Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №35 від 01.09.2022 року

Продовження, початок у газетах  № 33 від 18 серпня 2022, № 34 від 25 серпня 2022

На старосту запропонували мого дядька Прокопа, бо він був колись у німецькому полоні і знав німецьку мову. Дядько користувався в Троянівці великою повагою, бо шив людям одяг, був майстром цієї справи. Прокіп виступив перед громадою і попросив аби обрали когось іншого, бо він вже старий. Погодились!

Старостою обрали Тодосія Стрільчука. Він не дуже служив німцям, більше пиячив, але виконував їх накази. У березні 1944 року Т. Стрільчука разом з іншими односельцями призвали до Червоної Армії. Там всі вони й загинули в боях під Тернополем. Цього ж місяця мобілізували до лав армії всіх придатних до служби чоловіків. Розташували їх в селі Кащенці Білогірського району, одягнули в зелені англійські шинелі, помуштрували місяць або й менше, і теж кинули під Тернопіль. Майже ніхто з них не повернувся звідти живим. Прийшли тільки Павло Слідзюк без руки і Григір Коляда без ноги.

Категорія: №34 від 25.08.2022 року

Цей текст писався вчора, 24 серпня, у день 31-ої річниці Незалежності  України, у 182 день повномасштабної  агресії російської федерації  проти нашої суверенної країни. Вже півроку держава-агресор знищує українців, все українське, вбиває, калічить, руйнує, спалює, грабує, піддає масованим ракетним обстрілам практично всі великі міста країни, нищить Харків, Миколаїв, Одесу, Чернігів, Суми. І вже півроку доблесні Збройні Сили України протистоять цій навалі. Завдяки героїзму, мужності українських військових, спротиву всього українського народу  не вдалося росіянам за три дні дійти до Києва та захопити його. Не вдається і досі ворогам вийти на адміністративні межі Донецької та Луганської областей. Крок за кроком, завдяки нечуваній військовій допомозі США, країн Європейського Союзу та НАТО, завдяки потужному волонтерському руху в Україні та всьому світі Збройні Сили України нарощують свою силу, знищують склади боєприпасів на окупованих територіях, завдають ударів по скупченню техніки, виводять її з ладу. Віримо, що вище військове керівництво країни , Генеральний штаб будуть приймати правильні рішення , будуть проводити вдалі контрнаступальні операції  та звільняти окуповані території  Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Донецької  та Луганської областей, а далі - Крим. Бо це – Україна, це наша земля, і ми хочемо жити у вільній країні.

Категорія: №34 від 25.08.2022 року

Прекрасні  урочистості  з нагоди 35-річчя створення  ветеранської організації Теофіпольщини відбулися у суботу, 20 серпня, у Новоставецькому сільському будинку культури. І добре, що керівництво відокремленого підрозділу організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади прийняло таке рішення. Бо ж були сумніви: чи варто це робити, коли йде війна, коли краще не проводити масових зібрань. Та було про що говорити, було про що звітувати перед громадою ветеранам нашого краю. Є здобутки, є зразки служіння та відданості Батьківщині. А ще чи не найбільше на теренах Теофіпольщини згуртувалися ветерани на підтримку Збройних Сил України , задля нашої великої перемоги над рашистськими загарбниками.

Категорія: №34 від 25.08.2022 року

Пів року вже йде ця страшна війна. Пів року, у ХХІ столітті, за Незалежність України на фронтах бореться, гине цвіт української нації. Тож для нас, для тих, хто в тилу, хто не бачить війни, священним обов'язком є підтримка Збройних Сил України.  Постійно це робить наш  Гуманітарний штаб Теофіпольщини. Дуже добре, що волонтерські штаби тримають між собою зв'язок, спільними зусиллями легше виконувати конкретні запити наших бійців, відправляти потрібні вантажі на передову.

Категорія: №34 від 25.08.2022 року

Я проста пенсіонерка та вже обділена здоров'ям. Тож моєю розрадою завжди було і є прочитати газету «Життя Теофіпольщини», дізнатися багато нового та цікавого, дізнатися про людей, багатих душею, порядних та милосердних. Тому і я хочу сказати добре слово про людину прекрасної душі , лікаря-фтізіатра Теофіпольської багатопрофільної лікарні Ларису Миколаївну Борисевич. Бо саме вона лікувала мене від коронавірусу в інфекційному  відділенні № 2 (терапія), коли мене здолала ця важка недуга.  Це лікар від Бога, високопрофесійний , чуйний, добросовісний спеціаліст, людина з великої літери.

Категорія: №34 від 25.08.2022 року

Продовження, початок у газеті № 33 від 18 серпня 2022 року

Розповідаючи про село Троянівку та її жителів, не можу не згадати про своїх предків і родичів, починаючи зі свого прадіда Парфена Ковальчука. Тим більше, що мій прадід мав пряме відношення до всього вищеописаного Н. І. Теодоровичем про Троянівку і сільську церкву.

Прадід мій був заможною людиною, користувався повагою односельчан, мав чимало землі. Багато років був старшиною села. В 1875 році, за його ініціативою і його фінансовою підтримкою та коштами громади села, було розпочато будівництво церкви. І, як описує Теодорович, спорудження цього храму було завершено 1879 року.

Одночасно з будівництвом церкви прадід розпочав спорудження приміщення, половина якого відводилась під канцелярію, а інша – житло для сім’ї. Тут теж усе було скріплено дерев’яними цвяхами. Через багато років я це бачив на власні очі.

Категорія: №33 від 18.08.2022 року

Я прочитав цю збірочку не тільки очима, а й своєю чутливою душею. 

Добігав до кінця лютий 2022 і 24 його дня на нашу святу українську землю, подарованому нам Творцем, звалилася чорна біда – заграла в жилах сучасної московської орди, шизофреніка путіна кров хана Батия, змішана з алкоголем, і вона, вищирівши свою звірину, скажену, запінену  пащеку, вже відкрито посунула на нас, мирних українців.

А я з важкими думами в своїй білій голові(25 лютого мені стукнуло 85!) шкандибаю на пошту отримати бандерольку з виданою свіженькою книжечкою поетичних та прозових творів членів Новоставецького поетичного клубу «Ліра», висланої мені моєю дорогою сусідкою по наших селах Галиною Журбою (Фесун). Але замість бандерольки я приніс додому посилку, відкриваю, знімаю яскраву, кольорову серветку, а звідти дмухнула на мене і досі пам'ятним запахом нашого осіннього саду: то духмяні зимові яблучка, такі чистесенькі, без жодної плямки, з хвостиками видали той аромат. Вибрав, поцілував останнє, - і аж під ними лежала бандеролька з тою книжечкою.

Категорія: №33 від 18.08.2022 року

Жили ми в Ірпіні в добротному приватному будинку, я працювала у виховному відділі Податкового Університету, чоловік Михайло - електриком, ростили 14-річного сина, доглядали мою хвору маму. Все в нас було добре, стабільно, ми вірили в краще, в європейське майбутнє України. Але наше мирне, спокійне життя перекреслив ранок 24 лютого. День, який ми ніколи не забудемо, день, коли почалася страшна, нечувана, кривава війна. Ми сиділи в підвалі, коли виходили, бачили загиблих, поранених, бачили поруйновані будівлі. Ми бачили смерть та розруху. Наше містечко російські загарбники просто знищували. На восьмий день ми виїхали з гарного, рідного Ірпіня. Наш будинок був пошкоджений, був зруйнований дах, повибивані вікна. Виїхали в чому були, взяли лише документи. Чоловік залишився, адже вже був бійцем територіальної оборони. З нами поїхала ще одна сім'я, мама і троє дітей.

  • Ви тут: 
  • Головна