Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 32 від 6.08.2020 року

Погляд  через  десятиліття

Теофіпольська середня школа, історія якої розпочалася у 1934 році, пам’ятає багатьох цікавих особистостей учнів, вчителів.Серед них виділяється вчителька української мови Катерина Павлівна Сухомлінова – Сабадаш.
Днями вона відсвяткувала 90-річний ювілей, але душею залишається молодою, небайдужою до долі нашої країни. Вже 35 років на заслуженому відпочинку, пережила шістьох президентів незалежної України, вивчила напам’ять половину «Кобзаря» Тараса Шевченка і, вболіваючи за долю нашої Вітчизни, з сумом цитує рядки нашого генія:
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь...
Щирою українкою молоду вчительку з Харківщини виховали галицькі селяни, куди у 1950 році відправили утверджувати радянську владу в Україні. Їхали випускники Вовчанського педагогічного училища у закритих вагонах Харків-Тернопіль. Двадцятирічна Катруся мала один дерев’яний чемодан, у якому були подушка, ковдра та книги.

Категорія: № 31 від 30.07.2020 року

Дорогі земляки, жителі


Теофіпольського краю!

Сьогодні, 30 липня, ми відзначаємо знаменну дату – 600-річчя з дня першої писемної згадки про наш Теофіполь. Йдеться про дарчий акт великого князя Литовського Вітовта, який за вірну службу подарував боярину Павлу Сеніцькому та його нащадкам на віки вічні селища Новоставці та Камень на річці Полква. Назва Теофіполь з’явилася аж у 1739 році, до того часу він був Камень, Чолганський Камень, Чолганськ, Чолган, Човган. То ж, як свідчать історичні джерела, наш край має ще древнішу історію, адже пережив монголо-татарську навалу, з 1362 року був у складі Великого Литовського князівства. А в 1569 році Чолганський Камень відійшов до Речі Посполитої, був підпорядкований королівській Польщі. З 1793 року, з часу Другого поділу Польщі, вже Теофіполь аж по 1917 рік перебував у складі Російської імперії.
Історичний шлях з минулого в майбутнє  нашого краю переплетений соці-ально-культурними, дуже часто й трагічними, та знаменними  подіями. Адже територія краю була ареною національно-визвольних змагань під проводом Богдана Хмельницького, через неї пролягли фронти кривавих Першої та Другої світових воєн. То ж це величне свято є даниною пам’яті наших предків, які упродовж століть будували та захищали наше селище, заповіли нам берегти та примножувати його.

Категорія: № 31 від 30.07.2020 року

Олена Ковцун:


настає час змін

З 24 лютого цього року головою райдержадміністрації працює Олена Ковцун. Розмовляємо з нею про найважливіші напрямки роботи органів виконавчої влади у районі, про проблеми, співпрацю з органами місцевого самоврядування, представниками бізнесу, громадськими організаціями, про майбутні місцеві вибори.
Найперше, Олено Володимирівно, про ситуацію з поширенням коронавірусної інфекції. Чи достатньо владою було зроблено зусиль, аби протистояти цій смертельно небезпечній хворобі, вберегти життя наших медиків та всіх жителів району?
- Вважаю, що всі гілки нашої районної влади, і райдержадміністрація, і районна рада, разом з сільськими та селищними радами, соціально відповідальним бізнесом, волонтерами, громадськими активістами долучилися до цієї боротьби. Внаслідок чого і Теофіпольська центральна районна лікарня, і Теофіпольський центр первинної медико-санітарної допомоги вже з кінця квітня і до сьогодні забезпечені засобами індивідуального захисту, дезінфікуючими розчинами.

Категорія: № 31 від 30.07.2020 року

Теля ще десь, а вони вже з довбнею…

                                   або, як у Теофіполі форcують виборчий процес
З’ява десь два тижні тому у поштових скриньках райцентру та кожної сільської оселі чергової порції друкованої продукції, мабуть, подивувало не тільки мене. Тож впевнений, що чимало людей поважного віку, очевидно, таки згадали жартівливий вислів одного з героїв кінофільму:

Категорія: № 31 від 30.07.2020 року

ВОЇН І БУДІВНИЧИЙ

-Чому я так довгенько не йшов на зустріч, аби розповісти тут про моє колишнє й нинішнє життя-буття, - то й сам не знаю, що сказати: напевне, що повсякденна праця і… якесь небажання, - розтолковує мені колишній воїн-інтернаціоналіст Валерій Задерей з Гальчинець. – Повірте, в робочий час й голови ніколи повернути кудись без зайвих потреб, а вже у вільну від роботи хвилину - хочеться відпочити без поринань у життєві спогади. Але ото якось зібрався і готовий до довгоочікуваної розмови.
І повідав Валерій Адамович насамперед, що народився він 7 лютого 1969 року у селі Червоний Случ. Тут проходили його дитячі й шкільні роки. Середню ж освіту здобув Валерик у Авратинській десятирічці, що в сусідньому районі. Мама - Неля Дмитрівна працювала коректором у Волочиській друкарні, а тато – Адам Петрович – механізатор у Гальчинецькому колгоспі імені Шевченка.

Категорія: № 31 від 30.07.2020 року

Життя,


як спалах зірки

Цими днями минає вже 5 років, як на Сході України загинув наш земляк, воїн АТО Дмитро Загородній. Короткий його життєвий шлях, але яскравий, як спалах зірки.
Народився Діма і майже усе життя прожив у мальовничому селі Рідка. Ріс, як кажуть, на моїх очах, адже ми сусіди. Був жвавим і допитливим хлопчиком. Навчаючись у Бережинецькій школі, найбільший інтерес проявляв до гуманітарних наук.

Категорія: № 30 від 23.07.2020 року

У Філії «Рідний край»

стартували жнива

Відділення №1 (керівник Віктор Корягін, с. Квітневе Білогірського району) та відділення №2 (керівник Юрій Федорчак, с. НовоставціТеофіпольського району) приступили до збирання озимого ріпаку.
Ріпак в Україні, як вигідна так і досить ризикована у вирощуванні культура, яка у невдалий рік замість очікуваних прибутків може стати джерелом самих лише збитків. І тому велику увагу необхідно приділяти при його збиранні.

Категорія: № 30 від 23.07.2020 року

Ще одна капличка


Днями у нашому селищі на вулиці 30 років Перемоги сталася гарна подія – я провів обряд освячення каплички. Збудував її коло свого будинку вірянин храму Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України, приватний підприємець Микола Струтинський. Моє серце сповнює радість, відтепер Божа матір стане оберегом жителів цієї багатолюдної вулиці.
В тому, що цей поважний чоловік зробив такий гідний вчинок, немає подиву, адже постійно надавав допомогу при спорудженні нашого храму. Бо це означає, що людина живе з Богом у душі, по заповідям Божим. То ж хай Божа матір вбереже пана Миколу та його родину, всіх, хто проживає на цій вулиці, від усього лихого, від зла, хай спонукає на добрі справи та помисли.

  • Ви тут: 
  • Головна