Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 31 від 5.08.2021 року

Грають справжні

 

професіонали

 

Футбол є не тільки у Волочиську, Дунаївцях, Хмельницьку, але й у Теофіполі. Хоча й невеликий, але свій. Є свій стадіон, тренер. Регулярно проходять тренування. Більше 10 гравців – це місцеві вихованці. Про це знають чимало вболівальників, отож із задоволенням йдуть дивитися на гру улюбленої команди.
Керівництво клубу в особі Василя Сторожука та Михайла Параїла докладають чимало зусиль для розвитку цього виду спорту, шукають спонсорів, дбають про футбольне поле, роздягальні, повну екіпіровку команди.
Футбольну команду тренує досвідчений тренер Ігор Шишкін, який раніше добивався немалих успіхів на футбольній ниві у Теофіполі та Волочиську.
Команда «Іскра» грає в чемпіонаті області, де виступає в центральній зоні з семи команд і посідає перше місце після першого кола, не втративши жодного очка.

Категорія: № 31 від 5.08.2021 року

Чемпіони серед нас

16-18 липня в м. Ванцагелло (Італія) пройшов Чемпіонат Світу з гирьового спорту під егідою WKSF, в якому взяла участь збірна команда Асоціації гирьового спорту України (22 спортсмени). За підсумками трьох днів змагань команда України посіла друге загальнокомандне місце, пропустивши вперед господарів Чемпіонату - команду Італії. Загалом у Чемпіонаті взяли участь 145 спортсменів із 13 країн світу. Серед спортсменів збірної України були і наші новоставецькі гирьовики, які посіли призові місця.
В категорії «дорослі» Василь Михайлінчик зайняв 1 місце в двоборстві у ваговій категорії до 74 кг та встановив рекорд Світу. Василь Михайлінчик гирею у 32 кг виконав: поштовх - 96 разів, ривок – 166 разів і набрав в сумі - 179 балів, ставши в п’ятий раз Чемпіоном Світу.

Категорія: № 31 від 5.08.2021 року

ЛЮДИНА, ПРОФЕСІОНАЛ,


КЕРІВНИК

Невисокий на зріст, зі щирою посмішкою на вустах, верткий, поміркований, принциповий, вимогливий до себе і до підлеглих, доброзичливий, з постійними й доречними жартами – таким запам’ятався мені Сергій Севастьянов (на фото вгорі), який близько двадцяти літ обіймав посаду начальника Хмельницького обласного управління з питань преси, поліграфії та книжкової торгівлі. Всі ж інші роки свого трудового життя Сергій Володимирович присвятив нелегкій праці журналіста. Адже успішно закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка. То ж й закономірно, що чоловік чудово розумівся в питаннях журналістики, поліграфії. Взагалі, в засобах масової інформації – він був неперевершеним.
І я, навчаючись після нього у цьому ж виші, чув гарні спогади про колишнього студента Сергія Севастьянова з уст відомих у ЛДУ професора Володимира Йосиповича Здоровеги, доцентів Павла Йосиповича Ящука, Павла Дмитровича Малого та інших викладачів факультету журналістики. Вони з повагою наголошували, що С. Севастьянов був надто беручким до навчання, був душею студентського загалу, здібним помічником викладацького складу.
Познайомився ж я із Сергієм Володимировичем у сімдесятих роках минулого століття в Білогір’ї, коли працював там у редакції районної газети «Радянське село», обіймаючи посаду відповідального секретаря.

Категорія: № 30 від 29.07.2021 року

Тарас Осецький


допоміг затримати злодіїв

На Ізяславщині поліцейські затримали осіб, які підозрюються у крадіжці з приватного будинку в селі Лютарівка на Теофіпольщині. Допоміг правоохоронцям у цьому член Теофіпольського громадського формування «Щит і Меч» Тарас Осецький, Волицький сільський староста (на фото).
8 липня в обідню пору на лінію «102» надійшло повідомлення від 63-річної жительки с. Лютарівка про те, що невідомі особи проникли до її будинку, звідки викрали грошові кошти та ювелірні вироби.
У цей час до старшого дільничного офіцера поліції Теофіпольського сектору поліцейської діяльності № 1 Олега Федорука, який обслуговує вказану територію, зателефонував член громадського формування «Щит і Меч» Тарас Осецький і повідомив, що помітив підозрілий автомобіль, вказавши марку, колір і номер. Дільничний, хоч і перебував у відпустці, одразу переглянув відео з місцевих камер спостереження, які зафіксували вказаний автомобіль, що рухався в напрямку м. Ізяслав. Олег Федорук одразу ж передав цю інформацію до відділку. Керівництво Хмельницького районного управління поліції ввело план «Перехоплення», і на під’їзді до м. Ізяслав наряд ГРПП зупинив зазначений автомобіль, в салоні якого перебували водій і двоє жінок. Усі вони - мешканці Шепетівки. У них вилучили викрадені прикраси та грошові кошти. Зловмисників затримали в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України.

Категорія: № 30 від 29.07.2021 року

Як так може бути?

Нещодавно довелося мені лікуватися в реабілітаційному центрі у селі Микулинці теперішнього Теребовлянського району Тернопільської області. Заклад хороший, послуги та умови досить непогані. Але не про те я хочу висловитися. Не дає мені спокою картина, яку побачила при в’їзді у це мальовниче село, центр Микулинецької селищної ради. Знаходиться тут братська могила загиблих бійців Радянської Армії, які загинули у 1944 році в боях за визволення Тернополя та області від фашистсько-німецьких загарбників. На могилі пам’ятник, 5 вертикальних стели та 6 горизонтальних стели з прізвищами та іменами загиблих та напис – «Солдату-визволителю Радянської Армії». Але в якому стані ця братська могила! Стели почорніли, не можна розібрати, що там написано, скрізь бур’яни. Як же так може бути? Адже ці бійці визволяли нашу рідну Україну від фашизму, це наруга над їхньою пам’яттю. Є в громаді комунальна служба, це ж святе місце, та й школа у цьому селищі є.
Пригадую, коли я працювала У Теофіпольській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1, у Теофіпольському НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія, не раз ми з учнями прибирали братську могилу у Теофіполі, територію меморіалу загиблим землякам у часи Другої світової війни. Це було нашим обов’язком, ми з радістю це робили.

Категорія: № 30 від 29.07.2021 року

Так народжується диктатура

«Добрий цар і злі бояри». Цей метод панування меншості над більшістю пройшов крізь віки. Народи вірили і терпіли гніт пануючої частини населення. Як створили доброго Голобородька олігархи: це у всіх ще, здається, не стерлося в пам’яті. Ще люди добре пам’ятають КВН. Радянський Союз розвалювався, але всесоюзна павутина, тільки вже імперська, була накинута на всі союзні держави. Потім виник комерційний, фінансований відомим олігархом «95 квартал». А згодом передача «Розсміши коміка», яка мала шалену популярність. Де «комік» міг імітувати усмішку і людина ставала щасливою, тримаючи в руках пачки грошей. Якщо учасниками шоу були потрібні люди, то, вважаю, «коміки» часто ігнорували об’єктивністю.
Наступною у цій психологічній операції стала «Ліга сміху», де певні судді корчилися від сміху, щоб завести публіку. Тут знову був застосовний психологічний фактор: війна і злидні давалися взнаки. Народ прагнув «хліба і видовищ», щоб хоч якимось чином вийти з постійного стресового стану. І цим скористалися ті, хто, переконаний, не дуже бажав Україні добра. Побачивши, що народ дозрів, вони створили серіал «Слуга народу», який став програмою до дій, аби кіношний Голобородько був посаджений на трон.

Категорія: № 30 від 29.07.2021 року

А є ще і «батько»

Прочитала в газеті розповідь «Хлопчика врятував пес приблуда». Такий милий Василько і такий гарний пес – Герой. Пес з людським почуттям милосердя. Всі провини падають на матір – Гальку. Згідна. Не гарно, зовсім не по-материнськи. Але народила. Не вбила! Та кожний кий має два кінці. Є ще і зворотна сторона медалі. А де ж «батько»?! Якщо його так можна назвати. Це хіба він?Це звір. Звір!!! І він не один, на жаль. Є таких багато, затремтів на мить і забув. Втік, підло, і вільно гуляє. Може, і сміється з тої мами – Галі. А вона від образи і опустилась на сходину.
А щоб він ніколи не почув того слова «тато»! Щоб йому назавжди і назовсім впало те, що робить його татом. Безсовісні. Де ваше мислення, мізки, гордість. Це ж дитина! ЇЇ потрібно пильнувати, годувати, ростити. Довго!
Мати. Вся відповідальність на неї. Бо вона, бачте, народила. Вона злочинниця. Бо вона мати.

Категорія: № 30 від 29.07.2021 року

Сміх - це


здоров’я

Час невпинно іде. Пропливають роки і століття. Але для нашого народу навіки притаманні прагнення до світла, добра, гармонії з природою. Про це співається у народних піснях, розповідається у сказаннях, приповідках, гуморесках. Бо ж яке то життя без пісні, гумору. Навіть колись розповідали таку чи то легенду, чи то бувальщину... Посилали задовго до нападу на села України, монголо-татари своїх вивідників у розвідку. Повернувшись, мали розповісти, чим люди там займаються. Якщо звітували, що плачуть, то казав хан: «Мають що ховати, можемо мати здобич». Якщо відповідали, що співають, але сумних і тягучих, то казав: «Іти марно, лиш пісні в них зостались». Так, після нашестя ординців мало що залишалось. Але не лише пісні. Закипала в серці лють, та народжувалися невеселі, а потім уже і веселіші жарти. Адже гумор здатен розбудити у людини ті відчуття, які, можливо, притупили біль, чи сум. Гумор допомагав підтримати у важку хвилину, стати сильнішими, перебороти страх, показати себе. Згадайте, хоч би, козацький лист турецькому султану. Адже завжи на Україні народжувалися такі люди, які вміли так підібрати слова, так вцілити ними «не в брову, а в око», що діставалося і ледарям, і сплюхам, і недалеким. Є такі умільці і серед нас. Один із них – житель села Новоставці, член клубу любителів поезії «Ліра» при Новоставецькому будинку культури, та учасник літературно-поетичної студії «Зорі над Полквою» Теофіпольської громади Ростислав Стріхар.

  • Ви тут: 
  • Головна