Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 5 від 3.02.2022 року

НЕВТІШНІ


ПІДСУМКИ РОКУ

Прочитавши звіт селищного голови Михайла Тененева про роботу Теофіпольської селищної ради та її виконавчого комітету у 2021році, складається враження що ми проживаємо в одному із кантонів Швейцарії. Але достатньо одного погляду через вікно і зразу ж стає зрозумілим, що реальність набагато гірша, ніж нам її «малюють». Звичайно, структурні підрозділи селищної ради, в якійсь мірі, виконували завдання, які були перед ними поставлені місцевою владою. Але чи були ці завдання направлені на покращення життя жителів громади? Це вже питання.
Мені здається, що коли керівництво громади йшло до влади, то думали, що це просто шоу, а пізніше з’ясувалося, що це шоу для когось іншого, а для них – це шлях в нікуди. А вони до цього часу не можуть це зрозуміти.
У керівництва ради якась маніакальна ідея всюди мати право керувати. Але так, як вони керують, краще вони не ганьбили б себе. З такими підходами до розвитку громади, як у нашого керівництва, ми скоро будемо жити як в Раю: голі, босі і яблука їсти…
На запитання одному з працівників громади: «Ти розумієш, що в громаді відбувається?», я почув наступне: «Ну як вам пояснити…». Пояснити я й сам можу, я зрозуміти не можу. Майте совість навіть коли 2+2=5. На кого ви працюєте?
Для керівництва громади сніг чи ожеледиця в грудні-січні місяці викликає подив, тобто завжди неочікувано і, відповідно, служби до цього не підготовлені. Я вже не говорю про стан доріг в селах громади.

Категорія: № 5 від 3.02.2022 року

Напруга зменшується

Знову обговорюємо ситуацію з пересувними відділеннями поштового зв’язку у нашій громаді. Бо ж з часу їх запровадження вже минуло два місяці. То ж варто сподіватися, що відбулися хоч найменші позитивні зміни, що суспільна напруга хоч трохи спала, бо ж йдеться про обслуговування 39 сіл нашого краю. Чи вдалося досягти покращення поштових послуг? Чи вже не спостерігаються ті недоречності, які мали місце  впродовж грудня-січня? Коли люди стояли та мерзли в чергах, коли вчасно не доставлялися газети або їх чомусь не вистачало, коли люди справедливо нарікали на таку реформу. Про все це знову розмовляємо з начальником Теофіпольського відділення поштового зв’язку № 2 Альоною Середою.

Як ви на сьогодні оцінюєте ситуацію з роботою пересувних відділень, чи відбулися зміни на краще?
- Вважаю, що нарікань на нашу роботу у людей вже менше, адже ми постійно тестували, як працюють пересувні відділення, чи доступне навантаження на їх працівників, чи влаштовує людей графік роботи. Ми узагальнювали та аналізували недоліки, проводили навчання з начальниками та листоношами відділень, адже більша їх частина до цього не працювала у поштовій сфері.

Категорія: № 5 від 3.02.2022 року

Спалах пандемії триває

В Україні за добу 1 лютого виявили 35 014 нових підтверджених випадки коронавірусної хвороби COVID-19, зокрема, захворіли 4 190 дітей і 940 медпрацівників, повідомило Міністерство охорони здоров’я. Минулої доби шпиталізували 4 314 людини, 9 894 – одужали, 204 людини померли. Найбільше нових випадків виявили на Львівщині – 2 953.
За весь час пандемії в Україні на COVID-19, за даними МОЗ, захворіли понад 4 мільйони людей, померли понад 100,5 тисяч.
Спалах пандемії спостерігається і в Теофіпольській громаді. За інформацією Теофіпольського лабораторного відділення станом на 1 лютого 2022 року у Теофіпольській громаді зареєстровано лабораторно під-тверджених 4052 хворих на коронавірус. З них – 331 – діти. 360 осіб лікуються, одужало 3599, з початку пандемії померло 92 осіб.

Категорія: № 5 від 3.02.2022 року

Мій біль – моя сповідь

Незабаром стрілка годинника мого життя покаже 85! І тільки 17 із них я ріс, виростав, був з тобою, моє рідне, дороге село, колиско мого сирітського дитинства, надійне гніздечко моєї ранньої юності. То в ньому осиротіли мої крильця, згодом стали пружними, легкими і я вилетів з нього назустріч моїй долі, даної мені Богом:  то Він, Господь, відвернув іншу гірку, колючу долю, яка стелилася маленькому синові «врага народа», то Він серед моїх ровесників дав сироті хоч невеличкий, але все ж талант, і велів дарувати його людям. Ось так я все своє життя при чесному хлібі, так чиню і далі ( я ще потрібний людям).

Дорогий мій батьку Святець! Я у вічному боргу перед тобою: мені, твоєму синові, який 63 роки ( з 1954 по 2017) з Львова лелекою літав до тебе, не вдалось, як архітектору ( першому і, видно, останньому з нашого села), сповна віддячити тобі за все-все, що ти,твоя школа дали мені, сироті. Мене те все гнітило, мені було соромно самим перед собою, я сповідався, написавши в нашу газету «Життя Теофіпольщини» велике оповідання «Уклін тобі, рідне село». Довго я писав його, скорочував, переписував. І з того пера ще й досі скапує мій біль, мій смуток, туга, печаль, жаль і розчарування… Хто не читав його – дещо з нього пригадаю:
«Беріг, бережу і назавжди збережу в моїй пам’яті мої дорогі береги дитинства, мою затишну гавань. Я з тобою, моє рідне дороге село! Тут закопана моя пуповина. Ти, само таке знесилене, виснажене, осквернене, прийняло нас, висланих за татові «гріхи» до себе, зігріло, нагодувало.

Категорія: № 5 від 3.02.2022 року

Дякуємо за добро
та розуміння

Школа – це світ, у якому кожна дитина хоче відчувати комфорт, впевненість, захищеність, де вчитель – однодумець, порадник, друг, а класні кімнати, коридори та їдальня дихають свіжістю та створюють затишну атмосферу.
Ннщодавно у Воронівецьку ЗОШ І-ІІІ ступенів завітали шановні гості – виконавчий директор фонду Вадима Лейві «На благо України» Наталія Томчук, староста Воронівецького старостату Леонід Воляник, керівник відділу № 9 ТОВ «Україна 2001» Микола Снігур.
Гостям у нашій школі завжди раді та зустрічають гостинно. Педагогічний, батьківський та учнівський колектив школи висловлюють велику подяку фонду Вадима Лейві «На благо України» за надання матеріальної допомоги у придбанні меблів для шкільної їдальні та шкільних дошок, які розмістили у 1-му та 8-му класах нашої школи.

Категорія: № 5 від 3.02.2022 року

Коли серце сповнене любові

Відрадно, що у Кунчанській сільській первинній організації ветеранів України її очільник Олександр Стучинський, одночасно з плідною співпрацею з ветеранами війни і праці, знаходить ще годину-другу, аби проявити власний талант у творчості сільських аматорів самодіяльної сцени. Ще ж він великий природолюб, організовує ветеранів та молодь, аби весною та восени посадити саджанці дерев. Щоб не пустували схили горбів, видолинки та яри. Це і ялинки та сосонки, берізки, ясенки, дубки та фруктові деревця (на фото). Щоб потопало рідне село у зеленому віночку, щоб шуміли гайки та сквери, щоб буяли садки. І це ще не все: знають у Кунчі Олександра Сергійовича і як здібного поета. Аби переконати читача в цьому, пропонуємо один з багатьох його віршів. Така вже в нього широка душа, полум’яне серце, сповнене любові до рідного краю.

Категорія: № 4 27.01.2022 року

Єдність робить нас непереможними

22 січня Україна відзначила День Соборності – 103 річницю возз’єднання Західно-Української Народної Республіки та Української Народної Республіки. Ця подія була знаковою для українського державотворення. Адже соборність – це об’єднання в одне державне ціле всіх земель, заселених конкретною нацією на суцільній території, це духовна консолідація всіх жителів держави, згуртованість громадян, незалежно від їхньої національності. Соборність невід-дільна від державності, суверенітету і реальної незалежності народу – фундаменту для побудови демократичної держави. Сьогодні, коли восьмий рік триває російсько-українська війна, Україна продовжує боротьбу за соборність та незалежність. Тому соборність залишається головним національним завданням.


Вже стало багаторічною традицією, що в цей день на містку через річечку Жердь, між селами Лисогірка та Осники, на межі Хмельницької та Тернопільської областей зустрічаються делегації Теофіпольщини та Лановеччини. Як символ єднання Сходу та Заходу, як символ неподільності України. Цьогоріч ця зустріч відбулася напередодні, 21 січня, участь у святкових заходах взяла голова Хмельницької обласної ради Віолета Лабазюк зі своїм заступником Тетяною Зеленко. До речі, ще ніколи жодний голова обласної ради не брав участь в спільних урочистостях Теофіпольщини-Лановеччини, а Віолета Олександрівна знайшла для цього час.

Категорія: № 4 27.01.2022 року

Моя Україна – соборна, єдина

День 22 січня 1919 року ввійшов до національного календаря, як велике державне свято – День Соборності України. Саме тоді, на площі перед Київською Софією відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів: на волелюбному зібранні було урочисто проголошено злуку Української народної республіки і Західноукраїнської народної республіки.
В Акті злуки проголошувалося: “Однині воєдино вливаються століттями відірвані одна від одної частини Єдиної України, Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили, і за які вмирали кращі сини України. Однині є єдина, незалежна Українська Республіка”.

  • Ви тут: 
  • Головна