Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 31 від 30.07.2020 року

ВОЇН І БУДІВНИЧИЙ

-Чому я так довгенько не йшов на зустріч, аби розповісти тут про моє колишнє й нинішнє життя-буття, - то й сам не знаю, що сказати: напевне, що повсякденна праця і… якесь небажання, - розтолковує мені колишній воїн-інтернаціоналіст Валерій Задерей з Гальчинець. – Повірте, в робочий час й голови ніколи повернути кудись без зайвих потреб, а вже у вільну від роботи хвилину - хочеться відпочити без поринань у життєві спогади. Але ото якось зібрався і готовий до довгоочікуваної розмови.
І повідав Валерій Адамович насамперед, що народився він 7 лютого 1969 року у селі Червоний Случ. Тут проходили його дитячі й шкільні роки. Середню ж освіту здобув Валерик у Авратинській десятирічці, що в сусідньому районі. Мама - Неля Дмитрівна працювала коректором у Волочиській друкарні, а тато – Адам Петрович – механізатор у Гальчинецькому колгоспі імені Шевченка.

Категорія: № 31 від 30.07.2020 року

Життя,


як спалах зірки

Цими днями минає вже 5 років, як на Сході України загинув наш земляк, воїн АТО Дмитро Загородній. Короткий його життєвий шлях, але яскравий, як спалах зірки.
Народився Діма і майже усе життя прожив у мальовничому селі Рідка. Ріс, як кажуть, на моїх очах, адже ми сусіди. Був жвавим і допитливим хлопчиком. Навчаючись у Бережинецькій школі, найбільший інтерес проявляв до гуманітарних наук.

Категорія: № 30 від 23.07.2020 року

У Філії «Рідний край»

стартували жнива

Відділення №1 (керівник Віктор Корягін, с. Квітневе Білогірського району) та відділення №2 (керівник Юрій Федорчак, с. НовоставціТеофіпольського району) приступили до збирання озимого ріпаку.
Ріпак в Україні, як вигідна так і досить ризикована у вирощуванні культура, яка у невдалий рік замість очікуваних прибутків може стати джерелом самих лише збитків. І тому велику увагу необхідно приділяти при його збиранні.

Категорія: № 30 від 23.07.2020 року

Ще одна капличка


Днями у нашому селищі на вулиці 30 років Перемоги сталася гарна подія – я провів обряд освячення каплички. Збудував її коло свого будинку вірянин храму Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України, приватний підприємець Микола Струтинський. Моє серце сповнює радість, відтепер Божа матір стане оберегом жителів цієї багатолюдної вулиці.
В тому, що цей поважний чоловік зробив такий гідний вчинок, немає подиву, адже постійно надавав допомогу при спорудженні нашого храму. Бо це означає, що людина живе з Богом у душі, по заповідям Божим. То ж хай Божа матір вбереже пана Миколу та його родину, всіх, хто проживає на цій вулиці, від усього лихого, від зла, хай спонукає на добрі справи та помисли.

Категорія: № 30 від 23.07.2020 року

Шановні жителі


Теофіпольського краю!

Я, Кучерук Юрій Юрійович, знайомий з вами ще з 2013 року, адже саме тоді, понад рік, очолював Теофіпольську районну державну адміністрацію. Працюючи головою адмі-ністрації, мені вдалося зробити чимало добрих справ для району. Насамперед - об’єднати спільні зусилля селищних та сільських рад, бізнесу з метою вирішення багатьох проблемних питаньу районі. Серед актуальних та нагальних питань чільне місце в діяльності районної влади посідало питання стану утримання та експлуатації доріг. Працюючи на посаді голови, мною постійно проводився моніторинг стану автошляхів загального користування місцевого та державного значення, проводилися ремонтні роботи з залученням коштів активних членів громади - директорів підприємств та господарств, також неодноразово залучались кошти з обласного бюджету.

Категорія: № 30 від 23.07.2020 року

Щиро вдячна

Як добре, коли у житті тобі зустрічаються справедливі, розумні, щирі, милосердні люди. Особливо, коли доля посилає таке випробування, як втрату найдорожчої людини на світі – матері. Тоді їх розуміння, увага, добро є надзвичайно цінним. Нещодавно мені довелося це відчути.
Яке щастя, що Новоставецьку об’єднану територіальну громаду очолює саме така людина, як Анатолій Вальчук. Адже зажди приймає виважені, помірковані рішення, поступає по-людяному, для нього на першому місці не власний добробут, а ми, прості люди, їх проблеми.

Категорія: № 30 від 23.07.2020 року

Шана  по  праці

Ох, ці роки… Біжать-пливуть невпинно, дуже швидко. Людьми старшого віку вони сприймаються по-різному. Найчастіше відгукуються добрими згадками про прожиті літа, зроблені справи. А ще навівають думку, що можна було досягти чогось більшого, кращого, але чомусь не встиг, чи не зумів.
На жаль, втраченого вже не наверстаєш.
Ветеран праці Володимир Сончик, який мешкає у Теофіполі, ще з дитячих літ бачив себе умілим пілотом. Адже на околиці райцентру довоєнної доби будувався військовий аеродром. Та гадки не мав, що майже все своє трудове життя присвятить шоферській справі. 44 роки водив вантажівку і був дуже задоволений своєю роботою. Навіть і нині горить бажанням сісти за кермо, бо руки так і тягнуться до «бублика». Та роки взяли своє. Ноги чомусь стали не дуже слухняними. Тому найбільшу розраду має у щоденних спілкуваннях із дружиною Євгенією Порфирівною. У парі вже 60 чудових літ. Хоча на долю подружжя випало чимало випробувань та, незважаючи ні на що, їх кохання витримало усе.

Категорія: № 30 від 23.07.2020 року

ЗАМІСТЬ ФЛОТУ -


АФГАНІСТАН

Миколка Чорний із села Гальчинці народився погожої днини 21 травня 1969 року. Хлопчик ріс-зростав у хліборобській родині, приглядаючись до щоденної невтомної праці батька-механізатора Сергія Олексійовича і мами Євгенії Мефодіївни, котра спочатку трудилася в рільничій бригаді, а потім поповнила ряди людей ранкової зорі, перейшовши на молочнотоварну ферму дояркою. Хлопчина ж був радий побувати з ними і в полі, і на фермі. Згодом ці відвідини переросли у фізичну допомогу, яку надавав тут юнак своїм втомленим батькам.
Ось так поруч з навчанням у школі Микола Чорний засвоював на практиці трудові ремесла селян. Непомітно збігав час. Вже й не зогледілись, як хлопець закінчив восьмирічне навчання в Гальчинцях і подолав десятирічне в Шибенській середній школі.


Після шкільної освіти про допризовника Миколи Чорного почав турбуватися райвійськкомат, пославши його на курси шоферів у Теофіпольське ПТУ-34. Успішно здобувши фах автоводія, хлопець уже уявляв себе за кермом вантажівки в рідному колгоспі імені Шевченка…

  • Ви тут: 
  • Головна