Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №29 від 18.07.2024 року

“Кожна школа славиться не числом, а славою своїх учнів !” За 90 років у Теофіпольській середній школі навчалося тисячі талановитих школярів, як і в інших освітніх закладах нашої України. Напередодні ювілею школи пропонуємо жителям нашої громади познайомитися із дослідженнями наших учнів.

Володимир Міщишин, випускник 2023 року, сьогодні навчається у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова; а в шкільній Малій Академії працював над темою з історії України: “Єврейська спільнота на Теофіпольщині”.

Згідно з переписом населення в російській імперії у 1897 році у містечку Теофіполь, на той час Старокостянтинівського повіту Волинської губернії, проживало близько 67% євреїв, майже 25% поляків, решта – українці. Цікаво знати як розвивалося єврейське торгове містечко понад 100 років тому і чому зараз так мало представників цього етносу в нашому краї. Дослідження Володимира Міщишина базуються на аналізі великої джерельної бази, а також із великого спадку нашого відомого краєзнавця Стасюка Івана Архиповича.

Категорія: №29 від 18.07.2024 року

Життя твоє в Бога  лежить на долоні

Життя твоє  в Бога лежить на долоні –

Прийми його дар, бережи вищу цінність.

Якщо пофортунило  гарно сьогодні,

То завтра поразку прийняти май гідність.

В житті не буває усе однозначним –

Чим вищий політ, тим страшніше падіння.

Малесенький рух, погляд, крок необачний

Штовхають у гріх і... дарують прозріння.

Категорія: №28 від 11.07.2024 року

Люди, яких болить ця страшна війна, говорять про це, як можуть, підтримують наших мужніх захисників. Інакше не можуть. Бо вони там, на нулю, щомиті ризикують своїм життям. За кожного з нас. Почув я від знайомих про те, що вони відгукнулися на запит військових з Сумщини, яким вкрай потрібні старі автомобільні ремені безпеки.

Щоб зробити з них ноші для транспортування поранених та двохсотих. Бо їх треба якось з поля бою доправити до автомобіля чи БМП.

І от я, як автомобіліст з великим стажем, вирішив долучитися до цієї страви. Найперше, що зробив, приготував свої – спочатку видалив метелеві елементи, виправ та висушив полотно ременів. Почав обдзвонювати своїх друзів та знайомих. І відгукнулися небайдужі, дуже дякую цим чоловікам – з Базалії, Волиці, Теофіполя, Новоставець та Турівки, а також з Довгалівки, що на Білогірщині. Передали мені їх, до деяких довелося самому їздити, знімати. А далі вдома прати та сушити. Та нічого, зате вже я відіслав нашим хлопцям 24 ремені. Сам би я нічого не зміг, а так, згуртувавшись, щось добре можна зробити.

Категорія: №28 від 11.07.2024 року

Вже стало традицією, що у батьківську суботу священник В’ячеслав, настоятель нашого храму Івана Богослова, закликає приносити такі пожертви, які довго зберігаються, тобто, їх можна відправити наших захисникам на передову.

Тож в останню батьківську суботу ми, прихожани храму села Ільківці, так і зробили. Купували та принесли печиво, м’ясні та рибні консерви, мівіну, крупи, чай, каву, соки та цукерки. Хто приносив більший пакет, хто менший, разом зібралося багатенько всього. Бо на батьківську суботу приходить чимало людей, бо треба поминати своїх батьків, свій рід. Бо ми – люди.

Разом з отцем В’ячеславом ми помолилися за упокій померлих родичів, а також за загиблих у цій кривавій війні, за Героїв. Не знаємо хто, але ж хтось у пакети вклав два аркуші паперу. На одному було написано «Рідненьким ЗСУ», на другому – «Ворогам-злодіям – смерть!».

Категорія: №28 від 11.07.2024 року

В неділю, 7 липня, святкував свій почесний ювілей колишній голова Теофіпольського районного суду Іван Савич Стецюк

Де взялися ці 75? Як пролетіли? Як змахнули крилом та тужливо закурликали в далині?

Ніби вчора малим сиротою (адже батько помер, коли Іванкові не виповнилося і року) пішов у Гаврилівську школу, яку закінчив у 1966 році. У 1970 році закінчив Грушківецьку сільгоспшколу та здобув освіту бухгалтера, після чого працював у колгоспі, в Теофіпольському райвідділі статистики, відслужив у армії у Кишиневі (до сьогодні йому пахнуть молдавські сади, бо з того часу більше ніколи не куштував таких солодких яблук та запашних груш), працював у Гаврилівській сільській раді. Після закінчення юридичного факультету Львівського університету ім Івана Франка, працював нотаріусом у Теофіпольській державній нотаріальній конторі . Мабуть, це був найважчий час у його житті, бо і в зливу, і в заметіль мав пішки долати шлях від Медисівки до Караїни, щоб піймати якийсь транспорт та добратися на роботу, скільки разів він промокав до нитки, та промерзав до кістки – не злічити.

Категорія: №28 від 11.07.2024 року

Йде війна, російська федерація посилює обстріли українських міст, атакує об’єкти цивільної інфраструктури, вчиняє воєнні злочини, вбиває мирне населення – дітей, жінок, стариків. Надзвичайно складна ситуація в Харкові, благодійні фонди, які опікуються закладами соціальної сфери, просять про допомогу. Загострення бойових дій відбувається по всій лінії зіткнення. І нашим бійцям-землякам, і не тільки, потрібна допомога.

Тож Гуманітарний штаб Теофіпольщини, єдиний потужний волонтерський центр у громаді, продовжує збір продуктів довготривалого зберігання.

Напружено працюють активісти штабу – його голова Анатолій Козак, заступник Василь Гандовський, Микола Тимощук. Впродовж минулого тижня чи не щодня виїжджали у села, спілкувалися з жителями, забирали те, що люди віддавали.

Постійно відгукуються на запити штабу жителі Борщівки, ініціативу проявляють волонтери Майя Пейда та Ярослава Островська. От зібрали кошти та закупили два газових балончики, на них можна приготувати їжу. А ще люди з цього села надали продукти, закрутки та солодощі.

Категорія: №28 від 11.07.2024 року

4 липня, в Україні відзначався День Національної поліції України, органу виконавчої влади, який служить суспільству і призначений для охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічного порядку та громадської безпеки. Цього дня поліцейських Теофіпольщини привітала заступник Теофіпольського селищного голови Валентина Бабак та голова ГО «Теофіпольська районна спілка ветеранів та пенсіонерів органів внутрішніх справ Єдиний щит» Анатолій Стучинський.

А напередодні професійного свята ми спілкувалися з начальником сектору поліцейської діяльності № 1відділу № 2 Хмельницького районного управління Головного управління Національної поліції України у Хмельницькій області підполковником поліції Олександром Паламарчуком.

– Отож, третій рік триває ця кривава війна проти суверенної України, на знищення українців та всього українського. Третій рік в країні діє воєнний стан, згідно якого є певні зміни в роботі правоохоронних органів. Як працюється в таких умовах?

– Дійсно, триває війна, Україна відстоює свою незалежність, бореться за неї, за право на європейський вибір, європейський вектор розвитку. Відповідно до умов воєнного стану змінилися і умови роботи нашого підрозділу. Тож продовжуємо працювати шість днів на тиждень, немає святкових днів, не відпочиваємо і в неділю. Продовжуємо відслідковувати дотримання жителями громади та переселенцями комендантської години, відстежуємо ситуацію на предмет проросійських настроїв, діяльності ворожих диверсійно-розвідувальних груп. Але з цим додатковим навантаженням ми справляємося, бо інакше не може бути, це війна.

– Чи змінилася структура сектору, які головні напрямки роботи?

– Структура сектору змінилася – вже немає чергової частини, у підрозділі дільничних офіцерів поліції працює 7 співробітників: старші дільничні офіцери поліції Олег Федорук, Олександр Базалійський, Віктор Букевич, дільничні офіцери поліції Олексій Горобець, Віталій Шклярук та Роман Польовий, офіцер громади Сергій Череп’юк. У групах реагування патрульної поліції працює 11 поліцейських, є шість вакансій. Працюємо згідно Закону України «Про Національну поліцію України», напрямки роботи нашого сектору поліцейської діяльності – це забезпечення публічної безпеки, захист прав, свобод, інтересів громадян, документування адміністративних правопорушень. Працівники сектору долучаються до роботи слідчих груп Хмельницького районного управління та відділу поліції № 2 (Волочиськ). Проводимо комплексні профілактичні заходи, бо ж головне завдання поліції – профілактика та розкриття злочинів. Тож щодня групи реагування патрульної поліції та дільничні офіцери поліції виїжджають на територію громади. Проводимо навчання з професійної підготовки (теоретичні заняття, фізична підготовка, стрільба). Також при цьому відстежуємо поведінку наших працівників під час роботи, адже одним з критеріїв оцінки діяльності поліції є довіра населення. Тож наша робота дуже напружена, ми цілодобово перебуваємо на посту, на сторожі законності та правопорядку. Оскільки реформування Національної поліції України триває і запроваджуються посади шкільних офіцерів поліції, Віталій Шклярук, Роман Польовий та Надія Троян проходять навчання, будуть працювати в трьох центральних ліцеях. Бо треба постійно рухатися вперед, утверджувати все передове, цивілізоване, задля кращого життя, кращого майбутнього наших дітей.

Категорія: №28 від 11.07.2024 року

Продовжуємо збір матеріалів для написання історії Теофіпольської середньої школи. Просимо ділитися спогадами, артефактами та фото-документами.

8 березня цього року виповнилося б 95 років від дня народження вчительки математики Євдокії Андріївни Поліщук. Вже дванадцять років минуло, як пішла засвіти ця мудра жінка. Теофіпольська середня школа № 1 завжди збирала у своїх стінах високоморальних, прекрасних фахівців, саме про такого педагога хочу нагадати жителям громади. На важкі роки припали її дитинство і юність. З родини хліборобів, які мали свої земельні угіддя поблизу Теофіполя ( Сабашова долина), Євдокія Андріївна в післявоєнні роки успішно закінчила нашу школу. Далі вирішила поступати до Львівської політехніки. У дерев’яних черевиках, змайстрованих її батьком, поїхала вона до Львова. Намучивши ноги, врешті пішла здавати документи босоніж ( у другій половині 40-их рр. ХХ століття таке траплялося часто.) Нині покійна вчителька німецької та англійської мови Лавриненко Клавдія Яківна згадувала, як її дивували старшокласники, які приходили до школи переважно босі. Із навколишніх сіл протоптаними стежками учні щодня приходили до школи чистенько вбрані, проте босоніж.

  • Ви тут: 
  • Головна