Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №26 від 27.06.2024 року

Минув рік, як ми у нашому Шибенському ліцеї на безоплатній основі запровадили «Соціальне шкільне підприємництво». Ми роздумували: чим таким незвичайним зайнятися, щоб здивувати, викликати захоплення? Бо коли всі будуть пекти пиріжки чи піццу, це буде дуже добре, бо всім треба вміти готувати. Але чи буде це захопливим заняттям для наших дітей, чи буде це розвивати в них прагнення до пізнання нового, опанування нових знань, засвоєння естетичних навичок?

Тож разом ми вирішили виростити лавандове поле, такий собі крихітний острівець всесвітньовідомого, славетного Провансу, провінції у Франції, яка славиться своїми мальовничими краєвидами, просторими, неймовірно прекрасними лавандовими полями, а також продукцією з цих запашних квітів. Ми прочитали багато літератури, дізнавалися, як вирощуються, як треба доглядати ці невибагливі, чудові квіти і що з них можна власноруч виготовити. Тобто, ми відкривали для себе, новий, неповторний світ. За кошти вчителів ми закупили більше 700 саджанців, технічні працівники посадили та доглядали їх, прополювали від бур’янів, а наші діти сапали та підстригали кущі. Зазвичай, лавандовий кущ виростає за три роки, а наше лавандове поле забуяло вже через рік, на початку цього літа.

Категорія: №26 від 27.06.2024 року

Отож, уже вшосте в Лисогірському лісовому масиві розпочав діяти наметовий табір козацького вишколу. Перша зміна вже завершила свою роботу, з 16 по 25 червня хлопчики та дівчатка з Хмельницької, Тернопільської, Львівської, Сумської та Київської областей відпочивали, набиралися козацького гарту та духу. Бо, як каже організатор табору наказний отаман Тернопільського крайового коша Українського козацтва генерал-хорунжий Володимир Мосейко, йде війна, і треба виховувати майбутніх захисників Вітчизни, справжніх незламних патріотів.

Бо якщо в нашій країні зросте таке молоде покоління, більше ніхто не посміє нам погрожувати та нападати.

Перша зміна пройшла чудово, програма козацького гарту була виконана, адже працівники табору намагалися зробити час перебування в таборі надзвичайно насиченим, цікавим та незабутнім. Діти вчилися навикам таборування, вмінню виживати на природі, долали смугу перешкод, брали участь у спортивних змаганнях, мандрували, вчили та співали давні козацькі пісні, слухали розповіді про козацьку звитягу, про славних ватажків українського козацтва. А ще стали учасниками мистецького конкурсу «Гей, соколи! Січ має талант».

Категорія: №26 від 27.06.2024 року

Про невтомних жінок-волонтерів з клубу за інтересами «Скарбниця» ми вже не раз писали у нашій газеті. Про їх громадянську позицію, про палке бажання внести свій внесок у нашу велику перемогу, про сприяння розбудові Подільсько-Волинської Січі-2024, про конкретну підтримку відкриттю шостого сезону наметового табору козацького вишколу у Лисогірському лісовому масиві. Просто сидіти, нудьгувати, пліткувати – не можуть, бо така вже в них вдача. Хочуть робити добрі справи.

От у вівторок, 25 червня, в приміщенні офісу ГО «Благодійний фонд Добра, Надї та Любові» відбулося чергове засідання «Скарбниці». Його господиня Валентина Романович наголосила, що їх останнє захоплення – плетіння килимків для бійців-земляків та для Подільсько-Волинської Січі стає популярним, коло майстринь збільшується. Тому вирішили провести сьогодні майстер-клас з їх плетіння. Та оскільки дуже важливим є самопочуття жінок, їх здоров’я, на зустріч запросили сімейного лікаря Теофіпольського Центру первинної медико-санітарної допомоги Марину Кедрун. Аби почути професійні поради, як жити та перемагати гіпертонію, нефрологію, як вберегтися від магнітних бурь.

Категорія: №26 від 27.06.2024 року

Наступний 2024-2025 навчальний рік буде ювілейним для освітян та учнів Теофіполя, оскільки 90 років тому в нашому містечку було відкрито середню школу. Скільки людських доль, радощів та тривог поєднала за цей час школа; відкрила дорогу в майбуття та допомогла зберегти шкільну дружбу. Тисячі учнів проходили порогами школи. Були перемоги і невдачі, сльози та радощі. Але всіх об’єднує почуття до другого дому, де тебе завжди хтось зрозуміє та підтримає. Сьогодні в нашому містечку працює три середні заклади освіти.

Напередодні Дня Конституції України варто відзначити, що наша держава у період війни забезпечує 53 статтю Конституції України: діти мають можливість безкоштовно навчатися, розвиватися. Держава та місцева влада дбає про матеріальну базу ліцеїв, тепло, харчування.

90 років тому середня школа ще не мала свого приміщення і учні навчалися у пристосованих будівлях. Лише у 1937 році, нарешті, збудували на центральній вулиці двоповерхову школу за типовим проєктом , де навчалися діти із сусідніх сіл (часто приходячи до школи босими). У школі був гуртожиток та приміщення, де проживала сім’я директора школи.

Першим відомим директором середньої школи був Жижерук М.С.

Категорія: №25 від 20.06.2024 року

Проклята війна продовжує забирати кращих, мужніх, незламних захисників Вітчизни. Чорна біда впала на родину Людмили Григорівни Яцини з Лисогірки. 15 червня, у суботу, поховали у рідному селі її єдиного, найкращого на світі сина Миколу Сергійовича Яцину. 23 лютого виповнилося йому лише 33 роки. І як у це повірити, як з цим змиритися?!

Ростила мати сина не для війни. Як було йому десять років, помер батько, був ще зовсім малим, як вже спинався косити, рубати, щоб мамі допомогти. А як вже підріс, сміливо брався за чоловічу роботу. Після школи відслужив армію, був механіком-водієм БМП.

Був майстровитим, вмів все робити. Добудував веранду, поставив загорожу, перекрив хату, переробив гаража, поміняв вікна та двері, сам зробив ремонт під євро. А ще міг полагодити мотоцикла та машину, сам воза зробив для кобили Майки. Не могла натішитися Людмила Григорівна, доярка, а також бабуся Надя, що син та улюблений онук, ще такий молодий по літах, став справжнім господарем. Просили в Бога йому доброї долі.

Категорія: №25 від 20.06.2024 року

Вже минув місяць, відколи з 18 травня набув чинності оновлений закон про мобілізацію, який, безперечно, мав на меті покращити мобілізаційні заходи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Тож про те, як в таких умовах працює 8-ий відділ Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, розмовляємо з його начальником, підполковником Збройних Сил України Василем Кубіним.

– Отож, новий закон передбачає, що всі військовозобов’язані з 18 травня впродовж 60 днів повинні звернутися до відділів ТЦК та СП, чи ЦНАПу, чи до електронного кабінету для уточнення військово-облікових даних, не чекаючи повістки. Вже минув місяць, як все відбувається?

– Дійсно, оновлений закон суттєво покращує умови роботи підрозділів ТЦК, адже надає нам більші повноваження для проведення мобілізаційних заходів. Тож ми продовжуємо виконувати наше основне завдання згідно цього закону – постачання на території відповідності людських та транспортних ресурсів. Скільки прийшло до нас військовозобов’язаних за цей місяць – біля 300 осіб. Щодоби, а ми працюємо цілодобово, до нас приходять 30-40 осіб. Більше за добу фізично ми не можемо прийняти людей. Але справа в тому, що з початку повномасштабної агресії до нашого відділу стояла черга, це були патріоти, мотивовані військовозобов’язані, які за покликом серця йшли виконувати священний конституційний обов’язок – захищати Вітчизну. А тепер до нас приходять військовозобов’язані, які просто хочуть вільно пересуватися. Адже більшість з них мають право на відстрочку, це «обмежено придатні», особи з групою інвалідності, опікуни, багатодітні батьки, студенти. Тож за цей місяць отримали повістки та були мобілізовані біля 20 % тих, хто прийшов для уточнення даних, вони не мали права на відстрочку. Щодо терміну 60 днів, відведеного законом, то, вважаю, цей термін має бути продовжений. Війна триває, Збройні Сили України несуть втрати, бойові підрозділи потребують поповнення. Тому ми продовжуємо свою роботу, мобілізація триває.

Категорія: №25 від 20.06.2024 року

Яке воно, моєї праці, жниво,

Мотив у біографії колось?

Щораз наказував собі: спіши-но

Зробити все, що в подумки влилось.

Бо ж знаю: відлетить у вічний вирій

Душа, земне покинувши тепло.

Дожати б лан, щоб на землі цій щирій

Моє зерня з чиїхось рук зійшло.

Микола ФЕДУНЕЦЬ

Читаю-перечитую ось ці рядочки поезії, а перед очима постає незабутній Леонід Остапович Стецюк з Гальчинець, який служив мені взірцем на життєво-трудовому шляху. Цими рядками ніби мовлено саме про Леоніда Остаповича, котрий, на превеликий жаль, вже відійшов від нас у потойбічний світ, залишивши у спадок великий досвід керівника, спеціаліста сільськогосподарського виробництва з більш як 50-річним стажем. До речі, працюючи очільником агроформування весь цей час на одному місці – в Гальчинцях. І обійняв він цю відповідальну посаду порівняно в молодому віці. Тому більшість механізаторів, тваринників, рільників за своїм віком сповна підходили йому за батька чи матір. І ото він мав честь ними керувати в повсякденному трудовому суперництві на полях і фермах, забезпечуючи людям умови не тільки для продуктивної праці, а й зразкового відпочинку.

Я ж прийшов працювати керівником фермерського господарства «Кунчанський», коли Остапович тримав за своїми плечима вже понад два десятки років трудового стажу на посаді голови колгоспу імені Т. Шевченка в Гальчинцях. Маючи недостатньо практичного досвіду, мені часто-густо потрібні були відповідні поради, підказки. І Леонід Остапович це відчував. Але ніколи не давав якісь поради конкретно, щоб цим не принизити мою роль на займаній посаді. З притаманним йому гумором – він завжди казав це ніби жартома, мовляв, зроби так чи ось так. Я завжди прислухався, виконував. І, дякуючи Богові, для мене все це давало гарні результати. Гадаю, що він надто володів позитивною енергетикою, щиро ділився нею з людьми, чого не всім нам дано природою.

Категорія: №25 від 20.06.2024 року

Ми йдемо щасливі,  ми йдемо веселі,

сонечко привітне  нам киває вслід.

Літній табір  кличе у свої оселі

діток галасливих  на смачний обід.

На таких веселих нотках протягом двох тижнів розпочинався ранок у пришкільному таборі відпочинку з денним перебуванням «Синьо-жовті віртуози» у здобувачів освітніх послуг Новоставецького ліцею та Човгузівської гімназії при нашому ліцеї. Дуже різноманітна та насичена подіями, цікавими заходами була програма табору. Відкривали табір святково-розважальною програмою під назвою «Весь світ у долонях дитини» та флешмоб танцем для всіх активних «Моє щасливе дитинство», У малечі не повинно бути нещасливого дитинства, і за це маємо відповідати ми, дорослі. Тому хочеться подякувати директору ліцею Людмилі Василівні Маринюк та педагогічному колективу за змістовні та повчальні заходи, спортивні змагання, де діти показали свої неабиякі здібності.

Вихованці гарно провели час на природі. Співали пісні і плели віночки з польових квітів, відпочивали душею, знайомилися із лікарськими рослинами. Отримавши море емоцій, позитиву і гарного настрою всі спостерігали за природою на ставку, в цю пору було дуже тихо, відразу видно, де хлюпає риба, і навколо теж стояла дивовижна тиша, тільки жаби «тріщали» в очереті. Починала клювати риба… Це найкращий вид активного відпочинку.

  • Ви тут: 
  • Головна