Погода

Продовжують працювати волонтерські осередки Гуманітарного штабу Теофіпольщини. Бо ці невтомні, безкорисливі люди прагнуть таким чином підтримати незламних захисників Вітчизни, аби вони відчували, що тут, в тилу, про них не забувають, вболівають, турбуються.

Так, у понеділок, 21 липня, волонтерська група Галини Лепетун відправила 9 посилок для бійців-земляків та їх побратимів на Донецький, Харківський, Сумський, Запорізький та Дніпропетровський напрямки. Звісно, цьому передувала напружена робота цих невтомних господинь, ще ж, аби відбулося відправлення посилок, чимало людей надало кошти на свиню та банки.

Четвертий рік триває кривава російсько-українська війна, четвертий рік українські воїни демонструють героїзм, жертовність та відданість Вітчизні. Четвертий рік гинуть найкращі – добрі, справедливі, доброзичливі, надійні. Які не ховалися, а пішли захищати рідну землю. Знову трагічна звістка болем відізвалася в серцях  жителів нашої Теофіпольської громади. 4 липня 2025 року у нерівному бою з окупантами на Вовчанському напрямку Харківської області загинув наш земляк Дмитро Васильович Пилип’юк.

Це про неймовірну волонтерську спільноту села Святець, про людей, яких болить війна. Села, з якого найбільше у громаді, понад сотню, чоловіків було мобілізовано і вони стали на захист Вітчизни. Які пізнали страхіття війни, але не зламалися.

Наша сьогоднішня розповідь - це лише один з епізодів про те, як небайдужі святчани підтримують своїх воїнів. Разом, спільно, в єдності долучаються до виконання їх запитів.

От минулої суботи, 19 липня, організували та провели благодійний ярмарок, виручені кошти додали до збору на бойове авто для підрозділу бійця-земляка Юрія Косюка.

Вперше в житті написала прозовий твір. Завдання було непросте: написати прозу, використавши 5 фразеологізмів. Боялася, що не справлюся, ніяк не могла визначитись, як і про що писати.

 

27 липня в Україні відзначається День медичного працівника

1 серпня виповниться 55 років, відколи Йосип Володимирович Зайонц працює лікарем у Волице-Польовій. Довгий час був головним лікарем  дільничної лікарні, далі, як почалися реформи, і сільські лікарні позакривали, був завідуючим сільською лікарською амбулаторією, а з жовтня 2013 року став завідувачем Волице-Полівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини КНП «Теофіпольський центр первинної медико-санітарної допомоги».

  • Так склалася моя доля, - каже, - мав можливості працювати в місті, але відчував, що тут, у цьому мальовничому селі, на дільниці, я більше потрібний людям. Скільки життів врятував, скільки хворих вилікував! День і ніч на посту, 55 років. Скільки було всіляких випадків, не злічити, і треба було діяти швидко, холоднокровно, адже йшлося про найцінніше – про життя людини.