Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 48 від 26.11.2020 року

Найтрагічніші сторінки

історії Теофіпольщини

87 років тому по Україні «гуляла» смерть. Смерть без війни, без посухи чи потопу, чи іншого стихійного лиха. Вона спустошила села й хутори. Смерть мала ім‘я – голод. Голод. Яке це слово коротеньке, але скільки воно приносить горя. Кожна людина похилого віку, коли чує слово «голод» жахається. Адже ці люди знають, що це таке. Пережити період голоду – це майже те саме, що пережити смертний вирок. Багатьом мільйонам людей на Україні цей вирок було винесено в 1933 році.
Як же можна було вижити, коли вхаті ні зернинки, ні крупинки. Люди їли, що бачили: тварин, рослин, гнилу картоплю. Важка фізична мука падала наплечі людей – безсилля, що-небудь зробити. А якою ж була моральна? Напевне, моральна мука була ще важчою.

Категорія: № 48 від 26.11.2020 року

Одне на двох -


на все життя

11 березня 1989 року в „Житті Теофіпольщини” (колишня назва -„Червона зірка”) був опублікований документальний нарис „Життя, наче зірки спалах”.
У ньому розповідалося про коротке, але яскраве життя простого кунчанського хлопця, випускника Рязанського повітряно-десантного командного училища Григорія Васильовича Попружного. Загинув він у неповних двадцять чотири, виконуючи військовий обов’язок у далекому Афганістані. А мав же ступити на рушничок щастя. Вже й вінчальні обручки чекали молодят, у березні та квітні 1980-го лейтенанту пропонували йти у відпустку.
Автору цієї давньої публікації разом з ветераном освітянської ниви, невтомним ентузіастом добрих справ Андрієм Костянтиновичем Ковальчуком не так давно вдалося поспілкуватися із Раїсою Володимирівною Барболюк - саме отою зоряною нареченою загиблого молодого офіцера. Спроби вийти на відкритий діалог із нею здійснювалися і раніше, тридцять років тому. І чимало разів - у недалекому минулому. Однак щоразу уникала вона розмови про особисте, інтимне. Бо час і досі не загоїв у її серці рану. Бо ніяк не змогла і не може змиритися із непоправною втратою коханого хлопця.

Категорія: № 47 від 19.11.2020 року

Пам’яті ветерана

4 листопада минуло п’ять років, як пішов із життя колишній голова районної ради ветеранів, Почесний ветеран України, Почесний голова районної ради ветеранів, воїн-фронтовик Віктор Омелянович Лебединський. У пам’яті жителів району він назавжди залишився і як мудрий сіяч розумного, доброго,вічного, і як хлібороб-трудівник. Адже був Віктор Омелянович у свій час і вчителем, і керівником господарства. Та, найголовніше, був мудрою, виваженою людиною, великим інтелектуалом. А ще завжди мав високу громадянську позицію, яку, пішовши на заслужений відпочинок, реалізовував у роботі з ветеранами війни і праці, дітьми війни, пенсіонерами, інвалідами. 25 років очолював Віктор Омелянович ветеранську організацію, віддаючи цій роботі усі свої сили і великий досвід. Він мав хист керівника, а ще, будучи людиною доброї і щирої душі, щиро вболівав за кожного ветерана, старався всім допомогти. Часто згадував і розповідав про свій бойовий шлях. А він був у нього непростим.

Категорія: № 47 від 19.11.2020 року

У центральній районній лікарні

В Україні лютує друга хвиля пандемії COVID-19, станом на 18 листопада за добу захворіло 12496 людей. Зростає кількість хворих на коронавірусну інфекцію і на Теофіпольщині. Так, з початку пандемії у районі вже захворіло 787 осіб. Яка ситуація у Теофіпольській центральній районній лікарні, розказує т.в.о. директора закладу Роман Яцух:
- У зв’язку із зростанням числа хворих на COVID-19, наша лікарня перепрофільована під госпіталь. Ми збільшили кількість COVID-ліжок з 40 до 60 (всіх ліжок у лікарні 110) за рахунок перепрофілювання терапевтичного, дитячого та неврологічного відділень. З13 дитячих ліжок залишили 6, а з 24 ліжок в хірургічному відділенні виділили 5 ліжок для терапевтичних хворих, 5 ліжок – для обслуговування неврологічних хворих, 6 ліжок – для дитячих хворих. Обслуговує хворих терапевтичного профілю лікар-кардіолог Ольга Ковтуняк, оскільки всі лікарі-терапевти працюють в госпіталі.

Категорія: Uncategorised

Не застануть її


вдома поважні літа

Ці слова з відомої пісні, смисл яких – у невичерпній любові до життя, яким би воно не було, у невтомній боротьбі з труднощами та випробуваннями, у торжестві добра та світла, у безкінечному пізнанні світу та знань – якраз про Лесю Володимирівну Місятюк, вчительку географії Волиця-Полі-вської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Бо ж ніколи не здавалася, не опускала руки, у складних життєвих ситуаціях добивалася всього сама. Написано на її долі бути сильною духом, не впадати у відчай, то ж інакше і  бути не може.

Народилася наша героїня у цьому великому (коли вчилася у школі, було тут 400 учнів) мальовничому селі, тут ми нуло все її життя. Солодким воно не було ще змалку, батько покинув, ростила її та брата Льоню мама Євгена Данилівна сама. Робила на нормі, з весни до морозів гнула спину на буряках, то ж і Леся зазнала, що таке робота в колгоспі. Та росла життєрадісною, гарно вчилася, співала, танцювала, хотіла стати вчителькою. Вступала до Кам’янець-Подільського педагогічного інституту на історичний факультет, не вступила.

Категорія: № 46 від 12.11.2020 року

Від зорі до зорі

 

трудяться,

 

як бджілки

Це про наших аграріїв, працівників Філії «Рідний край» ПрАТ«Зернопродукт МХП», бо ж рідко коли дозволяють собі хоч краплю відпочинку. Справді, земля родить, але не без рук хлібороба.
І в цей осінній час - одні сіють, закладають урожай 2021 року, інші збирають пізні зернові культури. Впоралися із збиранням сої та соняшнику, ще тиждень-два, і завершиться збирання кукурудзи. І хоч цьогоріч погода була примхливою, урожай ми зібрали непоганий.
На території Теофіпольського району Філія обробляє понад 8 тисяч гектарів землі, всього ж, а Філія має відділення у Білогірському районі, Ланівецькому та Збаразькому районах на Тернопільщині, обробляється 29,5 тисяч гектарів землі.

Категорія: № 46 від 12.11.2020 року

 Шановні земляки!

Нарешті ми отримали офіційні результати виборів до місцевих рад.
Щиро дякую усім жителям нашого району, які прийшли на виборчі дільниці та взяли участь в голосуванні. Дякую всім, хто підтримав партію «За конкретні справи», наших кандидатів та мене особисто.
Політична сила «За конкретні справи» стала переможцем перегонів, набравши найбільший відсоток голосів (26,54 %) серед усіх партій, які брали участь у виборах до Теофіпольської селищної ради. Відповідно маємо найбільшу кількість депутатських мандатів. Цей результат є показником того, що жителі Теофіпольщини дійсно прагнуть змін та вірять у краще майбутнє нашого краю.
Я балотувався на голову Теофіпольської селищної ради, та, на жаль, через використання опонентами брудних технологій, застосування адмінресурсу із незначною перевагою переміг інший кандидат. Хоча 45 % виборців, а це 4 923 людини підтримали мене.

Категорія: № 46 від 12.11.2020 року

То що обрала


Теофіпольщина?

Хотів би висловити свою думку щодо виборів в Теофіпольській ОТГ. Особисто я не знайомий з жодним з кандидатів, які балотувалися на посаду голови Теофіпольської ОТГ. Лише одного разу мені довелося зустрітися і поспілкуватися з одним із кандидатів на посаду голови Віктором Лебединським. Він приїжджав на зустріч з виборцями в наше село. Я попросив його посприяти вирішенню проблемного питання нашої громади – це зневоднення, висихання нашої річки, яка практично вже висохла, зникла за сприяння двох так званих господарників, які свого часу долучилися до її зневоднення, порушивши природоохоронне законодавство. Це колишній голова із Волиці-Польової Дмитро Багнюк та Лідихівки Володимир Романчук. Внаслідок їх незаконних дій річка частково, а то і повністю зникла в селах Заруддя, Лідихівка, Червона Дубина, Турівка. Уважно вислухавши моє звернення, Віктор Лебединський пообіцяв посприяти вирішенню цього проблемного питання.

  • Ви тут: 
  • Головна