Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 13 від 26.03.2020 року

 НА ЗГАДКУ – 21 ОСКОЛОК 

Пам’ятаю фронтовика Великої Вітчизняної війни Мар’яна Івановича Немирівського, котрий до солідного віку проносив у своєму тілі осколок снаряда, що колись його поранив. Той шматок заліза глибоко засів біля колінної чашки і боєць, аби, бува, не залишитись без ноги, відмовився від хірургічного втручання медиків. Отак, накульгуючи, чоловік ходив аж до глибокої старості. Осколок там прижився сповна, лишень його верхівка своїм блиском та здебільшого болем нагадувала старенькому фронтовикові про себе.
Порівняно з часом, то це було вже давно. А оце днями я знову зіткнувся з подібним, коли мав розмову з колишнім воїном-інтернаціоналістом Василем Павловичем Ящуком з Волиця-Польової. За свідченням медобстеження - в його лівому тазостегновому суглобі знаходиться 21 осколок з розірваних душманських гранат…

Категорія: № 12 від 19.03.2020 року

Щоб не допустити


поширення коронавірусу

 

 

У світі спостерігається пандемія та стрімке поширення коронавірусу, що викликає захворювання COVID-2019. Станом на 18 березня у світі занедужало вже 182 тисяч осіб, з них померли 6513, видужало 77257. В Україні виявлено 14 випадків зараження, 2 людей померло. У зв’язку з цим з 12 березня по 3 квітня Кабінет Міністрів запровадив обмежувальні заходи (карантин) – закриті навчальні заклади, торгівельні та розважальні заклади, встановлені обмеження на проведення масових заходів, а з 18 березня з 12 години Кабінет Міністрів заборонив авіа, залізничне сполучення, автобусні міжобласні та міжміські перевезення.
Які ж заходи щодо попередження розповсюдження захворювання на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом, здійснюються у нашому районі?
16 березня відбулося засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій райдержадміністрації. Прийняте рішення про алгоритм першочергових дій районної ланки територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту Хмельницької області із ліквідації можливих ситуацій, пов’язаних з ймовірними або підтвердженими випадками гострої респіраторної хвороби, викликаної коронавірусом COVID-19: для КНЗ «Теофіпольська ЦРЛ», КНЗ «Теофіпольський МСД», РС ГУ ДСНС у Хмельницькій області, управління фінансів райдержадміністрації, Теофіпольського від-ділення поліції та перевізникам.

Категорія: № 12 від 19.03.2020 року

Пам’яті Миколи Оцалюка

 

29 лютого 2020 року на спортивно-оздоровчому комплексі Теофіпольського цукрового заводу та спортивному комплексі районного будинку культури проходив відкритий районний турнір з волейболу в пам’ять Миколи Оцалюка. В цих змаганнях взяли участь 8 команд району: ВК « Хмельницький», ВК «Добрий хліб», ВК «Воронівці», ВК філія «Рідний край», ВК «Україна-2001», ВК «Поляхова 1», ВК «Поляхова 2», ВК «Теофіполь».
До присутніх, в знак пам’яті Миколи, звернулася головний спеціаліст відділу освіти райдержадміністрації Галина Лірук, де хвилиною мовчання вшанували пам’ять Миколи Оцалюка. З вітальним словом виступив депутат обласної ради Віктор Лебединський, який розказав про діяльність Миколи Оцалюка. Подякував всім присутнім за організацію турніру, командам, які прибули, тому що це є 12 традиційний турнір. Також виступили дружина Миколи Оксана Оцалюк, брат Сергій.

Категорія: № 12 від 19.03.2020 року

Пам’ятаємо тебе, друже

 

Минулих вихідних на базі Теофіпольського НВК ЗОШ І ступеня-гімназія, на спортмайданчику зі штучним покриттям відбувся Всеукраїнський турнір з міні-футболу серед ветеранів 50+, присвячений пам’яті відомого футболіста, володаря кубку Хмельницької області 1988 року, неодноразового чемпіона Теофіпольського району з футболу Миколи Лемішки. Вболівальники, друзі, рідні та учасники змагань ( команди були з Рівного, Ланівець, Кам’янця-Подільського та Теофіполя) поділилися спогадами про свого кумира 80-90-их років. Згадували про Миколу Олександровича партнер по команді Борис Пісоцький, великий ентузіаст спортивного руху району, депутат обласної ради Віктор Лебединський, головний спеціаліст відділу освіти райдержадміністрації Галина Лірук. Зазначали, що був завзятим, відповідальним, надійним та товариським.

Категорія: № 12 від 19.03.2020 року

 АФГАНО-

 

МИХИРИНЕЦЬКИЙ ДУЕТ

Ген, за лісочком, у глибинці,
Де Случ тихенько горнеться до хат,
Стрічають сонце Михиринці,
Як матір звільнений в запас солдат.
Тут джерельце святе з каплиці
Біжить купатися до двох ставків.
В почесній варті тут ялиці
Вшановують 106 фронтовиків.
Любов і пам’ять тут не гаснуть,
Хоча у світі грози – війни йдуть,
Бо тут садиби хлібом пахнуть,
В садочках вишні, яблуні цвітуть.
Саме такі думки і почуття викликала в мене розмова з Михиринецьким сільським головою Оксаною Ревою. Оксана Федорівна склала своєрідну візитку свого села. Адже 106 фронтовиків – стільки михиринчан не повернулося із страшної жорстокої війни 1941–1945 рр. до рідних домівок.
Туга і жаль огортають душу, коли усвідомлюєш: навіть ті, котрі повернулися з війни живими, - вже теж відійшли у вічність.
Зате є живі свідки двох наступних неоголошених воєн. Оксана Федорівна нарахувала двох воїнів-афганців і 11 учасників антитерористичної операції. Розповідати про них можна багато, але я буду послідовним і поведу мову про так званий Афгано-Михиринецький дует: двох уродженців села, біографії котрих схожі, як дві краплі води. І доля в них склалась майже однаково.

Категорія: № 12 від 19.03.2020 року

Є у Волиці чимало гарних родин, де з покоління в покоління, від батьків до дітей, передаються кращі людські чесноти – працьовитість, відповідальність, людяність, доброзичливість та милосердя. То ж наша розповідь про одну з таких родин – подружжя  Раїси Олександрівни та Миколи Анатолійовича Кучерявських, великих трудівників, добрих господарів та просто хороших людей, бо ж  прожили своє життя у праці та тривогах, по совісті та честі.

 

Життя  прожили

 

по  совісті  та  честі

 

Є про що згадати Раїсі Олександрівні. Адже 42 роки проробила в тваринництві, спочатку коло свиней, далі дояркою та завідуючою молочно-товарною фермою. День при дні, в дощ, спеку, мороз та завірюху.
- Так судилося моїй матері Олені Людвиківні, - почала свою оповідь ця мила, привітна жінка, - що ростила вона мене сама. Хоч була гарна та дуже трудяща. Робила і дояркою, коли ще доводилося на плечах носити силос та жом, і коло биків, і в буряковій ланці. То ж я змаленьку була коло неї, вважай, що виросла на фермі. І от закінчила я вісім класів, а мама якраз ось цю хату будувала. Хто тоді будувався, знає, як це було тяжко, а ще самій жінці. Казала мені: йди, дитино, в Поляхову, в школу, а я вже якось сама буду справлятися, а ти хоч трохи підростеш, змужнієш. Та я вирішила інакше, шкодувала маму. Було мені чотирнадцять років, як стала я в тодішньому колгоспі імені Леніна робити на свинофермі. Що ж я тоді, була ще зовсім малою, ручки маленькі, а треба було і гної вигортати, і їсти давати, і суп поросятам варити та розносити. Боже мій, поробила я три дні, руки болять, плачу. А мама каже, я ж тебе не заставляла, або кидай, або терпи.І я робила тут далі, хоч від аміаку взялася в мене страшна екзема, на руках, на ногах. Намучилася я, що там казати, воно ж то згасало, то знову з’являлося. Одне добре, що поруч працювали добрі люди, як доглядачка Ганна Гнатівна Лавренюк. Завжди мені підтримували, не раз я переконувалася, як багато важить щире, добре слово.

Категорія: № 11 від 12.03.2020 року

І впала з його душі


холодна каменюка

 

Вже кілька років, як приватний підприємець, художник Олександр Колєснік з Теофіполя співає у народному аматорському фольклорному колективі «Гук» районного будинку культури, виступає у складі дуету зі справжнім професіоналом Миколою Хом’яком. Не можна не замилуватися його сильним голосом, низьким басом «профундо». що робить кожний його виступ на сцені незабутнім. Співає на громадських засадах, то ж безперечно заслуговує на схвалення. А ще від Різдва пішов другий рік, як він співає у храмі Покрови Пресвятої Богородиці Православної Помісної Церкви України. До того сім років співав у Свято-Покровському храмі ПЦУ Московського патріархату.
Народився Олександр у місті Дзержинськ, тепер Торецьк, Донецької області. Туди, на Донбас, виїхали на заробітки його батьки, родом із Мар’янівки. Трохи згодом сім’я переїхала у Миколаївську область, де хлопець закінчив три класи школи. Та захворіла мама, лікарі радили їй змінити клімат, то ж повернулися у рідну Мар’янівку.
- Батько мій трохи малював, - розказує, - то ж предався мені від нього хист до живопису.

Категорія: № 11 від 12.03.2020 року

Живіть до ста та більше

8 березня у великому родинному колі відсвяткувала Марія Митрофанівна Руда з Кривовільки своє 85-річчя. Прийшли та приїхали привітати її цього дня діти, внуки, правнуки, родичі, добрі сусіди та односельці. Всім вона була щиро рада, бо ж вистачає її великого серця на дітей, внуків, правнуків, родичів, друзів, та просто хороших людей.Та все ж найбільше зраділа приїзду з далекої Тюмені сина Сергія, старшої невістки Марії зСудилковаШепетівського району, бо ж живе зустрічами з ними та розставаннями. Було так багато вітань, побажань доброго здоров’я, щастя та достатку, багато квітів та подарунків.

  • Ви тут: 
  • Головна