Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 38 від 17.09.2020 року

Спільно все вирішили
Важко сьгодні уявити своє життя без газу. І от коли з якихось причин він перестає надходити до оселі, виникає дискомфорт. Не кінець світу, але ж погано. І от 10 липня на нашій вулиці Садовій у Дмитрівці прорвало газову трубу, газ перестав постачатися. Ми одразу викликали аварійну бригаду з газконтори. Приїхали працівники, приступили до ремонту, у трубу потрапила вода, треба було її викачати. Три тижні газовики працювали, ніяк не могли усунути неполадки. І вирішили ми поїхати до старшого майстра Теофіпольської дільниці Сергія Семенюка. Він нас вислухав, сказав, що будуть трубу латати, бо нема кошторису, щоб закупити нову. Правда, наступного дня приїхав, роздивився, але знову сказав, що треба латати. А ми вже три тижні без газу. Долучився до розв’язання нашої проблеми Кунчанський сільський голова Олексій Козачук. Вирішили ми звернутися до депутата обласної ради, голови районної організації політичної партії «За конкретні справи» Віктора Лебединського, то голова нас завіз. Віктор Вікторович звернувся до керівника «Хмельницькоблгаз» Юрченка. І вже на другий день Сергій Семенюк прислав бару, щоб викопати рів для прокладання нової сучасної труби. Олексій Козачук попросив голову ФГ «Кунчанський» Володимира Пицюка пального для бари. І Володимир Володимирович надав 70 літрів солярки. А Віктор Лебединський закупив у Тернополі біля 300 метрів трубів, муфти та згони. Так пройшов тиждень, сільський голова щодня їздив в газконтору, вболівав.

Категорія: № 38 від 17.09.2020 року

Тепер стало краще
Живемо ми на вулиці Садовій в Дмитрівці. Людей меншає, а дерева високі, розрослися, стали заважати електролініям. Самі ми з цим впоратися не могли, тому ще у листопаді минулого року звернулися в Теофіпольський РЕМ з проханням позрізати дерева. Аби ніщо не заважало безперебійному постачанню нам електроенергії, нічого не створювало аварійних ситуацій. Довго ми чекали, та розуміємо, що ми ж не одні такі, у всіх селах є такі ж проблеми. І от нещодавно з РЕМу до нас приїхала бригада на чолі з майстром Віктором Куцом. То ж ці спритні чоловіки на вишці познімали верхівки дерев, а наші хлопці Олександр Кулішов та Володимир Ясеновий своїми пилками знизу повністю їх позрізували. Долучився до процесу і наш сільський голова Олексій Козачук, надав 10 літрів бензину.

Категорія: № 38 від 17.09.2020 року

Спасибі, добрі люди!


Колектив Теофіпольського районного лабораторного відділення щиро вдячний Генеральному директору ПП «Добрий хліб», депутату Хмельницької обласної ради Віктору Лебединському за надання допомоги у придбанні принтера, який необхідний для опрацювання документів в період підвищення рівня захворюваності на COVID-19 серед населення району. Дякуємо також Громадській організації «За конкретні справи» в забезпеченні працівників медичним захисним одягом (костюм біологічного захисту/комбінезон) і медичними масками.
Відгукнулась на наше прохання і керівник благодійного фонду «Ми поруч» Віолетта Лабазюк, яка допомогла в забезпеченні іще однією одиницею оргтехніки (ноутбук).

Категорія: № 38 від 17.09.2020 року

Поважали  побратими  Толю

Каштани – один із символів не тільки Хрещатика, а й в цілому нашої столиці Києва. З давніх - давен і тепер каштани в певній мірі символізували і символізують Теофіполь. Коли Толя Довжук ходив ще до школи, милувався весною їх біло-рожевим цвітом, а восени любив збирати каштани, якими була встелена центральна вулиця аж до стадіону і ставка. Особливо пам’ятною стала каштанова вулиця хлопцю після армійської служби в далекому Афганістані. Колишні воїни-афганці постійно збирались разом і в день Великої Перемоги проходили колоною розквітлою вулицею, вшановували пам’ять полеглих героїв Великої Вітчизняної війни, воїнів-інтернаціоналістів. А згодом Віктор Добровольський, Володимир Сокоть та інші друзі Анатолія Івановича Довжука ішли до його хатинки. І лунали в хаті пісні про минуле і сьогоднішнє, нелегку солдатську службу в чужій країні. Згадувалося прожите, живі і мертві побратими. І в такі хвилини Анатолій був, як ніколи схвильований, у піднесеному настрої. Підтримка друзів надавала йому сил, енергії, мужності і витримки, допомагали перенести важке горе – втрату найріднішої людини, мами. І не так важко переносилися тоді самотність та інвалідність.

Категорія: № 38 від 17.09.2020 року

Повернути не можна,

 

забути  неможливо

Такий напис на гранітному пам’ятнику афганцю Павлу Загоруйку на цвинтарі у селі Шибена. У цих скупих, суворих словах – трагедія недоспіваної долі 33-річної молодої людини, яку з далекої Якутії прийняла у свої обійми рідна земля 27 років тому. І чого так? Чому так рано обірвалося його життя? Мав наречену, збирався женитися, чекали-недочекалися невістки батьки Анісія Григорівна та Андрій Савович, сестра Галя.
Народився Павло 31 липня 1960 року. Як згадують сусіди, ровесники, ріс слухняним, роботящим, доброзичливим, невредним хлопчиною. Вигнався, як тополя, під два метри, прозвали його однолітки ласкаво – Лелекою. Закінчив школу, вивчився на шофера. Восени, як минуло 18, призвали хлопця в армію. Потрапив в аеромобільні війська, в «учебці» був у Ленінграді. А наступного, 1979 року, розпочалася кривава афганська авантюра вищого партійного керівництва Радянського Союзу. ЇЇ символом став «чорний тюльпан» - домовина, в яких з далекої спекотної, чужої країни повернулося додому 15 тисяч молодих радянських солдатів. Десятки тисяч бійців були пораненими та скаліченими, а всіх , хто повернувся додому живими, ніколи не покидав «афганський синдром».

Категорія: № 37 від 10.09.2020 року

13 вересня — День працівників


нафтової, газової та


нафтопереробної промисловості

Теофіпольська дільниця Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Хмельницькгаз”, займається транспортною роботою та забезпеченням усього складного технологічного процесу доставки газу населенню, підприємствам, установам та організаціям. На сьогодні в дільниці працює 60 працівників, які задіяні в процесі безперебійного та безаварійного газопостачання всім категоріям споживачів. Адже Теофіпольський район газифікований стовідсотково, тому ми відповідаємо за те, щоб газ щоденно надходив у кожну із майже 11 тис. родин району та користувались ним 136 об’єктівкомунально-побутового та промислового призначення. Тож наша праця – це цілодобова відповідальність за безпечну роботу 818 км газопроводів в районі.

Категорія: № 37 від 10.09.2020 року

Розвиток фізичної


культури та спорту –


запорука здоров’я кожного

Шановні працівники фізичної культури,
вчителі,тренери,спортсмени, шанувальники і уболівальники спорту! Щиро вітаємо вас з Днем фізичної культури і спорту.
Фізична культура і спорт сьогодні є невід’ємною частиною сучасного способу життя,важливим чинником зміцнення здоров’я кожного громадянина нашої держави.Тому наше спільне завдання - залучити в спортивні зали, на майданчики якнайбільше дітей, молоді, їх батьків, а для цього створити всі відповідні умови. Зичимо спортсменам наполегливості і наснаги, удачі та підкорення нових спортивних висот, вдалих стартів і перемог, високих здобутків у змаганнях на славу нашого району. Нехай ваш приклад буде поштовхом для масового розвитку фізкультури і спорту, взірцем для юних жителів нашої країни.

Категорія: № 37 від 10.09.2020 року

Відгук на збірку прози й поезії «Татова хата»

Дуже вдячний нашій народній газеті «Життя Тефіпольщини» за те, що зараз я тримаю в руках таку задушевну збірку романтично-ліричної прози й поезії. А було так.
2017 рік. На превеликий мій смуток, я вже в таких високих своїх літах, останній раз відвідав своє рідне, миле, дороге серцю село Святець – колисочку мого худенького сирітського дитинства.
Як завжди перечитую районку, як любовно називають свою газету наші люди і натрапив на оповідання «Батьківська хата». Читаю…
Ой, як все написане близьке моєму серцю, моїй душі! Тож і наша хата діда Василя була такою. Тож і ми, дітлахи, так само з нетерпінням, цитую, «…чекали Різдвяної куті, Великодньої крашанки і прохолоди, яка віяла від стін та землі, вбраних липою, м’ятою, татарським зіллям на Трійцю…
Стара батьківська хата…

  • Ви тут: 
  • Головна