вологість:
тиск:
вітер:
До 600-річчя Теофіполя
- Категорія: № 24 від 11.06.2020 року
ТЕОФІПОЛЬСЬКИЙ КОСТЕЛ
СВЯТОЇ ТРІЙЦІ:
ТАЄМНИЦІ , ЦІКАВИНКИ, ВІДКРИТТЯ
ЧАСТИНА 4. НА РУБЕЖІ СТОЛІТЬ.
У кінці ХІХ століття Теофіпольський костел Святої Трійці залишався центром римо-католицької парафії, чисельність якої становила 1400 прихожан. Ксьондз Міхал Ковалевський продав камінь, що залишився з руїн костелу, знищеного пожежею у 1841 році, місцевій православній громаді для будівництва кам’яної церкви Покрови Пресвятої Богородиці, закладеної у 1888 році. Сума угоди становила 888 рублів.
На початку ХХ століття становище римо-католиків на Правобережжі, що входило до Російської імперії, суттєво погіршується. У Волинській губернії, частиною якої була Теофіпольщина, російська влада всіляко обмежує права католицької церкви та її вірних. Луцько-Житомирська дієцезія, у підпорядкуванні якої знаходився храм, перебувала під тиском Волинського генерал-губернатора – найвищої посадової особи губернії. Саме з його дозволу відбувалося призначення та усунення ксьондзів, видавалися заохочення за служіння, засновувалися нові костьоли та парафії. Документи Волинської римо-католицької консисторії, що зберігаються нині у фондах Державного архіву Житомирської області (ДАЖО), свідчать, що за духовенством було встановлено поліційний нагляд. Уряд регламентував дрібну господарську діяльність римо-католицьких громад: видавав дозволи на ремонт храмів, контролював майно та доходи костелів і монастирів(воно фактично було власністю державної скарбниці). Ксьондзи отримували від уряду заробітну плату, яка становила від 280 до 400 рублів на рік.
Так виглядав костел Святої Трійці у Теофіполі на початку ХХ ст.
1912 рік. Поштова листівка (джерело походження невідоме).
Відлуння свята
- Категорія: № 23 від 4.06.2020 року
Мрії збуваються
Зазвичай 1 червня, у Міжнародний день захисту дітей, відбуваються масові заходи, і на районному рівні, і в освітніх закладах. Однак, через епідемію коронавірусу, використовувати такий формат вже не було можливості. То ж все більшої популярності набирають проєкти, які проводяться онлайн в соціальних мережах. Активно в цьому напрямі став працювати Теофіпольський районний будинок культури через свою сторінку у Фейсбуці.
До Міжнародного Дня захисту дітей методист закладу Інна Букевич організувала флешмоб «Твоя мрія». Участь у ньому взяли 46 дітей віком від 3 до 15 років. Діти викладали своє відео, де розказували, про що мріють тепер, ким вони хочуть стати в майбутньому.
Пишемо книгу
- Категорія: № 23 від 4.06.2020 року
ВІДВАЖНИМ БУВ
НЕ ДЛЯ БРАВАДИ
Мабуть, не знайти у нас такого села, де б хлоп’ячі ватаги не грали «у войну» або «шпійона». Й дарма, що в крамницях ще не було такого дефіцитного товару, як іграшкові пістолети та автомати (а якщо десь і з’явилися, то навіть у середині сімдесятих не кожна родина дозволяла собі викласти кілька карбованців на таку розкіш), агресивне малолітнє воїнство від того анітрохи не страждало, бо запросто обходилось підручним матеріалом - очеретом або стеблами соняшника, ліщиною чи просто палицями з іншої рослинності. Так що «озброєння» та «амуніція» для отих воєнізованих загонів «червоних» і «білих», «наших» і «фашистів» проблемами не вважалися. Морокою було інше – як уникнути екзекуції старших домочадців за несамохіть пофарбовану різнобарв’ям у колір хакі одежину або, ще гірше, - дірок на ліктях та колінах. Адже які військові баталії обходились без пластунських пересувань на пересічній місцевості чи рукопашних боїв?
Ота хлоп’яцька «воєнщина», звісно, аж ніяк не могла обійти стороною й Віталю Шевчука з Єлизаветполя. Але те захоплення на вибір подальшого життєвого шляху аж ніяк не вплинуло. Бо ж якби забаг стати, як у селі казали «командіром», то можна було й спробувати, а так без зайвих роздумів після Гальчинецької восьмирічки подався в науку у Коров’є, тобто Теофіпольське профтехучилище №34, звідки через три роки вийшов із спеціальністю механізатора широкого профілю. Щоправда, йому таки судилося і на справжній війні побувати, і покомандувати. Але про те – згодом.
Пишемо книгу
- Категорія: № 23 від 4.06.2020 року
Пам’ятаємо тебе, брате!
Дуже добре,що пишеться книга про афганців з нашого району. Бо ж ці молоді хлопці пройшли крізь пекло, душею та тілом відчули страхіття війни на чужій далекій землі. А тих, хто повернувся живим, Афган ніколи не відпускав, залишився для них вічним болем.
Ця жахлива війна торкнулася і нашої родини. То ж хочу розповісти про свого рідного брата Сергія Леонідовича Переймибіду з Медисівки. Народився він 26 квітня 1969 року, був старшим в сім’ї, я була молодша від нього на п’ять років, а сестричка Світлана – на шість років. Наша мама Валентина Олексіївна робила на фермі, батько – шофером, жили, як всі, ніхто не розкошував. Як Сергій був у першому класі, батько від нас пішов. Був ще зовсім малим хлопцем, а став матері підмогою, був дуже роботящим, піклувався про нас та менших дітей, які мама народила вже від другого чоловіка. Бо ж таке життя.
Напередодні свята
- Категорія: № 22 від 28.05.2020 року
Чудові батьки Світлана
та Віктор Каруни
1 червня, крім Міжнародного дня захисту дітей, відзначається Всесвітній день батьків. Мені, як педагогу з багаторічним стажем роботи, відрадно, що є таке свято. Бо ж як прекрасно, коли обоє батьків, і мама, і тато, відповідально ставляться до свого батьківства, коли в родині панує злагода, довіра, повага та щира любов.
Саме така родина проживає у нашій Волиці. Це Світлана та Віктор Каруни, і виховують вони четверо дітей. Найстарший Богдан закінчує четвертий клас, а єдина донечка Аліна, моя учениця – перший. Русланові вже 6 років, а найменшенькому Віті – два рочки. Школярі Богдан та Аліна дуже хороші дітки – відповідальні, сумлінні, привітні, милі. Зі свого досвіду я вже точно знаю, що які батьки, такі й діти. Бо ж хлопчики намагаються в усьому наслідувати своїх татусів, а дівчатка – матусь. То ж поспілкувавшись з дітьми, одразу стає зрозуміло, в якій атмосфері вони зростають, чи є у них традиційні сімейні цінності.
До свята
- Категорія: № 22 від 28.05.2020 року
Велике щастя
родини Павлюків
А моя розповідь до Всесвітнього дня батьків – про Яну та Романа Павлюків зі Святця. Зростає у цій гарній родині єдина донечка Даринка, першокласниця. І каже ця серйозна дівчинка, що однаково сильно любить і маму, і тата. Бо вони для неї - найкращі та найдорожчі.
- Даринка ж для нас, - каже мама Яна Василівна, вчителька фізики Святецької ЗОШ І-ІІІ ступенів, класний керівник 10 класу, - наше найбільше щастя, наша найрідніша кровинка. Турбуватися про неї, бачити, відчувати, як вона відкриває для себе світ, передавати для неї все краще, що є у нас, вчити справедливості, людяності та милосердя –це непроста, велика відповідальність, наш головний обов’язок у житті. Прагнемо, щоб вона виросла самодостатньою, з почуттям гідності, над усе любила рідний край та Україну.
На часі
- Категорія: № 22 від 28.05.2020 року
Карантин
послаблюється
Як відомо, аби протистояти поширенню захворювання COVID-19, в Україні з 12 березня запроваджений карантин. Тобто, в умовах пандемії коронавірусу ми живемо вже третій місяць. Зрозуміло, запровадження обмежувальних заходів мало на меті запобігти стрімкому збільшенню інфікованих вірусом цієї смертельно небезпечної хвороби, збереженню життя людей. Тобто, однозначно, влада мала зреагувати на такі виклики. З іншого боку, внаслідок карантину люди масово втратили роботу, а отже, збідніли, збільшилася кількість безробітних, відтак суттєво зменшилися надходження до бюджетів усіх рівнів.
То ж Кабінет міністрів з 11 травня скасував частину обмежувальних заходів – відкрилися парки, сквери, зони відпочинку, перукарні, салони краси, літні майданчики кафе та ресторанів. Вже 20 травня Кабінет міністрів прийняв наступну постанову – про перехід на адаптивну модель карантину з 22 травня до 22 червня. Тобто, поступово має запрацювати громадський транспорт, торгівля непродовольчими та промисловими товарами, мають відкритися дитячі дошкільні заклади. Однак, за даними Міністерства охорони здоров’я, станом на 22 травня 8 регіонів країни не відповідають необхідним критеріям для послаблення протиепідемічних заходів. Це Волинська, Рівненьська, Львівська, Закарпатська, Чернівецька, Дніпропетровська, Донецька та Луганська області.
Яка ж ситуація щодо послаблення карантину у Теофіпольському районі?
Грані життя
- Категорія: № 22 від 28.05.2020 року
Для одних все,
а другим - нічого
До редакції нашої газети звернулися жителі Кунчанської громади, члени ініціативної групи, яку нещодавно створили на сході села 18 травня. Представили протокол цього сходу, де було 102 присутніх людей. Що ж так сколихнуло жителів громади, змусило їх самоорганізуватися та виступити проти депутатів сільської ради та Кунчанського сільського голови Олексія Козачука?
Бо живемо ми у час суцільної інформатизації. Якщо навіть сільська рада не оприлюднює порядок денний наступної сесії сільської ради за 20 робочих днів до її проведення, не оприлюднює прийняті рішення, чим грубо порушує регламент, закони, які регулюють діяльність органів місцевого самоврядування, рано чи пізно все стає відомо. Особливо, коли тишком-нишком вирішуються земельні питання. Бо ж у мережі Інтернет кожний може зайти у Державний реєстр речових прав на нерухоме майноі отримати абсолютно достовірну інформацію. Наприклад, кому передали у власність земельні ділянки площею у 2 гектари під ведення особистого селянського господарства. Таким чином стало відомо, що на сесії Кунчанської сільської ради 24 березня 2020 року були прийняті рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі на місцевості в селі Кунча загальною площею по 2 гектари з присвоєнням кадастрових номерів 21 людям для ведення особистого селянського господарства та передачу їх у власність цим особам.
Сторінка 187 із 267