Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №15 від 13.04.2023 року

Вже три тижні, як у Волиці розпочала працювати аптека. Таку гарну новину схвально сприйняли жителі цього великого села. Адже знаходиться вона у центрі, в одному приміщенні з ФАПом та стоматологічним кабінетом. Тож вже не треба щоразу їхати у Теофіполь за ліками, їх можна купити тут, місці, як за паперовими, так і за електронними рецептами від сімейного лікаря, так і за рекомендацією досвідченого фельдшера місцевого ФАПу Тетяни Василюк.

 

Сьогодні відкрити приватну аптеку у селі дуже непросто. Аби отримати ліцензію на відкриття аптеки від Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, потрібно сформувати пакет документів, виконати всі вимоги згідно діючих стандартів у цій галузі. Отож, спілкуємося з милою, привітною власницею аптеки, приватним підприємцем Мариною Кононець, з’ясовуємо, як їй вдалося пройти цей шлях.

Категорія: №15 від 13.04.2023 року

В турботах та повсякденних клопотах минають літа. Таке воно життя, не оглянешся, як воно збіжить, як прийде осінь та зима. Та, головне, прожити його гідно, трудитися, не переставати робити добро людям.

Тож сьогодні, 13 квітня, зустрічає свою 60-у весну наш хороший, надійний товариш Володимир Васильович Богач з Колісця. Народився в простій, селянській родині, від батьків успадкував природний розум, кмітливість, хазяйську жилку. Завжди був доброзичливим, життєрадісним, закінчив Колісецьку восьмирічну та Шибенську середню школи. Вступив до Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту, відслужив армію. Працював зоотехніком, керівником агропідприємства, головою Ільковецької сільської ради, знову керівником агропідприємства, директором КП «Теофіпольлісвод». На яких посадах не був, переборював труднощі, поважав, турбувався про людей.

Категорія: №14 від 6.04.2023 року

Страшна війна робить свою чорну справу. Вона забирає кращих українців, які боронять рідну землю від рашистів, від загарбників та вбивць. Вона забирає кращих чоловіків, які трудилися, давали собі раду, не лінувалися, господарювали, щось планували, надіялися на краще життя. Як от Микола Васильович Ментух, якому 29 травня мало виповнитися лише 51 рік.


Та прийшла московитська орда, яка знищує Україну, українців, все українське, вбиває, руйнує, грабує. Прийшла і перекреслила його життя.

 

Народився та виріс Микола у Воронівцях у багатодітній родині, змалку був привчений до сільської праці. Закінчив Воронівецьку восьмирічну та Святецьку середню школи. Відслужив армію, одружився, став жити у першій Мар’янівці. Трудився на молочно-товарній фермі підвозчиком кормів, дуже любив коней, певний час тримав коней і вдома. Був хорошим господарем, доглядав корови, свині. А як інакше, щоб щось мати, в селі треба тяжко працювати. З дружиною Галиною Петрівною, вчителькою початкових класів колишньої Мар’янівської ЗОШ І-ІІ ступенів, а тепер педагогом-організатором Воронівецького ліцею, виростили доньку Наташу, дочекалися зятя, тішилися внучкою Поліною.

 

Категорія: №14 від 6.04.2023 року

Симпатизую польській мові.
Гольфстрім у душу приплива,
Як тільки чую при розмові
Інакше мовлені слова.

Прикмети їх слов’янські, древні,
З країн ЄеС, материка
Такі люб’язні і душевні,
Приймаються без словника.

Категорія: №14 від 6.04.2023 року

Хто він? Важко впізнати воїна, який несе приспущений наш синьо-жовтий стяг, проводжаючи в останню земну дорогу загиблого святчанина Ярослава Вовка.


Так це ж Григорій Левчук, який сім років тому, зустрівши нас з Іваном Васильовичем сказав, що завтра йде в АТО. Пройшло сім років від тієї зустрічі. Для когось це – мить, а для когось це відстань у ціле життя.


Навіть важко повірити, що стільки може витримати людина, її психіка. Сім років на передовій. Суцільні бої, суцільні ризики, бомбардування, ракетні обстріли, втрати побратимів, з якими тільки що ділив окраєць хліба, окопний пайок. Найважче втрачати людей. До цього не можна звикнути ніколи.


Чотири рази Григорія вважали вже двохсотим після важких контузій, але при Божій помочі вижив, усе пережив, і вісім раз лікувався у шпиталях.

Категорія: №14 від 6.04.2023 року

Про це повідомили в Хмельницькій обласній раді, передає Інше ТВ.
У пленарному засіданні взяли участь 47 депутатів, перший заступник начальника Хмельницької обласної військової адміністрації Сергій Тюрін, єпископ Хмельницький і Кам’янець-Подільський, архієрей Православної церкви України владика Павло, заступники голови обласної державної адміністрації, керівництво силових структур області, структурних підрозділів облдержадміністрації, представники територіальних управлінь центральних органів влади, місцевих мас-медіа.

Категорія: №13 від 30.03.2023 року

Ще одна трагічна звістка пекучим болем озвалася в серцях жителів Теофіпольської громади. Захищаючи Батьківщину, виконуючи бойове завдання, загинув патріот, учасник АТО, 46-річний житель Святця Ярослав Андрійович Вовк.

Народився Ярослав в багатодітній сім’ї, був хорошим сином, добрим братом та батьком. Трудився у місцевому господарстві механізатором, різноробочим. Люди згадують про нього як про як трудящу, доброзичливу людину. Коли почалася російсько-українська війна, пішов захищати рідну землю на сході, був учасником Антитерористичної операції. Був скромним, не розказував нічого, що йому довелося побачити та пережити.

Мобілізований до Збройних Сил України був 11 березня 2022 року. Матері не признався, шкодував, бо вже не має здоров’я, казав, що поїхав на заробітки в Польщу. Служив сержантом 66-ої окремої механізованої бригади. Загинув 20 березня на Донеччині.

Категорія: №13 від 30.03.2023 року

Брати Володимир та Ярослав Яцюки живуть у Зарудді, вони одноосібники, хазяйнують на своїй землі, ще допомагають іншим людям обробляти земельні паї. Господарювати останніми роками вкрай тяжко, бо ж ціни на мінеральні добрива, засоби захисту, насіння, техніку дуже зросли. А тут ще й війна, стрибнули ціни на пальне, а зерно впало. Але, як кажуть ці трудящі чоловіки, з усім вони впораються, головне, щоб настала перемога, такий довгожданий мир.

Тож з початку цієї страхітливої війни, як можуть, підтримують Збройні Сили України, наших бійців-земляків. Володимир Валерійович, як очільник ветеранських організацій сіл Заруддя та Лідихівка, вже не раз організовував збір продуктів довготривалого зберігання для ЗСУ – овочі, фрукти, крупи, цукор, закрутки. Разом з братом Ярославом своїм транспортом привозили все це до волонтерських центрів громади. А з літа минулого року активно співпрацюють з Гуманітарним штабом Тео­фіпольщини.

  • Ви тут: 
  • Головна