Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 27 від 2.07.2020 року

Шануймо, читаймо Кобзаря

Прекрасна подія відбулася у четвер, 25 червня, у Новоставцях. У центрі села, поруч з офісом об’єднаної терито-ріальної громади, урочисто був відкритий пам’ятник великому пророку, генію українського народу – Тарасу Григоровичу Шевченку.
- Була тут стара дошка пошани місцевого господарства, - розказав Новоставецький сільський голова Анатолій Вальчук, - виглядало це місце досить непривабливо, старі дерева, зарослі. Ми вирішили, що треба на цьому місці зробити щось таке, щоб залишилося після нас навіки, щоб стало окрасою села. А кому поставити пам’ятник, у нас не було сумніву, звісно, Великому Кобзарю. То ж ми з самої весни взялися за роботу: викорчували старі дерева, зачистили територію, тротуарною плиткою виклали доріжку, засіяли траву, посадили самшит, туї, троянди, навіть два по два деревця сакури та банзай. Дуже вдячні, що в рамках акції «Зелена планета з МХП» допомогу в озелененні нам надала Філія «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП». Сам пам’ятник ми замовили у Тернополі, а художній напис на двох фрагментах стел – у Красилові.

Категорія: № 27 від 2.07.2020 року

Вперед до перемоги

 Вже стало доброю традицією юних спортсменів Новоставецької ОТГ під керівництвом тренера Василя Михай-лінчика кожного разу із змагань з гирьового спорту привозити кубки, грамоти, дипломи, що засвідчують їхні перемоги.
Винятком не були і травневі змагання наших гирьовиків. У зв’язку з пандемією коронавірусу, з 15 по 29 травня цього року проходив Онлайн Кубок Світу з гирьового спорту за версією WKSF. У Кубку світу взяло участь 260 учасників із 29 країн.

Категорія: № 27 від 2.07.2020 року

По заслугах і шана

Йому часто сниться рідне село. Рідний і милий серцю Старий Майдан, що загубився в оточенні дрібних лісосік-дібров на Деражнянщині. Закинутий у місцину, що більше нагадує тихий райський куточок, добре обжитий трударями колишнього колгоспу «Перемога». Був бригадним селом. Його нині дуже притягує до цього поселення. Здається, як би міг, то летів би туди на крилах, щоб ще раз пройтися стежками свого дитинства.
Батьківська хата завжди повнилася дитячим гамором. Бо сім’я була багатодітною. А ще приходили однолітки і влаштовували в оселі своєрідний концерт, що нагадував бджолиний вулик, об’єднаний всього трьома недовгими вуличками. Хата випромінювала якусь особливу теплу ауру. Навіть і зараз , дивлячись через призму років, бачить того розлогого велета, красеня ясена, що ріс посередині вигону. Дерево і давало свій тінистий холодок для невеличкого гурту старожилів, які часто збиралися під його шатром на свої посиденьки.

Категорія: № 27 від 2.07.2020 року

Усе його життя – музика

Уже майже місяць, як у засвіти відійшов Віктор Михайлович Сідоров з Теофіполя. Все життя він віддав розвитку духового музичного мистецтва. То ж про цього великого ентузіаста можна багато розказати. У 1968 році, після армії, після курсів керівника духового оркестру, прийшов працювати у районний будинок культури. Тоді я разом з багатьма моїми однокласниками записалися до нього у духовий оркестр. Віктор Михайлович був строгим, вимогливим, виваженим, справжнім професіоналом, майстром своєї справи.

Категорія: № 27 від 2.07.2020 року

 Із щоденника афганця

Герої наших розповідей, які беруть свій основний початок з листопада 2019 року, - це наші земляки, - ті люди, на долю котрих десятирічна війна в Афганістані 1979-1989 рр. минулого століття лягла драматичною сторінкою. Вона й досі, впродовж багатьох років, є болючим спогадом, що є особистим, незрозумілим нікому іншому, окрім воїнів-афганців.
Наша розповідь про Василя Діхтярука - уродженця Базалії, котрий усе своє життя проводить у рідному селищі: закінчив восьмирічку, потім – міське професійно-технічне училище № 3.
Осінній призов до Збройних Сил Союзу РСР в 1986 році став для Василя першим квитком у доросле життя, бо дійсна строкова служба привела його аж у далекий Туркестанський військовий округ . Саме тут, в «учебці», базалієць здобув свої перші навики бійця військ особливого призначення.


Із щоденника афганця:
Вже шостий місяць перебуваю у Туркестані – далекій, чужій стороні, з немилим серцю краєвидом. А гори, хоч і зелені, але вони холодні й непривітні. Нелегко бути спецназівцем – основою Збройних Сил СРСР...

Категорія: № 27 від 2.07.2020 року

Теофіполь в моїх  спогадах

Білий Камінь. Чолганський Камень. Чолган (в народі Човган). Теофіполь. 600 років в історії, а до цього невідомо скільки.
Залишилась мить цієї історії і в моїх спогадах…

Тихенько і лагідно-лагідно:
- Вставайте, діти, підемо по хліб.
Заворушились ми з братиком Іваном. За вікном ледь сіріло. Спати, ой як ще хочеться, але ми добре знали, що йдемо по хліб. Іти потрібно до Човгана, а це більше, ніж три кілометри. Там, біля школи, над дорогою, стояв дерев’яний ларьок, а в ньому з якоїсь години (коли привезуть) продавали хліб: одну буханку на руки (цей хліб чомусь пахнув бензином). Швиденько вдягнувшись, пірнули в ранкову прохолоду. Полопотіли за мамою по дорозі, збиваючи пилюку. Були ми ще зовсім маленькі. Йшли ми не одні і йшли швидко, бо потрібно було зайняти чергу. А людей – купа!
Сонечко вже геть підбилось.

Категорія: № 26 від 25.06.2020 року

Олена Копанчук


на Теофіпольщині

У понеділок, 22 червня, народний депутат України Олена Копанчук перебувала у Теофіпольському районі. Спочатку в сесійній залі районної ради провела особистий прийом виборців. Зверталися люди з приводу працевлаштування, допомоги на лікування, з іншими проблемами.
Далі Олена Копанчук разом з головою райдержадміністрації Оленою Ковцун та головою районної ради Андрієм Петринюком на об’єкті будівництва будинку культури у Теофіполі зустрілися з представником ДП «Хмельницька обласна служба єдиного замовлення». Розмовляли про перспективи завершення будівництва. Якщо завершити будівництво без глядацької зали, потрібно ще приблизно 5 мільйонів гривень, якщо з глядацькою залою, то ще додатково потрібно біля 10 мільйонів гривень. То ж Олена Копанчук пообіцяла взятися за вирішення виділення цих коштів через Державний фонд регіонального розвитку.

Категорія: № 26 від 25.06.2020 року

У День скорботи

Щороку 22 червня український народ вшановує світлу пам’ять  мільйонів земляків, життя яких обі-рвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалась в кожну українськудомівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.
Цей день для нас наповнений трагічними спогадами і болем. Найкривавіша в історії світу війна принесла українцям незліченні жертви і страждання, масовий терор, смерть та руйнування. Гірка доля не оминула жодну українську родину, війна забрала життя кожного п’ятого українця.
22 червня, у  День скорботи і вшануванняпам’яті жертв війни в Україні, Теофіпольщина вшанувала пам’ять загиблих у найкривавішій війні.

  • Ви тут: 
  • Головна