Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 28 від 9.07.2020року

Є таке свято

4 липня в Україні відзначили День Національної поліції
України. Це свято самовіданних правоохоронців, які день і ніч на посту покликані захищати наші права та інтереси,
забезпечувати правопорядок та спокій в нашій державі.

То ж нагоди відзначення цього професійного свята в Теофіпольському відділенні поліції відбулися урочистості. У них взяли участь особовий склад відділення на чолі з начальником Сергієм Дулєповим та гості – голова райдержадміністрації Олена Ковцун, голова районної ради Андрій Петринюк, заступник Теофіпольського селищного голови Володимир Федонюк, голова районної організації ветеранів України Володимир Кобера, голова громадської організації «Теофіпольська районна спілка ветеранів та пенсіонерів органів внутрішніх справ «Єдиний щит»», голова громадського формування з охорони громадського порядку «Щит і меч» Анатолій Стучинський.

Категорія: № 28 від 9.07.2020року

Чи буде краще


та легше?

Як ми вже повідомляли, 5 червня на черговій сесії районної ради за поданням райдержадміністрації депутати прийняли рішення про пониження ступеня Великолазучи-нської, Мар’янівської ЗОШ І-ІІ ступенів та Ординецької ЗОШ І-ІІІ ступенів. Через малокомплектність та відсутність перспективи зростання учнівського контингенту. Карабіївську, Михиринецьку та Кузьминецьку ЗОШ І-ІІ ступенів не понизили, бо нібито за діючою постановою Кабінету міністрів, школи І-ІІ ступенів, де навчається не менше 30 учнів, у новому навчальному році ще будуть отримувати освітню субвенцію. А у Великолазучинській навчається 29 учнів, а в Мар’янівській – 27.
Як сприйняли таку новину у Великому Лазучині та в Мар’янівці? Звісно, негативно. І вчителі, і батьки, і діти. Як довезти дітей у Теофіпольський ліцей, коли з Великого Лазучина до траси 8 кілометрів жахливої дороги?

Категорія: № 28 від 9.07.2020року

Печаль, жалоба


чи свято?

Кінчався квітень, наближався травень, з приморозками, тривожний, вже з другою чорною бідою – вірусною, яка долучилась до першої проклятої путінсько –бандитської війни. Наближали його традиційні дати – 9 Травня та День Матері.
Всі ми спостерігали за тою політичною тріскотнею на екранах телевізорів всіх каналів з приводу 75-ї річниці Перемоги над фашизмом у Другій Світовій війні – в Вєлікой Отєчєствєнной войнє (?!) чи то є дні печалі, чи веселі святкові?
Для свідомих українців і для мене, ще з далекого дитинства – це печальний День Пам’яті, смуток, скорботні спогади з молитвою, з вогником свічки : загинув рідний найстарший брат, другий був поранений, видужав і далі воював, а третій повернувся додому уже після війни потрощеним калікою на все життя, загинув рідний молодший брат мами, мій дядько, з двома своїми синами… Хіба то для мене свято?

Категорія: № 28 від 9.07.2020року

Запам’ятайте


його таким

Четвертий місяць, як поховала Ганна Петрівна свого первістка, Льоню Масловського, старшого лейтенанта, учасника Операціїї Об’єднаних Сил. Не вірить, що більше його не побачить, не почує його голосу, не помилується його лагідною усмішкою. Рветься її серце, на що не подивиться у своїй оселі та обійсті, скрізь він, його золоті руки. І чого так? За що їй такий тяжкий хрест?
- Просила його, Льоню, не йди, - каже з болем, - тобі ж вже йде 55-ий рік, хай молодші йдуть. Ні, казав, піду і все, вони Крим забрали, а Херсонщина поруч. І сюди прийдуть, а тут мої діти, онучка росте. Він же офіцер, закінчив у Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті військову кафедру. Дуже дорожив,що він офіцер, як батькові двоюрідні брати, Анатолій та Леонід Масловські. Певне, така моя доля, одні похорони. Десять років тому Сашу похоронила, середнього сина. Нема більшої біди, як дітей своїх хоронити. І треба змиритися, бо нічого не зміниш. Та як з цим жити?

Категорія: № 27 від 2.07.2020 року

Шануймо, читаймо Кобзаря

Прекрасна подія відбулася у четвер, 25 червня, у Новоставцях. У центрі села, поруч з офісом об’єднаної терито-ріальної громади, урочисто був відкритий пам’ятник великому пророку, генію українського народу – Тарасу Григоровичу Шевченку.
- Була тут стара дошка пошани місцевого господарства, - розказав Новоставецький сільський голова Анатолій Вальчук, - виглядало це місце досить непривабливо, старі дерева, зарослі. Ми вирішили, що треба на цьому місці зробити щось таке, щоб залишилося після нас навіки, щоб стало окрасою села. А кому поставити пам’ятник, у нас не було сумніву, звісно, Великому Кобзарю. То ж ми з самої весни взялися за роботу: викорчували старі дерева, зачистили територію, тротуарною плиткою виклали доріжку, засіяли траву, посадили самшит, туї, троянди, навіть два по два деревця сакури та банзай. Дуже вдячні, що в рамках акції «Зелена планета з МХП» допомогу в озелененні нам надала Філія «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП». Сам пам’ятник ми замовили у Тернополі, а художній напис на двох фрагментах стел – у Красилові.

Категорія: № 27 від 2.07.2020 року

Вперед до перемоги

 Вже стало доброю традицією юних спортсменів Новоставецької ОТГ під керівництвом тренера Василя Михай-лінчика кожного разу із змагань з гирьового спорту привозити кубки, грамоти, дипломи, що засвідчують їхні перемоги.
Винятком не були і травневі змагання наших гирьовиків. У зв’язку з пандемією коронавірусу, з 15 по 29 травня цього року проходив Онлайн Кубок Світу з гирьового спорту за версією WKSF. У Кубку світу взяло участь 260 учасників із 29 країн.

Категорія: № 27 від 2.07.2020 року

По заслугах і шана

Йому часто сниться рідне село. Рідний і милий серцю Старий Майдан, що загубився в оточенні дрібних лісосік-дібров на Деражнянщині. Закинутий у місцину, що більше нагадує тихий райський куточок, добре обжитий трударями колишнього колгоспу «Перемога». Був бригадним селом. Його нині дуже притягує до цього поселення. Здається, як би міг, то летів би туди на крилах, щоб ще раз пройтися стежками свого дитинства.
Батьківська хата завжди повнилася дитячим гамором. Бо сім’я була багатодітною. А ще приходили однолітки і влаштовували в оселі своєрідний концерт, що нагадував бджолиний вулик, об’єднаний всього трьома недовгими вуличками. Хата випромінювала якусь особливу теплу ауру. Навіть і зараз , дивлячись через призму років, бачить того розлогого велета, красеня ясена, що ріс посередині вигону. Дерево і давало свій тінистий холодок для невеличкого гурту старожилів, які часто збиралися під його шатром на свої посиденьки.

Категорія: № 27 від 2.07.2020 року

Усе його життя – музика

Уже майже місяць, як у засвіти відійшов Віктор Михайлович Сідоров з Теофіполя. Все життя він віддав розвитку духового музичного мистецтва. То ж про цього великого ентузіаста можна багато розказати. У 1968 році, після армії, після курсів керівника духового оркестру, прийшов працювати у районний будинок культури. Тоді я разом з багатьма моїми однокласниками записалися до нього у духовий оркестр. Віктор Михайлович був строгим, вимогливим, виваженим, справжнім професіоналом, майстром своєї справи.

  • Ви тут: 
  • Головна