Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 1 від 6.01.2022 року

ДЯКУЄМО ЗА ПІДТРИМКУ
У 1993 році у Теофіполі завдяки зусиллям отця Яна Білецького було зареєстровано римо-католицьку парафію. Спочатку Служба Божа відправлялась у будинку, який передала парафії місцева влада. Але після 2000 року тут розпочалось будівництво мурованого костелу, яке вже завершилося кілька років тому. Та щоб довести все до ладу, необхідно вкласти ще чималу суму коштів.
З історії ми знаємо, що благодійність завжди була властива українському народу. Це ще раз підтвердив благодійний фонд народного депутата України Сергія Лабазюка «Ми поруч», представники якого в день святкування Різдва Христового вручили нам грошовий сертифікат.
У народі кажуть: «Творіть добро, і вам воздасться». Саме за таким принципом діє наш благодійник, за що йому щиро дякуємо.

Категорія: № 1 від 6.01.2022 року

Світ не без добрих людей

Гарний, добрий новий рік
Вже ступив на ваш поріг,
Хай до вас він завітає
З тим, що серце забажає.
Хай рікою щастя ллється,
Хай добро в сім’ї ведеться,
Хай між вами згода буде,
Нехай Бог вас не забуде!
В наш нелегкий час, коли все більше людей потребують турботи та матеріальної допомоги, стає важко знайти тих, хто здатний сприймати чужі проблеми як свої. Навчальні заклади, які залишились в нашому районі, також перебувають в таких умовах, що без допомоги розуміючих людей не уявляють свого існування.
Адміністрація, учні, педагогічний колектив та батьки Волиця-Полівської загальноосвітньої школи висловлюють щиру подяку благодійникам за надану матеріальну допомогу президенту ТОВ «Україна-2001» Вадиму Лейві та керуючому місцевим відділком Миколі Гуменюку. Адже виділили крупи для здешевлення шкільних обідів для наших діток та постійно підтримують школу у вирішенні нагальних проблем.

Категорія: № 1 від 6.01.2022 року

Дякую своїм рятівникам
Наприкінці минулого року я раптово захворіла, не могла, як кажуть перейти хату. Отож, довелося викликати швидку допомогу. Поступила я в лікарню, де мені встановили діагноз і зразу ж почали лікувати.
Дякуючи медичних працівникам, насамперед, Оксані Янів та медсестрам Людмилі Грух, Валентині Федоришиній, Майї Терентьєвій, Жанні Довжук, Марії Гризі я за кілька днів позбулася своїх недуг. А ще хочу висловити щиру вдячність і санітаркам, завдяки яким у палатах завжди чисто і затишно. Вони також допомагають у лікуванні своїм щирим і добрим словом. Це Галина Кравчук, Тетяна Онофрійчук, Марія Процюк, Неля Риськова. Спасибі вам всі, люди добрі.
А ще я хочу звернутися до всіх, хто потребує медичної допомоги – вчасно звертайтеся у лікарню

Категорія: № 1 від 6.01.2022 року

Люди дуже хороші,


та було дуже холодно

Не думала, не гадала я, що захворію на коронавірус, бо ж береглася, користувалася засобами індивідуального захисту, намагалася якнайменше перебувати в місцях масового скупчення людей, вважала, що маю сильний імунітет. Однак таки захворіла, тож лікувалася в інфекційному відділенні Теофіпольської багатопрофільної лікарні. Найперше, що хочу сказати, то це висловити велику вдячність всім працівникам відділення – завідувачу Ользі Сергіївні Поліщук, медсестрам та санітарочкам. Бо ж яка це небезпечна робота, а які доброзичливі, уважні до хворих люди! А що вже Ольга Сергіївна знаючий, високопрофесійний лікар! Призначила мені ефективне лікування, постійно стежила за моїм станом. Така молода, а така розумниця! Щирі слова подяки адресую і лікарю-інфекціоністу лікарні Лідії Григорівні Остапчук, бо долучилася до мого лікування та одужання, використовуючи свій великий досвід. Тож роблю висновок, що і лікарі, і медичний персонал лікарні просто на своєму місці, належно виконують свій обов’язок. Так і має бути.

Категорія: № 1 від 6.01.2022 року

Сто років. Хіба це багато?

Михнівка у той січневий день була не дуже людною. Можливо цьому завадили погодні умови. Їдучи вулицею села, вже подумки були у хаті ювілярки.
- Бабки Євгенки хата он, третя звідси, від будинку культури, справа, - показуючи рукою у бік осель, що притулилися одна до одної вздовж широкої вулиці, - пояснив зустрічний молодий чоловік, який назвався Григорієм.
- Старожителька, не дивлячись на поважні роки, ще досить енергійна бабуся, - продовжував свою розповідь Григорій. – Влітку раду давала господарці, хоча в родині є молодші члени сім’ї. Без роботи не може себе уявити.
Цієї суботи до села з’їхалися і зійшлися багато гостей. Винуватицею торжества тут стала Євгена Василюк. В її оселі було гамірно. Захоплював дух радості Нового 2022 року і, звичайно, подія – свято поважної літами сільчанки. Трудівниці. Мами. Бабусі і прабабусі.
Нашу увагу привернула невисока худорлява бабуся. Щось весело розмовляла з оточуючими її родичами та дітлахами. По вдяганці зрозуміли, що то і є наша іменинниця, знана на все село колишня ланкова-буряківниця нинішнього ФГ «Михнівське».


Приєднуємося до галасливого гурту, щоб віднайти хвилинку-другу для розмови. Кивнувши головою, що символізувало запрошенням, щоб присісти біля неї, зрозуміли, що господарка події може вділити нам увагу. Без прикрас сільська пенсіонерка про своє життя-буття, нинішнє її виживання в умовах пандемії, поволі повела щиру бесіду. Ми із задоволенням слухали її розповідь. Іменинниця, добра говірка бабуся-старожителька краю, по-своєму пройшла життєвими, умудреними роками, звивистими манівцями.

Категорія: №53 від 30.12.2021 року

Федоревич

Віктор  Іванович

 Народився 21 червня 1961 року в селі Святець Теофіпольського району.

Перебував в Афганістані з 16 лютого 1980 року до 03 серпня 1980 року.

Рядовий.

Нагороджений медаллю «За відвагу».

 

Отож, закінчивши навчання у  Святецькій загальноосвітній школі, Вітя Федоревич пішов працювати в місцевий колгосп трактористом, набувши цю спеціальність безпосередньо в стінах сільського навчального закладу. Працював хлопець з молодечим запалом у серці. Від голови правління  колгоспу «Більшовик» Анатолія Григоровича Кушніра навіть Похвальну грамоту отримав.

Категорія: №53 від 30.12.2021 року

Романюк

Василь Анатолійович

 

Народився 24 липня 1954 року

в селі Воронівці Теофіпольського району.

 

Перебував в Афганістані з січня 1985 року до  18 жовтня 1986 року.

Прапорщик.

 

Помер 2 січня 2016 року.

Похований в с. Воронівці.

Колишня односельчанка Василя Романюка Галина Миколаївна Зінчук-Островська пригадує, що знала його ще зі шкільної парти. Бо ж Васька лишень на рік молодший від неї. На зріст він був не надто високим, але помітно коренастим,  на вигляд більш змужнілим, порівняно з однолітками-семикласниками. Був хлопець вихованим, мав міру поваги і до дорослих, і до малечі.

Категорія: №53 від 30.12.2021 року

   Я тут маю на увазі мого колегу по перу Андрія Рудюка з Теофіполя, з яким  мав честь познайомитись у далекому 1971 році. І не  будь-коли, а саме в день свято апостола Андрія Первозванного. І не де-небудь, а в редакції районної газети «Червона зірка», котра нині має символічну назву   «Життя Теофіпольщини». У цьому  засобі масової інформації Андрій Степанович обіймав посаду завідувача відділу партійного життя. Разом з ним тут творила  районний часопис  вчорашня  випускниця Теофіпольської  середньої школи Людмила Коханець, яка опікувалась  комсомольським життям  нашого краю.  Їхній трудовий дует давав «на гора» багато цікавих газетних розповідей, які викликали в читачів  жвавий інтерес.

  • Ви тут: 
  • Головна