Це про неймовірну волонтерську спільноту села Святець, про людей, яких болить війна. Села, з якого найбільше у громаді, понад сотню, чоловіків було мобілізовано і вони стали на захист Вітчизни. Які пізнали страхіття війни, але не зламалися.

Наша сьогоднішня розповідь - це лише один з епізодів про те, як небайдужі святчани підтримують своїх воїнів. Разом, спільно, в єдності долучаються до виконання їх запитів.

От минулої суботи, 19 липня, організували та провели благодійний ярмарок, виручені кошти додали до збору на бойове авто для підрозділу бійця-земляка Юрія Косюка.

Як все було, розказує організаторка проведення ярмарку, волонтерка, завідувачка Святецькою сільською бібліотекою Віра Букевич:

• Є в нас такий боєць, молодий чоловік Юрій Косюк, з самого початку пішов на війну. Останнім часом був на Лиманському напрямку, виконував бойові завдання в Сріблянському лісі. Думаю, всі знають, яке там пекло. І от його підрозділ втратив своє бойове авто, там же так, сьогодні воно є, а завтра його розбили чи спалили. А без нього –  ніяк. Тож відомий волонтер з Київщини, наш земляк, дядько бійця Юрій Романовський оголосив збір на суму 210 тисяч гривень. Ну і що, збір йшов дуже повільно. У вівторок, на тому тижні, звернулася до мене його дружина Віка. Каже, з таким болем, – «допоможіть, дуже треба, проведіть ярмарок». На другий день ми з нашими дівчатами-волонтерами радилися, як зробити. Вирішили, спочатку напечемо пісочного печива. Пішли ми з Юриною мамою Софією Іванівною та Вікою  до нашого директора ТОВ «Святець» Василя Васильовича  Мастія. Просили дозволу  спекти печиво в пекарні господарства, просили муки. Василь Васильович одразу все вирішив: дозволив пекти в пекарні, дав команду привезти нам два мішки муки. Одразу Микола Собко нам їх привіз із-зерноскладу. І от в четвер, в нашому будинку культури була справжня толока. Прийшло зо 25 жінок, наших волонтерок, і не тільки. Тісто замішувала наша майстриня Богдана Білич, далі кожна жінка за своїм рецептом виробляла печиво, тож всім була робота – розкачували, видавлювали формочками, складали на дечки. А хлопчики, син Юрія Павлик  разом з друзями, носили їх на пекарню. Ще ж мололи цукор на цукрову пудру. І до обіду ми виробили мішок муки, напекли 200 порцій того печива на ярмарок. А наступного дня, в п’ятницю, кожна господиня готувала в себе вдома, - пекла, смажила.

Хто ж потрудився, покинув свою домашню роботу, і в суботу приніс свої вироби на ярмарок. Готувала мама бійця Софія Косюк, Софія Коржан напекла бісквіти, перекладинці. Віра Базалійска багато наготувала – солодкі рулети, печиво, вафлі. Принесли свою випічку, інші домашні страви Любов Грисюк, Галина Яцух, Віра Букевич, Галина Туз, Леся Папкіна, Галина Манащук, Фаїна Триндюк, Валентина Бодак, Ольга Пилипчук, Валентина Полукравець, Марія Гончаровська, Надія Хомут, Ганна Гвоздій, Наталія Соловей. А Богдана та Віктор Біличі ще й закоптили сало, яке їм надав підприємець з Теофіполя Ігор Безкоровайний. Долучилися до ярмарку друзі Віки Наталія Страхарська та Надія Вишинська. Чого тут тільки не було – домашній хліб, біляші, молоко, яйця, рулети з сала, солодкі рулети, печиво, хачапурі, смажені пиріжки з горохом та часником, капустою і багато чого іншого.

• Слава Богу, - каже Віра Степанівна, - що зійшлися люди, ми майже все продали, зосталося трохи печива, допродали його днями. Виручили 55 300 гривень. Це дуже добре. Знаєте, це були такі відчуття, це була така єдність. Ще ж на ярмарку ми вже знали, що напередодні Юрій Косюк, як повертався із-завдання з того лісу, був поранений, у нього множинні осколки в тілі. У важкому стані, але перебуває в госпіталі, потроху ті осколки виймають, з ним є зв’язок. Тож ми всі були на таких емоціях, з такими почуттями, шо ми разом змогли щось зробити, внести свою частку в придбання того автомобіля. Бо ж бійці мають бути мобільними, мають зберегти своє життя. Будемо робити так і надалі, проводити такі ярмарки, підтримувати збори на запити наших бійців-земляків. От нещодавно наші волонтерочки за один день сплели на замовлення маскувальну сітку 6 на 14 метрів!

Отож, це була особлива історія, але, повторюю, це лише один епізод з того, що роблять у Святці «Святецькі волонтерочки», інші волонтери та всі, хто долучається до підтримки наших героїчних Збройних Сил України.

 Ми сильні, коли ми разом, коли ми єдині. Тоді ми – непереможні.

Галина Тебенько