Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 8 від 25.02.2021

Поляхівській православній

 

парафії  100 років

Церква у селі Поляхова має тривалу історію, хоча й досить сильно призабуту не лише теперішнім поколінням. Покоління сучасників тих далеких подій та їх дітей важко пригадують події, пов’язані з духовним життям села, не тому, що вони відбувалися давно, а переважно через політику більшовицького режиму, який відгонив людей від релігії.
В часи Речі Посполитої село перебувало в юрисдикції уніатських єпископів. Проте, після поділів Польщі та указу Катерини ІІ від 6 вересня 1796 року про ліквідацію уніатських єпархій, село перейшло у відання російської православної церкви. Про будь-які тогочасні культові споруди на території села у нас відомостей немає. Очевидно, жителі села відвідували служби та були приписані до Дмитрієвської церкви в сусідньому селі Кузьминцях, яку збудували 1793 року.
Тривалий час поляхівчани не мали свого храму. Перший невеликий дерев’яний храм було збудовано в ХIХ ст. на кладовищі.

Категорія: № 8 від 25.02.2021

Тест на


людяність

Минулого тижня, а саме 17 лютого, в Європі відзначали День кота. Це робиться ще з 1992 року. Звичайно ж, це не офіційне чи державне свято, а скоріше народне. Ініціаторкою свята стала італійська журналістка Клаудія Ангелетті.
Лютий обрали не випадково, адже цей період перебуває під знаком Водолія, який в італійській культурі є символом вільних і незалежних духів.
Впевнена, що у нас знайдеться чимало скептиків щодо такого свята, бо ж, на жаль, є серед нас немало таких, які ставляться до котів та собак, інших братів наших менших не з особливою любов’ю, а інколи і з жорстокістю.
Сьогодні у соцмережах є немало повідомлень про випадки знущання над собаками, кішками. За фактами жорстокого поводження з тваринами поліцейські відкривають кримінальне провадження. Це все – реалії нашого життя.

Категорія: № 7 від 18.02.2021 року

ОБПЕЧЕНІ ВІЙНОЮ ДУШІ І СЕРЦЯ

Щороку 15 лютого в Україні вшановують учасників бойових дій на території інших країн. Однією із найбільш болючих для України була участь її синів у війні в Афганістані. Крім афганців, в цей день вшановують і інших військових, які брали участь у різних збройних конфліктах в часи СРСР та незалежної України.
Ставитися до війни можна по-різному, але не слід забувати людей, які віддали своє життя, виконуючи свій військовий обов’язок та тих, які зараз живуть серед нас, мають досвід і працюють заради щастя своїх нащадків! Пам’ятаємо про них! Сивина припорошила на скронях ветеранів болючу пам‘ять. Ті, хто повернувся з пекла війни додому, мають глибокі рани, якщо і не фізичні, то в серці кожного з них залишилась та прірва, яка ніколи не загоїться, не так просто часові зцілити їхні душі, обпечені війною. Вони повернулися до рідних домівок, але їхні думки ще на війні, вони ще й досі бачать у снах обличчя тих, хто залишився там... Війна просто так не відпускає, вона, вчепившись в саму душу, ятрить її, бо це: і розбиті серця, і розірвані сім‘ї, і діти без батьків, сльози і горе.

Категорія: № 7 від 18.02.2021 року

Від керівника багато


залежить

Як відомо, 13 жовтня 2020 року тодішній голова Теофіпольської районної ради Андрій Петринюк підписав розпорядження про звільнення директора КНП «Теофіпольська багатопрофільна лікарня» Сергія Шкраби. Підставами для такого рішення, на переконання Андрія Петринюка, стали: систематичне порушення вимог пункту 12 Контракту, здійснення закупівлі ліків, засобів захисту, інших медичних товарів на суму понад 5 000 гривень без погодження з головою районної ради або його заступника; неефективне використання коштів, які сільські, селищні ради, благодійники спрямували лікарні на боротьбу з COVID-19; бездіяльність, яка призвела до рішення Хмельницького окружного апеляційного суду від 17 вересня 2020 року про повне зупинення експлуатації будівлі головного корпусу лікарні до повного усунення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, зазначених в акті ще від 18 грудня 2019 року. Ще ж на той час у слідчому управлінні ГУ Національної поліції у Хмельницькій області тривало кримінальне провадження, відкрите за заявою Андрія Петринюка, щодо підробки контракту з Сергієм Шкрабою в частині умов оплати праці та терміну дії контракту.

Категорія: Uncategorised

Стихія лютувала

Як і прогнозували синоптики, з четверга, 11 січня, погода на Хмельниччині різко погіршилася. Сильно сніжило, і вночі, і вдень наступні дні – у п’ятницю, суботу та неділю, трохи у понеділок. Ще ж потужний штормовий вітер невтомно робив свою роботу – перемітав дороги, задував сільські вулиці. Тож якщо згадати те, що було тиждень тому, 7 та 8 лютого, то тоді були лише квіточки.
Ось як прокоментував ситуацію головний спеціаліст відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та управління об’єктами комунальної власності Теофіпольської селищної ради Богдан Ковальчук:
- Всі ці дні напружено працювала снігоочисна техніка філії «Теофіпольський райавтодор», розчищала державні, а також місцеві дороги.

Категорія: № 7 від 18.02.2021 року

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ


УКРІПРАЙОН

Напевно багато з вас бачили, проїжджаючи дорогами Хмельниччини, великі сірі громади недобудованих бетонних споруд. Це залишки лінії старих укріп районів, які будувались тут напередодні Другої світової війни. Потужна лінія укріплень від Дністра до боліт Полісся повинна була стримати ворожу навалу по лінії старого радянського кордону. Історію цього нереалізованого проекту ми спробуємо вам розказати.
Напередодні війни Старокостянтинівський укріпрайон , який отримав порядковий номер 14 восени 1940 року, перебував в стані консервації. Споруди були частково обсипані землею, а частково стояли покинуті на етапі 7 циклу будівництва. Амбразури та входи були закладені камінням.
Усі споруди Старокостянтинівського укріпрайону були двоповерхові та фланкуючої дії. ДОТів фронтального вогню встигли побудувати тільки один. Споруди були типові для укріпрайонів того часу: кулеметні та гарматно-кулеметні напівкапоніри проекту 1938 року.

Категорія: № 7 від 18.02.2021 року

Ненароджені

Гафійка в хаті одна. Батьки на роботі. В хаті холодно. Зима. Дівчинка замкнена в хаті, бо цигани ходять. Вкрадуть. Прошкрябала пальчиком шибку. Припала кирпатим носиком до вікна. Надворі сонячно,морозно. Сусідські дітлахи гасають на вулиці. Копирсаються в снігу. Кидаються сніжками. З’їжд-жають «паровозом» з ковзанки через дорогу, аж під сусідський поріг. Граються в партизанів. Добре сусідці Одарочці. В неї є братик. Він її возить на санчатах. Борсається, пробиваючи дорогу, як веде її до школи. А Софійка одна. І чому вона одна? Он в Миколи теж сестричка. А ще далі Пашка живе, теж один.

Категорія: № 6 від 11.02.2021 року

Коріння добробуту – у співпраці громади і бізнесу

Компанія МХП розвивається разом із людьми, які працюють на її підприємствах і мешкають у регіонах, де вони розташовані. Саме тому МХП запровадило нові підходи до роботи та співпраці з громадами, зосереджуючись на принципах сталого розвитку і партнерства, та залучаючи місцевих мешканців до спільних проєктів.
Представники підприємств МХП перебувають у постійному діалозі з місцевими жителями та їхніми представниками у містах, селах і районах. Протягом останніх років збільшились інвестиції у розвиток населених пунктів. Зокрема, це включало низку проєктів з покращення інфраструктури, підтримання медичних і культурних проєктів у регіонах.
Всеукраїнський конкурс мікрогрантів «Час діяти, Україно!» започаткований БФ «МХП – Громаді» сприяв розвитку громад населених пунктів.

  • Ви тут: 
  • Головна