Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 22 від 3.06.2021 року

Свято-Михайлівський храм в Бережинцях:

від забуття до відродження

Мальовниче село Бережинці, розташоване на північному сході Теофіпольщини, має досить цікаву духовну історію. В різні періоди історії села кількість храмів змінювалася: в XVIII ст. був один храм, в ХІХ-першій чверті ХХ ст. - два, сьогодні - один.
Час появи першого храму в Бережинцях нам невідомий. Згідно церковного літопису знаємо, що наприкінці ХІХ ст. було видно місце розташування старої церкви - окопаний ровом квадрат довжиною і шириною по 16 сажнів.
Початок будівництва нового храму нам також невідомий. Знаємо, що будівництво завершилось в 1773 році. Того ж року Свято-Михайлівську церкву освятив унійний єпископ Кипріян Стецький. В 1852 р. коштом парафіян (2000 крб.), з дозволу архієпископа Волинського Арсенія, здійснили капітальну реконструкцію: добудували зі східного боку пономарню, покрили гонтом, обшили зовні та зсередини дубовими дошками, поставили на кам’яний фундамент, постелили нову підлогу та пофарбували в зелений та білий колір, а в 1861 р. на зібрані селянами 600 крб. обновили іконостас.
Свято-Михайлівська церква була збудована у формі корабля із трьома банями, які увінчували залізні позолочені хрести із променями. Висота храму становила 21 м, ширина - 8,5 м, довжина - майже 20 м. Храмову територію оточувала дерев’яна огорожа, поставлена сільським майстром Каллиником Талалайчиком на зібрані парафіянами 200 крб. в 1860 році. Праворуч при вході на територію храму стояла невеличка каплиця із іконою Спасителя. В 1900 році церкву перебудували.

Категорія: № 21 від 27.05.2021 року

Невмируще джерело

На полотні мереживо з ниток-
То доля України й мого роду.
Навишивала мама сорочок.
У них тепло родини і народу.
Вишиванка! Вона символ моєї гідної держави, мого народу, що прагне краси, щастя і миру під ясним небом. Це не дань моді, це краса, що вкладається з покоління в покоління в серденько дитинки. І як гарно, що є в українського народу свято – День вишиванки!
Скільки пісень предковічних і сучасних про оту мережану любов, про цілий світ, що символізують узори на витворах людської уяви і природної мудрості.
«Бережи українське - носи вишиванку»,- ці слова Ліни Костенко прості і водночас геніальні. Адже у вишиванці – невмируще джерело рідного українського етносу, нашої історії і слави, нашої сили і невмирущості.

Категорія: № 21 від 27.05.2021 року

Боротьба з


коронавірусом триває

Як і по всій Україні, на Теофіпольщині спостерігається спад захворюваності на COVID-19. За інформацією завідувача Теофіпольським районним лабораторним відділенням Віктора Побоки станом на ранок 26 травня з початку пандемії захворіли 2272 людей, з початку року – 960, померло всього 47, з початку року – 29. Всього з початку пандемії захворіло 121 дітей.
Внаслідок спаду епідемії у громаді зменшилася кількість хворих, які перебувають на амбулаторному лікуванні, їх зовсім небагато, більше десяти осіб. Щодо вакцинування, то, як повідомила головний лікар Теофіпольського Центру первинної медико-санітарної допомоги Олена Кравчук станом на 26 травня в громаді вакциновано 659 осіб. Але на даний час вакцина закінчилася, наступну партію очікують найближчими днями.
Будемо продовжувати це робити, - додала Олена Кравчук, - закликаємо жителів Теофіпольщини записуватися на вакцинацію. Бо вже з 8 червня розпочинається ревакцинація, тобто повторне щеплення. Люди повинні усвідомити, що це є єдиним порятунком від цієї хвороби, взагалі ж має сформуватися колективний імунітет.

Категорія: № 21 від 27.05.2021 року

Йде вже третій рік,


а ніхто не покараний

До редакції звернулася Людмила Стецюк з Лисогірки. Вже два з половиною роки носить вона чорну хустину, жалобу за загиблим сином, 27-річним Віталієм Рижаком. Хороший був хлопець, працював різноробочим на фермі СТОВ «Святець», був товариським , мав повно друзів. Сталося це страшне нещастя 18 листопада 2018 року, у суботу, напередодні Дня працівника сільського господарства у Мар’янівці, біля сільського клубу. Після святкового заходу автомобіль переїхав Віталія, волочив його з десять метрів, отримані травми були несумісні з життям.
- Як же так може бути, - через плач промовляє мати, - у цій машині, крім водія були люди, біля клубу було багато людей, і ніхто нічого не бачив! Та й автомобіль забрали на штрафний майданчик в поліцію, на ньому було виявлено фрагмент куртки мого сина. Результатів експертизи з рік чекали. Це що, не прямий доказ, що було зіткнення, яке призвело до його смерті? Час іде, моя дитина лежить в могилі, а той, хто винен, досі не покараний? То чи є на цьому світі справедливість?

Категорія: № 21 від 27.05.2021 року

Із журналістикою


поріднився назавжди

Віталій Гандзюк народився у с. Гальчинці Теофіпольського ра-йону на Хмельниччині. У 1999 р. закінчив філологічний факультет Вінницького державного педагогічного університету. Ще під час навчання у ЗВО (1996 р.) пішов працювати диктором, редактором літературно-художніх програм Вінницького обласного радіо.
У 1999 р. – викладач української та зарубіжної культури Вінницького технічного коледжу.
Із 2000 р. – головний спеціаліст інформаційно-аналітичного відділу управління з питань внутрішньої політики Вінницької ОДА.
Із 2001 р. – редактор інформаційно-аналітичних програм Вінницького обласного телебачення.
Із 2002 р. – завідувач прес-служби Вінницької облдержадміністрації.
Із 2003 р. – референт-помічник ректора Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського
Із 2005 до 2008 р. навчався в аспірантурі Інституту журналістики Київського національного університету імені Т. Шевченка. Захистив дисертацію, отримав вчене звання кандидата наук із соціальних комунікацій, атестат доцента.

Категорія: № 21 від 27.05.2021 року

90 літ


кропіткої праці

Так склалося у моєму житті, що маючи зовсім іншу фахову освіту, я понад 20 років своєї трудової біографії мала дотичність до журналістики - творення районної газети. Ази цієї досить непростої роботи я отримала у редакції Білогірської газети “Життя і слово”, де працювала деякий час. Журналісти зі стажем говорили, що є у мене відчуття слова, що було для мене дуже цінно, бо саме це “відчуття слова” було просто необхідним в подальшій роботі на посаді начальника інформаційно-аналітичного відділу Теофі-польської районної ради.
Тодішній голова районної ради Василь Шуляк (світла йому пам’ять), провівши зі мною розмову, одним із пріорітетних напрямків роботи вказав на співпрацю з засобами масової інформації, сприяння у висвітленні діяльності ради у ЗМІ. Як сьогодні пам’ятаю його мудрі слова: “Маєш з цими людьми бути дипломатичною, це така братія, що з ними треба поводитись мудро, це розумні люди”. І я завжди старалась дотримуватись цих настанов.
З часом всі працівники нашої районки стали моїми, без перебільшення скажу, друзями. Зрозумівши журналістську кухню зсередини, я з великою повагою ставилася і продовжую це робити до всіх творців газети. Це дійсно особливі люди, бо далеко не всі, навіть маючи журналістський диплом, залишаються працювати на цій ниві. Тут потрібно мати щось від Бога, як художнику, як скульптору... За період роботи я зустрічала багатьох людей, які могли непогано говорити з трибуни, але викласти думку на папері могли далеко не всі.

Категорія: № 21 від 27.05.2021 року

Цінний досвід
У нашій Теофіпольській дитячій художній школі вже склалася чудова традиція – брати участь у всіх творчих конкурсах, районних, обласних, регіональних, всеукраїнських, і навіть міжнародних. Бо всі наші учні надзвичайно талановиті, обдаровані, а ще ж кожний конкурс додає їм досвіду, вмінь, майстерності, формує такі риси, як відповідальність та дисциплінованість. А ще коли діти у цих конкурсах перемагають, для нас це велика радість, адже успіх, перемога сприяють їх мистецькому зростанню.
От ще минулого року п’ятеро наших вихованців взяли участь в міжнародному конкурсі в Туреччині, присвяченому Дню матері. Віталіна Гримак у номінації «Літературний конкурс» написала лист до матері і посіла перше місце. А Каріна Гоцак створила малюнок, де вона з мамою ліпить вареники, і посіла в образотворчому конкурсі третє місце.

Категорія: № 21 від 27.05.2021 року

Наші серед


переможців

1 березня 2021 року стартував Всеукраїнський конкурс дитячого екомалюнка “Книга і діти, екологія і світ”. Цей конкурс приурочений до Всесвітнього дня охорони довкілля та проводиться в рамках Десятиліття ООН з відновлення екосистем (2021-2030рр.)
Організатори конкурсу - Національна бібліотека України для дітей м. Київ, Національна секція Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги IBBY, благодійна організація “Фонд Миколи Томенка” Рідна країна”, Державна екологічна інспекція України, ТОВ” Видавництво “Ранок”.
На обласному рівні конкурс проводився з 1 березня по 25 квітня 2021 року.
В конкурсі мали змогу взяти участь діти у 2-х вікових категоріях: читачі-учні 1-5 класів та 6-11 класів. Конкурсні роботи готувалися за трьома номінаціями:
- “Наше майбутнє - зелена і чиста планета”,
- “Збережемо свій рідний край”,
- “Скажемо “Ні!” забрудненню Землі”.

  • Ви тут: 
  • Головна