Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 2 від 9.01.2020 року

І ми зустрічали Новий рік

Хто не чекає зимових свят? Бо ж це найкраща, радісна, хвилююча, сповнена добрих сподівань та надій пора, це дивовижні, незабутні враження. От і в нашому Котюржинецькому сільському клубі відбулося святкове дійство. Це чудове та веселе свято підготували аматори сцени на чолі із завідуючою сільським клубом Зоєю Демчук. Концерт був прекрасний, кожний номер програми супроводжувався оплесками та захопленням глядачів. Гарними вітаннями розпочали свято Дід Мороз (Віталій Бас) та чарівна Снігуронька (Аліна Сардак). Солісти Альона Бас, Валентина Осіпчук, Аліна Бас, Іринка Кец, Аліна Сардак зачарували усіх присутніх своїми піснями. А ще всіх розвеселили гуморески та сценки. Музичний супровід вдало здійснював Анатолій Сардак, за що йому велике спасибі.

Категорія: № 2 від 9.01.2020 року

ДОЛЯ,


ДОЛЕНЬКА…

 

 

 

Коли воїни-афганці Теофіпольщини гуртом збираються в райцентрі в дні пам’ятних дат, то з ними майже щоразу присутня невисокого зросту симпатична жіночка. Вони разом відвідують Божий храм святої Покрови, беруть участь у мітингах і зборах, тематичних зустрічах і вечорах, покладають квіти і запалюють свічі на могилах загиблих і померлих вже нині «афганців».
Хто ж ця миловидна жінка? Вона – дружина воїна-інтернаціоналіста Миколи Тимощука, який 2012 року відійшов у потойбічні світи ще в дуже молодому віці, залишивши Віру Полікарпівну вдовою, а двійко донечок – Оксанку і Людмилку напівсиротами. Миколі Петровичу пощастило повернутися живим з отого Афганістану, але пережите в ньому, а ще – поранення – дались взнаки на здоров’ї колишнього воїна. Оте й спровадило молодого чоловіка в могилу.
Тому й не приходить Микола Тимощук нині на зустрічі до своїх друзів. Його місію виконує дружина-вдова Віра. Інколи до мами приєднуються вже дорослі доньки Оксана і Людмила. До речі, обоє успішно здобули вищу освіту й радують матусю своїми здобутками. Радів би цьому й тато, але не судилося долею…

Категорія: № 1 від 2.01.2020

У день святого Миколая

 

Відчуття світлого дива, здійснення мрій та чудес знову (вже вдесяте) цього дня подарувала вихованцям дитячих садочків «Зірочка» та «Бджілонька» у райцентрі родина голови районної ради Андрія Петринюка. Разом з дружиною Інною Василівною, дітьми Марусею та Володею завітали у ці дошкільні заклади, привітали дівчаток та хлопчиків зі святом, кожному подарували пакунок солодощів. З такою метою навідалася і родина до вихованців Теофіпольського районного центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю у Кунчі. А ще цього дня Святий Миколай завітав до учнів 1-4 класів Теофіпольської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 та Теофіпольського НВК ЗОШ І ступеня-гімназії, від імені родини Петринюків передав школярам солодкі подарунки.

Категорія: № 1 від 2.01.2020

З  турботою  про

 

своїх  покупців

 

Меблевий магазин «Сьомий континент» у Теофіполі працює вже 15 років. Знаходиться магазин в приміщенні колишнього універмагу, в самому центрі селища, в зручному місці. За цей час його послугами скористалися вже десятки тисяч жителів району. Адже меблі тут добротні, на будь-який смак, в основному вітчизняного виробництва. Можна одразу вибрати, адже асортимент досить широкий, можна й замовити те, що потрібно, з каталогів.
- Коли «Сьомий континент» починав працювати в Теофіполі, - розказує управляючий магазином Ігор Варивода, - це був єдиний меблевий магазин у Теофіполі. Та згодом з’явилося ще кілька, це правильно, бо має бути здорова конкуренція.

Категорія: № 1 від 2.01.2020

Моє  майбутнє в Україні

 

Обов’язково у кожного з нас в житті настає момент, коли потрібно обрати свою майбутню професію та заклад освіти. Ми живемо в час, коли нові та цікаві професії з’являються з неймовірною швидкістю. Для того щоб обрати професію, перш за все важливо знати, з чого обирати! Адже чим менше професій і спеціальностей ми знаємо, тим менший наш вибір.
Тому школам запропонували 24 грудня провести національний урок «Моє майбутнє в Україні» для учнів 9-11 класів, який допоможе обрати професію.
Захід організували Центр «Розвиток КСВ»спільно з Міністерством освіти і науки та Першим Українським Міжнародним Банком у межах проєкту «Моя кар’єра в Україні».

Категорія: № 1 від 2.01.2020

Вшанували


ветеранів-фронтовиків

На день Святого Миколая його дарункам цього року були раді і ветерани-фронтовики. Саме з ініціативи голови районної ради Андрія Петринюка та голови районної організації ветеранів Володимира Кобери були розвезені їм продуктові набори, матеріальну допомогу.
Бентежні почуття відчули люди поважного віку, коли вони, а ще начальник інформаційно-аналітичного відділу районної ради Ганна Кондратюк та заступник голови районної ради ветеранів Андрій Рудюк завітали до їх осель.
Щиро дякували всім за візит і вітання з новорічно-різдвяними святами 98-річний воїн-фронтовик Абрам Рувінович Діхтяр із Базалії, полковник у відставці Харлампій Пилипович Розмаріца з с.Коров’є, Ганна Антонівна Дишлевська-Антощук з Новоіванівки, Петро Митрофанович Бульбах із Човгузова. Дякували гостям і члени сімей людей воєнної доби Василя Никифоровича Мушинського з Єлизаветполя та Захарія Маркіяновича Олійника з Дмитрівки, Петра Корнійовича Півня із Поляхової.

Категорія: № 1 від 2.01.2020

АФГАНСЬКА СИВИНА

 

З Миколою Петровичем Полі-щуком розмовляти приємно й легко, бо випромінює він, гадаю, надто позитивну ауру. То ж і дізнаємося, що 1978 року закінчив він Волице-Полівську середню школу, після якої, за направленням райвійськкомату, навчався на курсах шоферів у Теофіпольському професійно-технічному училищі №34. Отримавши кваліфікацію водія, зразу ж пішов працювати у колгосп імені Леніна с. Волиця.
Маючи вже посвідчення шофера, вирішив опанувати у тому ж училищі спеціальністю механізатора широкого профілю. Бо ж у сільській місцевості мешкає – все пригодиться. Як задумав – то так і вчинив. Але довго навчатися не довелося, бо 11 квітня 1979 року призвали юнака до лав Радянської Армії.
Спочатку служив у Німецькій Демократичній Республіці, а вже 14 січня 1980 року рядовий По-ліщук з артилерійського полку разом із своїми товаришами по призову дислокувався біля міста Термез в Афганістані. Оскільки в армії вже набув спеціальність зв’язківця, то всю свою строкову службу був на посаді механіка-радіотелефоніста.
Непомітно, але тривожно минав час служби, яка в рядового Поліщука продовжувалась вже в місті Кундуз.

Категорія: № 1 від 2.01.2020

ПЕРЕЖИТИ. ВИЖИТИ…

Біографія Івана Козачука з Гаврилівки дуже схожа з багатьма його однолітків: дитячі ясла, початкова і середня школи. А далі було здобування спеціальності тракториста-машиніста широкого профілю в Теофіпольському училищі №34. Після його закінчення Іван отримав направлення на виробничу практику аж до Казахстану: на сезон збирання зернових культур. Ці жнива тут для Козачука тривали довгих три місяці.
З Казахстану Іван повернувся в Гаврилівку вже з певним виробничим досвідом. То ж хлопця з радістю прийняли на роботу трактористом у місцевий колгосп імені Островського. Однак, Іван відчував, що для села однієї професії механізатора недостатньо. Тому знову вступає до Теофіпольського профтехучилища №34, де вже здобуває професію шофера.
А далі була армійська строкова служба. Розпочалась вона у м. Виборг Ленінградської області. Разом з Іваном прибули сюди на службу Микола Тимощук і Володимир Сокоть з Теофіполя, Віктор Гербредер з Олійників, Петро Матева з Михнівки. Тут вони пройшли курс молодого бійця.

  • Ви тут: 
  • Головна