лафеті для бійців 55 ОМБР. Приїхали ми до Костянтинівки вдосвіта, зупинилися перепочити. Тож бачили на свої очі, куди повертаються бійці з позицій. Це холодна, гола, пуста хата, стояло там два дивани, без нічого, а ще піддони, накриті папером. Правда, була там плита, то я її розпалив, бо був приморозок, було дуже холодно. То ми трохи зігрілися та відпочили. В’їхали ми в Костянтинівку, тернопільці зустрілися з бійцями, передали їм автомобіль та продукти. Ми ж, трохи далі, видзвонили та зустрілися з нашим Іваном Кротевичем з Гаврилівки, відвантажили йому та його побратимам продукти та мікси з гостинцями та готовими стравами. Бо ж наготували дівчата з Колок та Новоставець домашні смачні страви. Далі поїхали на Краматорськ, тут зустрілися з вісьмома нашими земляками – з Волиця-Польової, Новоставець, Гаврилівки, Святця, Троянівки, Заруддя. Віддали їм значну частину нашого вантажу, що кому було треба – овочі, продукти, мікси. Дуже були хлопці зворушені, казали, не думали, що за них так переживають земляки. Дякували, що не забуваємо про них. А далі ми поїхали на місце дислокації 3 окремої штурмової бригади, їхали під обстрілами, над нами збивали ворожі дрони, слава Богу, що все обійшлося. Там повністю вивантажилися, виконали прохання командира, треба було їм всього дуже багато. Теж нам дуже дякували. Дуже вони настроєні, ворога розіб’ють, перемога буде. Назад виїхали ми в четвер, повернулися в п’ятницю. А хто ще в чомусь сумнівається, закликаю, беріть участь в акціях нашого штабу, завантажуйте транспорт, супроводжуйте на передову – і не каркайте на диванах. Бо ми і надалі будемо робити свою справу. До самої перемоги.

Категорія: №14 від 4.04.2024 року

Наприкінці березня у спортивному комплексі ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» відбувся традиційний благодійний волейбольний турнір на підтримку Збройних Сил України. Участь у ньому взяли 9 команд групи компаній ТОВ «Україна-2001»: «Теофіпольська енергетична компанія», «Перша Подільська Енергетична компанія», служба безпеки, директори, «Теофіпольський цукровий завод», керівники, мехзагін, свинокомплекси.

Ініціатором та спонсором проведення турніру став БФ Вадима Лейві «На благо України».

Це був дуже захоплюючий турнір, адже волейбол є популярним видом спорту, в тому числі і на підприємствах ТОВ «Україна-2001».

Категорія: №14 від 4.04.2024 року

23-24 березня  у місті Дубно Рівненської області відбувся відкритий чемпіонат Асоціації гирьового спорту України. Захід присвятили військовим, які загинули в російсько-українській війні.

У змаганнях взяли участь понад дві сотні спортсменів із 15 областей України. За підсумком чемпіонату перше місце зайняла команда Рівненської, друге — Хмельницької, третє — Тернопільської областей.Треба відзначити,що чемпіонат вдалося провести на хорошому рівні, при тому, що це рекордна кількість спортсменів, які за останні шість років взяли участь в змаганнях Асоціації гирьового спорту.

Хмельницьку область представляли 27 спортсменів, у її складі було 6 гирьовиків з Теофіпольщини: Василь Михайлінчик (тренер команди), ветеран Василь Гливий, працівник 36 ДПРП Микола Шалан, учень Теофіпольського ліцею № 2 Владислав Василюк, студент Хмельницького Національного Університету Орест Федонюк, учениця Теофіпольського ліцею № 2 Вероніка Левіна. У складі команди також були спортсмени з Хмельницького, Нетішина, Кам’янця-Подільського та Дунаєвець.

Категорія: №13 від 28.03.2024 року

Живемо ми у маленькому селі Гаївка. Колись була в нас і восьмирічна щкола, потім початкова, і свій фельдшерський пункт, і клуб, і бібліотека. І людей було кілька сотень. Та щороку населення у селі зменшувалося, молоді шукали кращого життя у містах, бо там робота, комфортніші умови проживання. І так потроху ставало в нашому гарному селі з трьома широкими прямими вулицями все менше та менше людей.

Спочатку закрили початкову школу, далі фельшерський пункт, сільський клуб та бібліотеку. Живуть тут тепер в нас в основному пенсіонери. Є трохи сімей середнього та молодшого віку, але їх мало. Тож нема в нас нічого, лише один магазин та церква. А ми, старші люди, вже не маємо здоров’я. Відробили його, хто в колгоспі, на інших роботах, а хто у власному господарстві. Бо треба було якось виживати.

Раз на тиждень, у вівторок, на власному автомобілі приїжджає до нас фельдшер Шибенського фельдшерського пункту Надія Володимирівна Романюк. Дали її таке навантаження, хоч у Шибені працює вона на 0,75 ставки. Вона – наша рятівниця, виглядаємо її, як ясне сонечко. Бо привітна, доброзичлива, ставиться до нас, як до рідних людей. Прийде у приміщення медпункту, і хоч тут холодно, опалення відключене, обстежить, розпитає, зробить медичні маніпуляції, поміряє тиск, зробить ін’єкції, з першого разу попаде у вену, привезе ліки, розкаже, як їх приймати. Бо ж ще й веде аптеку, працює за програмою «Доступні ліки». А хто прийти не може, приходить до того додому. Кому треба, то викличе «швидку допомогу». Буває і таке, коли працює в Шибені, і хтось викликає в Гаївку, то приїжджає на виклик.

Категорія: №13 від 28.03.2024 року

Це знову про відправлення вантажів для бійців Збройних Сил України від Гуманітарного штабу Теофіпольщини. Адже 22 березня, минулої п’ятниці, бус з продуктами виїхав у Запорізьку область. Відбулося це на прохання нашого земляка, офіцера ЗСУ, всім відомого Володимира Пожалюка з Турівки. Туди був передислокований бойовий підрозділ, де він служить.

Хто поїхав, чий бус, хто супроводжував вантаж: знову, вже вдруге, своїм бусом поїхав Олег Славецький з Великого Лазучина, а супроводжуючим був представник штабу, голова ветеранських організацій сіл Лідихівка та Заруддя Володимир Яцюк.

Ось що нам розказав Володимир Валерійович:

– Вночі на суботу ми вже були на місці. Зранку у цьому селі, не буду його називати, бо це вже прифронтова зона, ми розвантажилися. Що ми хлопцям привезли: картоплю, цибулю, столові буряки, капусту, яблука, крупи, макарони, чай, печиво, закрутку, квасину. А ще смачні домашні страви від волонтерської групи Галини Лепетун з Колок та від волонтерської групи Наталії Гонюк та Олени Глов’юк з Новоставець. Все це ми розклали по коробках-міксах, щоб бійці отримали всього потроху. А ще привезли ми набори інструментів для ремонту бойової техніки, бо ж вона зазнає пошкоджень, ламається. Її ж одразу треба поремонтувати. А як їхали вже назад, через Умань, то там зустрілися з нашим земляком з Великого Лазучина Василем Штокайлом. Якраз він тут був на навчанні, а весь час він воює на Донецькому напрямку. Передали йому передачу від однокласника та гостинець від нашого штабу. Всього ж ми у цю поїздку привезли понад півтора тонни продуктів.

Категорія: №13 від 28.03.2024 року

Є ще одна добра новина: в Новоставцях вже два місяці працює ще одна волонтерська група, яка готує та відправляє посилки з домашніми стравами бійцям-землякам. Організувала її ветеринарний фельдшер Теофіпольської ветеринарної дільничної лікарні Оксана Таранська.

Чому я це зробила? – розказує Оксана Михайлівна, – бо з наших Новоставець та Кривовільки на фронт призвали 40 хлопців, залишилося вже 35. І не всі рідні можуть їм постійно посилати щось смачненьке, домашнє, бо на це треба продукти, головне – м’ясо. Зрозуміло, що всі бійці, які там, на передовій, захищають нас, всі – наші. Але мені хочеться, щоб в першу чергу наші посилки отримали земляки – з Новоставець, Кривовільки, Човгузова, Теофіполя. Хай ще їм хтось присилає, сам же ніхто не їсть, з побратимами посмакували день-два, і – нема. Тож я дуже рада, що мене підтримали люди і ми створили ще одну таку волонтерську групу. Дякую дівчатам, які працюють зі мною – Наталії Гальчак, Валентині Магдійчук, Людмилі Денисюк, Олені Патлай, Любові Чернишенковій, Антоніні Ткачук, Жанні Довжук, Любові Данік. Як вирішилася справа з продуктами: люди з нашого села знесли – муку, олію, яйця, цукор. Дуже допоміг нам директор СГВК «Олійники» Василь Демчук, надав нам олію, сіль, а крупи та муку – мішками. У Приватбанку я відкрила рахунок на картку, небайдужі люди донатять, хто скільки може. Більшість з цих людей отримують мінімальну зарплату, але роблять донати. Дуже їм дякую, це мої колеги з Теофіпольської ветеринарної дільничної лікарні на чолі з Павлом Федоровичем Шевчуком, працівники лабораторного відділення (колишня санстанція), дитячого садочка «Бджілонька». На ці кошти ми закупляємо м’ясо, за розуміння дякую власникові магазину Ігореві Безкоровайному, Аллі та Володимиру Казюкам. А Раїса Дмитришина з Коров’єго надала нам цілу свиню. Підтримують прихожани нашого Новоставецького храму Православної Церкви України, отець Дмитро з матушкою Оленою, вдова загиблого бійця Володимира Щура Людмила, батьки загиблого бійця Богдана Окаєвича Майя та Василь, працівниця Ощадбанку Ніна Таранська, Ніна Маринюк, Людмила Фесун, Людмила та Степан Денисюки.

Категорія: №13 від 28.03.2024 року

14 березня в Україні вшановують добровольців – людей, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя й узяли до рук зброю, щоб захистити країну.

З цієї нагоди, з 11 по15 березня у нашому Святецькому ліцеі пройшов тематичний тиждень «Доброволець – взірець патріотизму». Звісно, ми до цього посилено готувалися, знайшли інформацію про добровольчий рух, продумали, якими заходами насичити кожний день тижня, аби він торкнувся сердець наших вихованців, наповнив їх почуттями поваги та гордості за безстрашних, мужніх, незламних захисників України – бійців-добровольців.

Так, учні 1 класу виготовляли листи-малюнки для наших захисників, це було дуже зворушливо, хлоп’ята та дівчатка писали, малювали те, що хотіли висловити воїнам – щоб повернулися у рідні домівки живими та здоровими, щоб здобули таку довгождану перемогу. Старші учні ліцею виготовляли патріотичні долоньки, на яких прикріплювали сердечка в знак любові, поваги та вдячності до наших доблесних Збройних Сил України. Учні 7 класу разом із класним керівником Іванною Мушинською виготовили «Плакат вдячності».

  • Ви тут: 
  • Головна