Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 29 від 16.07.2020 року

Донорство крові -


акт милосердя

Щомиті в усьому світі у людей будь-якого віку і походження виникає потреба в переливанні крові за життєвими показаннями. Травми, кровотечі, онкологічні захворювання…Багато людей стикалось з цією проблемою. Багатьом препарати крові в прямому сенсі врятували життя. У травні 2005 р., в ході Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, міністри охорони здоров’я світу одностайно постановили щорічно проводити Всесвітній день донора крові 14 червня. Цього дня у 1868 році народився австрійський лікар К. Ландштейнер, який від-крив групи крові людини.
Донорство - благородна і почесна місія, яка дозволяє зберегти життя породіллям, дітям і дорослим, хворим на важкі хронічні захворювання, бійцям, пораненим під час бойових дій, а також потерпілим від опіків, аварій та катастроф. Донорство символізує безкорисливу ідею допомоги іншим людям.

Категорія: № 29 від 16.07.2020 року

Люди хочуть


справедливості

Отож, майже два місяці, з 18 травня, кипить-бурлить Кунчанська громада. З часу, коли відбувся схід жителів з приводу незаконного розподілу земель сільськогосподарського призначення. Чому, на думку людей, незаконного? Бо розподілили пасовище депутати сільської ради на чолі з сільським головою Олексієм Козачуком 24 березня цього року таємно від людей між собою та своїми сім’ями (та й раніше це робили), мовляв, не було більше заяв. А хто ж знав, що є вільна земля, що можна отримати по 2 гектари землі для ведення особистого селянського господарства? Чому такі питання не обговорювалися, не були винесені на сходи громади? А виявилося, що в Кунчі та Дмитрівці таких бажаючих є вже 350, написали заяви в сільську раду.
Ми відстежували події, які відбувалися, як діяла ініціативна група, яку люди створили. Як колективне звернення надали в прокуратуру, в райдержадміністрацію, як заявники отримали повідомлення за підписом начальника відділення поліції Сергія Дулєпова про відсутність у діях сільського голови та депутатів будь-якого адміністративного чи кримінального правопорушення(!).

Категорія: № 29 від 16.07.2020 року

Є ж правила співжиття

Є у Теофіполі вулички, де дорога вузенька, все видно на подвір’ях осель, що тут робиться, чи порядок чи безлад. Бо ж хата на хаті. Як от у провулку по вулиці Набережній, де в одній частині будинку на три квартири проживають Галина та Олександр Вальчуки. Про цих господарів писала наша газета ще шість років тому, у червні 2014 року. І люди ж ніби не вредні, трудящі, тримали на крихітній території між гаражем та хлівом 20 дорослих кіз та 10 козенят. Та були ці тварини виснажені, брудні та кудлаті, їм же б пастися на беріжку, а не день та ніч бути на купах гною. То ж стояв тут сморід, люди нарікали. Навіщо ж так мучити ці божі створіння? Та й визнавала вже тоді господиня, Галина Олександрівна, що важко стільки кіз прогодувати, та шкодувала, аби не пішли під ніж.

Категорія: № 29 від 16.07.2020 року

НА ВІЙНІ, ЯК НА ВІЙНІ

15 лютого 1989 року обмежений контенгент військ Радянського Союзу залишив територію Демократичної Республіки Афганістан. Тоді, наприкінці 80-х років, поверталися звідти додому не за роками змужнілі воїни-інтернаціоналісти - хлопці, які, зазирнувши у вічі смерті, навчилися цінувати найдорожче – своє життя. Не став винятком і Віктор Лівшун. Пройшовши «афганську школу» та скуштувавши фронтової каші, заправлену свинцевими «спеціями», він переконаний - свій обов’язок перед військовою Присягою виконав тоді сповна.

Категорія: № 28 від 9.07.2020року

Є таке свято

4 липня в Україні відзначили День Національної поліції
України. Це свято самовіданних правоохоронців, які день і ніч на посту покликані захищати наші права та інтереси,
забезпечувати правопорядок та спокій в нашій державі.

То ж нагоди відзначення цього професійного свята в Теофіпольському відділенні поліції відбулися урочистості. У них взяли участь особовий склад відділення на чолі з начальником Сергієм Дулєповим та гості – голова райдержадміністрації Олена Ковцун, голова районної ради Андрій Петринюк, заступник Теофіпольського селищного голови Володимир Федонюк, голова районної організації ветеранів України Володимир Кобера, голова громадської організації «Теофіпольська районна спілка ветеранів та пенсіонерів органів внутрішніх справ «Єдиний щит»», голова громадського формування з охорони громадського порядку «Щит і меч» Анатолій Стучинський.

Категорія: № 28 від 9.07.2020року

Чи буде краще


та легше?

Як ми вже повідомляли, 5 червня на черговій сесії районної ради за поданням райдержадміністрації депутати прийняли рішення про пониження ступеня Великолазучи-нської, Мар’янівської ЗОШ І-ІІ ступенів та Ординецької ЗОШ І-ІІІ ступенів. Через малокомплектність та відсутність перспективи зростання учнівського контингенту. Карабіївську, Михиринецьку та Кузьминецьку ЗОШ І-ІІ ступенів не понизили, бо нібито за діючою постановою Кабінету міністрів, школи І-ІІ ступенів, де навчається не менше 30 учнів, у новому навчальному році ще будуть отримувати освітню субвенцію. А у Великолазучинській навчається 29 учнів, а в Мар’янівській – 27.
Як сприйняли таку новину у Великому Лазучині та в Мар’янівці? Звісно, негативно. І вчителі, і батьки, і діти. Як довезти дітей у Теофіпольський ліцей, коли з Великого Лазучина до траси 8 кілометрів жахливої дороги?

Категорія: № 28 від 9.07.2020року

Печаль, жалоба


чи свято?

Кінчався квітень, наближався травень, з приморозками, тривожний, вже з другою чорною бідою – вірусною, яка долучилась до першої проклятої путінсько –бандитської війни. Наближали його традиційні дати – 9 Травня та День Матері.
Всі ми спостерігали за тою політичною тріскотнею на екранах телевізорів всіх каналів з приводу 75-ї річниці Перемоги над фашизмом у Другій Світовій війні – в Вєлікой Отєчєствєнной войнє (?!) чи то є дні печалі, чи веселі святкові?
Для свідомих українців і для мене, ще з далекого дитинства – це печальний День Пам’яті, смуток, скорботні спогади з молитвою, з вогником свічки : загинув рідний найстарший брат, другий був поранений, видужав і далі воював, а третій повернувся додому уже після війни потрощеним калікою на все життя, загинув рідний молодший брат мами, мій дядько, з двома своїми синами… Хіба то для мене свято?

Категорія: № 28 від 9.07.2020року

Запам’ятайте


його таким

Четвертий місяць, як поховала Ганна Петрівна свого первістка, Льоню Масловського, старшого лейтенанта, учасника Операціїї Об’єднаних Сил. Не вірить, що більше його не побачить, не почує його голосу, не помилується його лагідною усмішкою. Рветься її серце, на що не подивиться у своїй оселі та обійсті, скрізь він, його золоті руки. І чого так? За що їй такий тяжкий хрест?
- Просила його, Льоню, не йди, - каже з болем, - тобі ж вже йде 55-ий рік, хай молодші йдуть. Ні, казав, піду і все, вони Крим забрали, а Херсонщина поруч. І сюди прийдуть, а тут мої діти, онучка росте. Він же офіцер, закінчив у Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті військову кафедру. Дуже дорожив,що він офіцер, як батькові двоюрідні брати, Анатолій та Леонід Масловські. Певне, така моя доля, одні похорони. Десять років тому Сашу похоронила, середнього сина. Нема більшої біди, як дітей своїх хоронити. І треба змиритися, бо нічого не зміниш. Та як з цим жити?

  • Ви тут: 
  • Головна