Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 20 від 20.05.2021 року

Вишиванка -


символ України

Кожен українець, мабуть, знає, що таке вишиванка, адже це не просто одяг, а частина душі. Історія національно вбрання українців сягає глибокої давнини. Наші працьовиті пращури завжди вміли створити справжню красу з полотна і ниток.
Достеменно невідомо, коли ж вишиванка почала розвиватись як галузь мистецтва. Дослідники стверджують, що розвиток вишиванки відбувався протягом кількох століть.
З року в рік предки збагачували ремесло новими орнаментами та техніками. Майстрині навчились виготовляти нитки унікальних відтінків для того, щоб на полотні вигравали нові кольори.
В давнину вірили, що вишиванка оберігає людину, дарує їй добру долю та здоров’я. Матері вишивали своїм дітям одяг з особливою теплотою та любов’ю. Існують свідчення, що у деяких регіонах країни процес вишивання мав вигляд особливої церемонії. Жінки в процесі молились і вірили, що ці молитви зроблять вишиванку сильнішою та зарядженою тільки позитивними емоціями.
Навряд чи майстрині, які започаткували ремесло вишивання, могли собі уявити, що у 21 столітті вишиванка стане символом величного козацького народу. Чому так сталося?
Крізь віки мандрували традиції вишивання. Їх продовжували, розширювали та шанували. Вишиванка змогла осучаснитись і залишитись такою, як тисяча років тому водночас. Саме з нею уособлюють найкращі емоції та думки, адже вона увібрала в себе віковічну історію.

Категорія: № 20 від 20.05.2021 року

Це наша історія
14 червня єдиному друкованому засобу масової інформації Теофіпольщини виповниться 90 років. Впродовж цього шляху газета відображувала події, які відбувалися на її теренах, писала про людей краю, була і залишається важливим джерелом інформації. 14 червня 1931 року у Теофіполі вийшов перший номер районної газети під назвою «Ленінський шлях», з початку 1967 року, коли відновився Теофіпольський район, газета стала носити назву «Червона зірка», з 18 червня 1992 року – «Життя Теофіпольщини».
Тож наша газета завжди була відображенням сус-пільно-політичного життя краю, була дзеркалом його історії, свідком перемін, які відбувалися. І неважливо, які це були часи, чи тоталітарного режиму, чи часів Незалежності. Бо це наша історія.

Категорія: № 20 від 20.05.2021 року

Чи ж справедливе та

незалежне таке рішення?

Знову нагадаємо, що 13 жовтня 2020 року тодішній голова Теофіпольської районної ради Андрій Петринюк підписав розпорядження про звільнення директора КНП “Теофіпольська багатопрофільна лікарня” Сергія Шкраби. На переконання Андрія Петринюка, для цього було доволі підстав: систематичне порушення вимог пункту 12 Контракту, здійснення закупівлі ліків, засобів захисту, інших медичних товарів на суму понад 5 тисяч гривень без погодження з головою районної ради або його заступника; неефективне використання коштів, які сільські та селищні ради, благодійники спрямували лікарні на боротьбу з COVID-19; бездіяльність, яка призвела до прийняття Хмельницьким окружним апеляційним судом рішення 17 вересня 2020 року про повне призупинення експлуатації будівлі головного корпусу до повного усунення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, зазначених в акті ще 18 грудня 2019 року; у слідчому управлінні ГУ Національної поліції України у Хмельницькій області було тривало кримінальне провадження, відкрите за заявою Андрія Петринюка щодо підробки контракту з Сергієм Шкрабою в частині умов оплати праці та терміну дії контракту. Це розпорядження було зачитане на засіданні постійних комісій районної ради в присутності Сергія Шкраби. Цього ж дня він відкрив лікарняний листок, а 2 листопада звернувся з позовом до Теофіпольського районного суду про визнання незаконним та скасування розпорядження районної ради, поновлення його на посаді, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 19 січня 2021 року Теофіпольський районний суд на чолі з головуючим суддею Андрієм Самойловичем прийняв рішення про часткове задоволення вимог позивача: дата його звільнення замінена з 13 жовтня на 13 листопада відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю, в решті позовних заяв позивачу відмовлено. Однак 16 лютого 2021 Сергій Шкраба оскаржив рішення Теофіпольського районного суду в Хмельницькому апеляційному суді. 5 травня 2021 року суд розглянув справу та виніс ухвалу. Про це розмовляємо з Андрієм Петринюком, депутатом Хмельницької районної ради.

Категорія: № 20 від 20.05.2021 року

Ні – геноциду


українського села!

З початку нового року жителів Теофіпольщини лихоманило через наміри Теофіпольського селищного голови Михайла Тененева закрити 20 загальноосвітніх шкіл громади. Мотивував він своє рішення так: «Це оптимізація освітньої мережі Теофіпольщини, адже малокомплектні школи не відповідають сучасним вимогам якісного освітнього простору». З цього приводу згадався мені епізод однієї телепередачі про Китай. Розповідалося в ній про одну з віддалених провінцій країни, про село, в якому з тих чи інших причин залишився лише один учень і цю школу влада не закриває. Та Бог з тим Китаєм, повернемося на нашу грішну землю. Михайло Тененев розказує, що не вистачає коштів на освіту, медицину, культуру, дороги. Тоді чого варті його передвиборчі обіцянки, які він активно просував під час виборчої кампанії? Якщо голова не знає, де взяти кошти, тоді я йому підкажу. Нехай він змусить сплачувати реальні податки своїх друзів – це такі підприємства як ТОВ «Україна-2001», ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод», ТОВ «Теофіпольська енергетична компанія». До яких, я переконаний, є питання з боку правоохоронних органів та податкової інспекції. Було б лише бажання та воля. Разом з тим, хотілося б, щоб податкова інспекція прозвітувала перед громадою на сторінках газети: які кошти до бюджету громади сплатили у 2020 році дрібний і середній бізнес, та такі потужні підприємства, зазначені вище.

Категорія: № 20 від 20.05.2021 року

Наша хата ніколи

 

не була з краю"


( 90 літ тому, 14 червня, побачив світ перший номер Теофіпольської  районки)

За нестримним летом часу якось мимоволі забувається оте дитяче прагнення «Ех, скоріше б вирости…». А коли вже голову наче сметаною обіллє, скрушно зітхається:


- І де вони, оті роки, взялися?
І, почувши, як Павло Соколов задушевно виводить «Скоро осень, господа», з іронією та водночас гірчинкою констатуєш, що ти вже переступив поріг своєї осені і саме час підбивати баланс. Особливо у переддень солідної ювілейної дати. А така небавом, посеред першого літнього місяця, завітає до нас - тоді виповниться дев’ять десятків літ з дня виходу у світ, себто дебюту першого номера районної газети Теофіпольщини. Відтоді видання стало головним літописцем, широкоформатним екраном багатогранного життя-буття нашого краю, хронікально-аналітичним центром громадськості та індивідумів і, за відомим висловом, не тільки колективним агітатором, а й організатором. Звісно, як і кожна, наша газета була продуктом свого часу, але завше орієнтувалася на головного замовника – читача.

Я не маю наміру висловлювати свої судження про періодичне видання в часовому вимірі, упродовж якого може прожити два цілком сформованих фізично і морально покоління від заснування. Чимало спогадів безпосередніх свідків давніх подій увійшло в анали історії, можливо, нові сторінки ще відкриють дослідники минувшини. Поведу мову про трохи більше як піввіковий відтинок часу, відколи тримаю тісний зв’язок з районкою та без гучних слів можу долучити себе до когорти творців того дива, що готується на редакційній кухні. Починаючи журналістську діяльність сількором у кінці шести- десятих. За третину віку в штаті редакції районки мені судилося пройти усі творчі щаблі кар’єрної драбини: очолювати відділ листів і масової роботи, сільського господарства, партійного життя, радіоінформації, соціальних проблем, працювати на посаді так званого начальника штабу – відповідальним секретарем, двічі очолювати творчий колектив газети, в тім числі й комунального підприємства «Теофіпольгазетадрук».

Категорія: № 19 від 13.05.2021 року

Непохитний та одержимий

Достатньо промовити лише ці два слова, щоб розкрити сутність та окреслити діяння нашого благочинного Теофіпольського округу Православної Церкви України, настоятеля храму Покрови Пресвятої Богородиці у Теофіполі, митрофорного протоієрея отця Василя Крисака. Бо вже понад 20 років невтомно йде по шляху служіння Богові, по шляху розбудови Православної Церкви України.
Народився наш мудрий, щирий наставник у селі Шупарка Борщівського району Тернопільської області. Духовну освіту здобув у Тернопільській духовній семінарії та Львівській Православній Богословській Академії. На Покрову вже мине 22 роки, як тодішній митрополит Хмельницький та Кам’янець-Подільський Антоній благословив його на службу, рукоположив у сан священника та дав настанову – збудувати український храм. Служити у Теофіполі отець Василь розпочав майже 17 років тому, тоді і дав собі завіт виконати митрополитову настанову. Крок за кроком він цілеспрямовано йшов до мети, згуртовував навколо цього проєкту керівників району, небайдужих підприємців, аграріїв, простих людей, для яких утвердження Православної Церкви України було головним чинником зміцнення української державності.

Категорія: № 19 від 13.05.2021 року

Порятунок -  у щепленні

І хоч були ризики щодо зростання рівня захворюваності на COVID-19 на Теофіпольщині під час Великодніх свят, у громаді спостерігається спад епідемії. За інформацією завідувача Теофіпольським районним лабораторним відділенням Віктора Побоки станом на 12 травня з початку епідемії захворіло 2233 людей, з початку року – 921, померло 45, з початку року – 27. З початку року захворіло 117 дітей.
А в.о. директора КНП «Теофіпольська багатопрофільна лікарня» Ольга Ковтуняк повідомила наступне:
- Станом на 12 травня у ковідному госпіталі нашої лікарні перебуває лише 27 хворих, з них кисневозалежних – 15. Тож з киснем проблем немає. Будемо сподіватися, що ситуація буде залишатися стабільною. Сьогодні, 12 травня, в Україні відзначається Міжнародний день медичної сестри. Користуючись нагодою, хочу привітати всіх медичних сестер лікарні з цим святом, подякувати їх за те, що в час пандемії самовіддано трудяться, що взяли на себе величезну роботу по лікуванню та реабілітації хворих, що вони завжди підставляють своє плече лікарям. Зичу всім міцного здоров’я, радості, достатку та всього найкращого.

Категорія: № 19 від 13.05.2021 року

Безмежна подяка


Людині з великої літери

У кожної людини на землі є місце, де вона народилася, виросла. Село чи місто, в якому знайома кожна вуличка, стежинка. Де живуть або жили найрідніші серцю люди. Там і дихається легше, і небо голубіше, і квіти яскравіші. І називаємо ми це місце своєю маленькою батьківщиною.
Я народилася в одному із красивих сіл нашого району, але ось уже більше тридцяти років проживаю в мальовничій Волиці, яку вже давно встигла полюбити і називаю рідним селом. Але не тільки тому, що тут моя домівка, дорога родина, улюблена робота. А ще й тому, що моє прекрасне село живе, розвивається, стає з кожним днем все кращим і кращим. Твердо переконана, що не кожен з нас може сказати це саме про своє село. Дуже прикро, проте на сьогодні багато сіл, не тільки нашого краю, але й всієї України, просто зникли з її карти.
А нам, жителям Волиці, неймовірно поталанило народитися та проживати в такому чудовому селі та ще й поруч з прекрасним односельцем, директором місцевого агропідприємства, істинним патріотом рідного села, невтомним хліборобом Василем Кравчуком. Так, саме завдяки цій чудовій людині, справжньому господареві, ми маємо достатньо комфортні умови для праці і відпочинку.
У нашій Волиці найкраща школа в районі (і не тільки в районі), дитячий садочок, казкове подвір’я якого щоденно наповнене дитячими дзвінкими голосочками. А ще маємо будинок культури, чималу бібліотеку, двері якої постійно відкриті для усіх, хто дружить із її величністю Книгою. Працює прекрасний фельд-шерсько-акушерський пункт.

  • Ви тут: 
  • Головна