Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 33 від 13.07.2020

Щоб меди медились, щоб рої роїлись

У чудовий день, на Спаса, в Україні відзначається День пасічника.
Бджолярів з давніх-давен шанували на українській землі. Протягом сторіч виготовлення меду з кропіткого ремесла перетворилося на справжнє мистецтво. Його секрети відкриваються лише дбайливим і працьовитим.
Мед на столі – радість у господі. З ним українці відзначають свята, частують гостей, лікують недуги. Честь і хвала трудівникам пасік, які приносять до столу українців неповторний дар землі та сонця. Велика подяка їм за наполегливість, вірність народним традиціям, любов до своєї землі.
Є у нашому краю чимало господарів, які мають пасіки та невтомно на них трудяться. Бо це лише збоку комусь видається, що мед сам по собі береться. Адже бджіл треба пильнувати в будь-яку пору року, це великий труд та терпіння. То ж наша розповідь про одного з цієї когорти – Олександра Шевчука з Малих Жеребок.
Днями цьому роботящому чоловікові виповнилося 46 років, а бджолами він займається вже 26 років.

Категорія: Uncategorised

Будується


новий водогін

Неможливо вже уявити себе без такого блага цивілізації як централізоване водопостачання. Однак у селищі Теофіполь водопровідна мережа застаріла, адже їй понад 50 років. То ж часто трапляються прориви, люди, звісно, невдоволені, скаржаться. Ще ж, коли працівники ВУЖКГ, яке обслуговує мережу, проводять ремонтні роботи, бо ж водопостачання потрібно негайно відновити, руйнується дорожнє покриття. Вихід був лише один – прокласти нову водопровідну мережу. Тому ще у 2018 році на одній з сесій Теофіпольської селищної ради було прийняте рішення про виділення коштів на виготовлення проектно-кошторисної документаціїна реконструкцію водогону. Вартість робіт складає 16 681 293 гривень, роботи будуть проводитися впродовж 4 років, практично на всіх вулицях селища.

Категорія: № 33 від 13.07.2020

Спасибі за чуйність

і професіоналізм


Роки беруть своє, здоров’я підводить, отож останнім часом часто доводиться звертатися до районних лікарів. Ось і в даний час проходжу лікування у хірургічному відділенні, де мною опікується хірург Сергій Мороз, справжній професіонал, добра і чуйна людина. Він до всіх пацієнтів ставиться дуже уважно, людяний і терплячий. Отож щиро дякую йому, всім медичним сестрам, санітарочкам відділення за їх нелегку роботу, за те, що допомагають нам, простим людям подолати хворобу.
А ще від усього серця вдячна своєму сімейному лікарю Миколі Панасюку. Це - найуважніший, найкращий сімейний лікар, добре знаючий свою справу, який турбується про кожного, хто звертається до нього за допомогою. Людина дуже благородна і добросовісна.

Категорія: № 33 від 13.07.2020

МОЛОДІЖНИЙ,  ПРАЦЕЛЮБНИЙ

Роки беруть своє, і тому я часто звертаюся по стоматологічну допомогу в зубний кабінет ПП «Сорока М. М.», що в Теофіполі поруч з автобусною станцією. Користуюсь послугами цього медичного пункту вже не один рік. І щораз переконуюсь, що працюють тут майстри своєї справи. Незважаючи молодий вік, їхній професійності може позаздрити навіть маститий док.
А ще тут панує чуйне, ввічливе, делікатне ставлення до пацієнтів, які постійно залишають стоматологічний кабінет з вдячністю. В цьому заслуга всіх і кожного зокрема. Скажімо, реєстратор Інна Луцик завжди зустріне вас тут зі щирою, привітною усмішкою на обличчі. Що треба – розповість, підкаже, пояснить. А якщо необхідно, то й бахіли допоможе вдягти. Дуже чемна і порядна з людьми Інна Анатоліївна. До пари їй і медсестра Віра Тара-рієва: свої службові обов’язки виконує бездоганно.

Категорія: № 33 від 13.07.2020

Люди, будьмо людьми!

Добрий день, дорога редакція нашої газети!
Ніколи не думала, що саме через вашу газету доведеться звертатись до людей, щоб нагадати їм, що ми – люди, а не «нелюди».
Не один раз на сторінках газети читала звернення людей про наклеп з приводу коронавірусу. Доки це не зачепило мою сім’ю.
Після виявлення цього захворювання у районі, «доброзичливці» почали розпускати чутки, що моя сім’я має коронавірус, щоб сусіди не ходили до нас. А коли ця брехня поширилась на мою дочку, яка працює в інфекційному відділенні ЦРЛ і щодня, як і всі інші працівники даного відділення знаходиться під загрозами захворювань (не тільки від цього захворювання, а й інших), терпіння моє ввірвалось.

Категорія: № 33 від 13.07.2020

    ТАТО-ГЕРОЙ

Ми достеменно знаємо: коли чоловік з дружиною мають трійко дітей, то ця родина - багатодітна. Якщо ж жінка народила й виростила п’ятеро дітей, вона – мати-героїня. Це для нашого часу, суспільства стало звичним, буденним. Я ж постараюся розповісти дещо схоже, але не зовсім. Бо тут козирі, здебільшого були в руках чоловіка – глави сімейства. Наголошую: роль тут жінки-матері зовсім не принижена, бо вона свої святі обов’язки теж виконувала сповна. Отож, все за порядком.
Мова піде про воїна-інтернаціоналіста, колишнього «афганця» Віктора Кульчицького та його сім’ю із села Великий Лазучин. Як і всі його однолітки Вітя закінчив свого часу школу-восьмирічку, після чого подався до Базалійського профтехучилища №3 здобувати будівельний фах плиточника-облицювальника. Та й тато Олександр Каспрович і мама Неля Станіславівна, котрі трудилися в місцевому колгоспі імені Чапаєва, бажали, аби син був причетним до зодчих.

Категорія: № 33 від 13.07.2020

Це було прекрасно 

З ініціативи голови районної організації ветеранів України Володимира Кобери, голови ради ГО «Теофіпольська районна спілка ветеранів та пенсіонерів органів внутрішніх справ «Єдиний щит»» Анатолія Стучинського, голови ради голів Хмельницької області Товариства Червоного Хреста Валентини Романович з нагоди 600-річчя першої писемної згадки про Теофіполь у неділю, 9 серпня, відбувся велопробіг. Адже спортивний велопробіг – прекрасна можливість для спілкування та відпочинку, підтримання свого фізичного здоров’я, а ще насолодитися красою рідного краю, звернути увагу на його екологічний стан. 

Категорія: № 32 від 6.08.2020 року

У щастя два рівних є крила

Наталія Кондратюк, лікар Поляхівської ветеринарної дільниці, дуже любить свою роботу. Адже у ветеринарній медицині працює понад два десятки років. А чому обрала таку неспокійну, надзвичайно відповідальну роботу? Бо ж виросла, вважай, на фермі, у Волиці,біля мами, доярки з багаторічним стажем Раїси Олександрівни Манчевської. Хоч з малих літ бачила, як нелегко працювати на фермі, росло у її душі бажання лікувати тварин. Часто заходила до ветеринарного лікаря Василя Павловича Постернака, розпитувала, роздивлялася журнал «Тваринництво». А вдома гралася у ветеринара – розкладала шприци, робила уколи гарбузам – лікувала корів. Як була в дев’ятому класі, вже доїла групу лейкозних нетелів.
- Вважаю, що зробила правильний вибір, - розказує Наталія, - і мамина підказка була, відчувала вона, що це – моє. Я дуже люблю всіх тварин, котиків, собачок, а що вже корів – які це розумні створіння!

  • Ви тут: 
  • Головна