Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 38 від 17.09.2020 року

Віолетта Лабазюк


на Теофіпольщині

У понеділок, 14 вересня, з благодійним візитом у нашому районі побувала директор ГО «Благодійний фонд «Поруч» Сергія Лабазюка»Віолетта Лабазюк. Маршрут візиту розпочався у Базалії, де гостю зустрів голова районної ради Андрій Петринюк. Тут пані Віолетта відвідала Базалійську ЗОШ І-ІІІ ступенів, подарувала школі сучасний телевізор.
Насиченою була програма візиту у Теофіполі. У районному лабораторному відділенні вручила ноотбук, у Теофіпольському НВК ЗОШ І ступеня-гімназія – телевізор, пообіцяла, що за кошти фонду найближчим часом буде робитися відмостка навколо будівлі закладу. Біля храму Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України зустрілася з благочинним району, митрофорним протоієреєм отцем Василем Крисаком. На потреби завершення будівництва дзвіниці вручила сертифікат на 25 тисяч гривень. Поруч відбулася дружня розмова з жителями селища щодо встановлення на території між храмом та стадіоном ігрового дитячого майданчика та спортивних тренажерів. Пообіцяла Віолетта Олександрівна, що найближчим часом все так і буде, місце прекрасне, хай діти з батьками гарно проводять тут час.

Категорія: № 38 від 17.09.2020 року

17 вересня - День рятівника

Указом Президента України 12 вересня 2008 року встановлено професійне свято – День рятівника, яке відзначається 17 вересня. Цього дня Християнська Церква вшановує Чудотворний образ пресвятої Богородиці Неопалимої Купини, яка з давніх давен є покровителькою пожежників і рятувальників.
Захищати Державу та її громадян від пожеж і надзвичайних подій завжди було благородною справою, яку обирають тільки сміливі, сильні духом та самовіддані люди. Зустрічаючи професійне свято, кожен рятувальник із почуттям гордості відчуває свою особисту причетність до вирішення загальнодержавного вагомого питання – забезпечення надійного захисту населення.
Це свято об’єднує людей мужніх професій – пожежних, рятувальників, працівників аварійно-рятувальних формувань та служб, які несуть відповідальність за безпеку людей від надзвичайних ситуацій.

Категорія: № 38 від 17.09.2020 року

Юрій Кучерук:


не можу промовчати

Днями до редакції завітав колишній голова районної державної адміністрації Юрій Кучерук.Про свої наміри брати участь у перших виборах Теофіпольської об’єднаної територіальної громадизаявив у нашій газеті ще 23 липня. Це викликало неоднозначну реакцію у виборців краю: з одного боку, це людина з досвідом державного управління, вимоглива, жорстка, з іншого – навіщо нам чужі, є свої.То ж розмовляли з ним про те, чому прийняв таке рішення, про інших ймовірних кандидатів на голову ОТГ, про бюджетоутворюючий процес, як головний чинник самодостатності громади.
Отож, чому ви йдете на вибори голови Теофіпольської ОТГ? Які у вас аргументи?
- Головою райдержадміністрації я працював недовго, майже рік, але, як тільки звільнялася ця посада, отримував звернення від представників району, від керівників агропідприємств, від підприємців повернутися. Та, оскільки, в тодішніх умовах я не бачив командної роботи, розумів, що сам не зможу вплинути на ситуацію, на недоброчесних підприємців, які працюють непрозоро, моє призначення було б просто марним.

Категорія: № 38 від 17.09.2020 року

Спільно все вирішили
Важко сьгодні уявити своє життя без газу. І от коли з якихось причин він перестає надходити до оселі, виникає дискомфорт. Не кінець світу, але ж погано. І от 10 липня на нашій вулиці Садовій у Дмитрівці прорвало газову трубу, газ перестав постачатися. Ми одразу викликали аварійну бригаду з газконтори. Приїхали працівники, приступили до ремонту, у трубу потрапила вода, треба було її викачати. Три тижні газовики працювали, ніяк не могли усунути неполадки. І вирішили ми поїхати до старшого майстра Теофіпольської дільниці Сергія Семенюка. Він нас вислухав, сказав, що будуть трубу латати, бо нема кошторису, щоб закупити нову. Правда, наступного дня приїхав, роздивився, але знову сказав, що треба латати. А ми вже три тижні без газу. Долучився до розв’язання нашої проблеми Кунчанський сільський голова Олексій Козачук. Вирішили ми звернутися до депутата обласної ради, голови районної організації політичної партії «За конкретні справи» Віктора Лебединського, то голова нас завіз. Віктор Вікторович звернувся до керівника «Хмельницькоблгаз» Юрченка. І вже на другий день Сергій Семенюк прислав бару, щоб викопати рів для прокладання нової сучасної труби. Олексій Козачук попросив голову ФГ «Кунчанський» Володимира Пицюка пального для бари. І Володимир Володимирович надав 70 літрів солярки. А Віктор Лебединський закупив у Тернополі біля 300 метрів трубів, муфти та згони. Так пройшов тиждень, сільський голова щодня їздив в газконтору, вболівав.

Категорія: № 38 від 17.09.2020 року

Тепер стало краще
Живемо ми на вулиці Садовій в Дмитрівці. Людей меншає, а дерева високі, розрослися, стали заважати електролініям. Самі ми з цим впоратися не могли, тому ще у листопаді минулого року звернулися в Теофіпольський РЕМ з проханням позрізати дерева. Аби ніщо не заважало безперебійному постачанню нам електроенергії, нічого не створювало аварійних ситуацій. Довго ми чекали, та розуміємо, що ми ж не одні такі, у всіх селах є такі ж проблеми. І от нещодавно з РЕМу до нас приїхала бригада на чолі з майстром Віктором Куцом. То ж ці спритні чоловіки на вишці познімали верхівки дерев, а наші хлопці Олександр Кулішов та Володимир Ясеновий своїми пилками знизу повністю їх позрізували. Долучився до процесу і наш сільський голова Олексій Козачук, надав 10 літрів бензину.

Категорія: № 38 від 17.09.2020 року

Спасибі, добрі люди!


Колектив Теофіпольського районного лабораторного відділення щиро вдячний Генеральному директору ПП «Добрий хліб», депутату Хмельницької обласної ради Віктору Лебединському за надання допомоги у придбанні принтера, який необхідний для опрацювання документів в період підвищення рівня захворюваності на COVID-19 серед населення району. Дякуємо також Громадській організації «За конкретні справи» в забезпеченні працівників медичним захисним одягом (костюм біологічного захисту/комбінезон) і медичними масками.
Відгукнулась на наше прохання і керівник благодійного фонду «Ми поруч» Віолетта Лабазюк, яка допомогла в забезпеченні іще однією одиницею оргтехніки (ноутбук).

Категорія: № 38 від 17.09.2020 року

Поважали  побратими  Толю

Каштани – один із символів не тільки Хрещатика, а й в цілому нашої столиці Києва. З давніх - давен і тепер каштани в певній мірі символізували і символізують Теофіполь. Коли Толя Довжук ходив ще до школи, милувався весною їх біло-рожевим цвітом, а восени любив збирати каштани, якими була встелена центральна вулиця аж до стадіону і ставка. Особливо пам’ятною стала каштанова вулиця хлопцю після армійської служби в далекому Афганістані. Колишні воїни-афганці постійно збирались разом і в день Великої Перемоги проходили колоною розквітлою вулицею, вшановували пам’ять полеглих героїв Великої Вітчизняної війни, воїнів-інтернаціоналістів. А згодом Віктор Добровольський, Володимир Сокоть та інші друзі Анатолія Івановича Довжука ішли до його хатинки. І лунали в хаті пісні про минуле і сьогоднішнє, нелегку солдатську службу в чужій країні. Згадувалося прожите, живі і мертві побратими. І в такі хвилини Анатолій був, як ніколи схвильований, у піднесеному настрої. Підтримка друзів надавала йому сил, енергії, мужності і витримки, допомагали перенести важке горе – втрату найріднішої людини, мами. І не так важко переносилися тоді самотність та інвалідність.

Категорія: № 38 від 17.09.2020 року

Повернути не можна,

 

забути  неможливо

Такий напис на гранітному пам’ятнику афганцю Павлу Загоруйку на цвинтарі у селі Шибена. У цих скупих, суворих словах – трагедія недоспіваної долі 33-річної молодої людини, яку з далекої Якутії прийняла у свої обійми рідна земля 27 років тому. І чого так? Чому так рано обірвалося його життя? Мав наречену, збирався женитися, чекали-недочекалися невістки батьки Анісія Григорівна та Андрій Савович, сестра Галя.
Народився Павло 31 липня 1960 року. Як згадують сусіди, ровесники, ріс слухняним, роботящим, доброзичливим, невредним хлопчиною. Вигнався, як тополя, під два метри, прозвали його однолітки ласкаво – Лелекою. Закінчив школу, вивчився на шофера. Восени, як минуло 18, призвали хлопця в армію. Потрапив в аеромобільні війська, в «учебці» був у Ленінграді. А наступного, 1979 року, розпочалася кривава афганська авантюра вищого партійного керівництва Радянського Союзу. ЇЇ символом став «чорний тюльпан» - домовина, в яких з далекої спекотної, чужої країни повернулося додому 15 тисяч молодих радянських солдатів. Десятки тисяч бійців були пораненими та скаліченими, а всіх , хто повернувся додому живими, ніколи не покидав «афганський синдром».

  • Ви тут: 
  • Головна