Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №20 від 18.05.2023 року

Всім серцем прагнемо перемоги, як можемо, підтримуємо Збройні Сили України, долучаємося до збору коштів на придбання дронів, автомобілів, спеціального обладнання та спорядження, долучаємося до збору продуктів довготривалого зберігання, приготування домашніх страв для наших бійців. Бо вони там захищають нас, вони – Герої, ми у вічному боргу перед ними.

Тож з нагоди Дня матері, Міжнародного дня сім’ї, організатор Гуманітарного штабу Теофіпольщини, депутат Хмельницької районної ради Андрій Петринюк вшанував родини бійців з Гаївки та Шибени.

– Я дуже вдячний всім жителям громади, – так пояснив свій вибір, – за активну підтримку наших захисників, за участь у волонтерському русі, які безкорисливо, у свій вільний час роблять те, за що бійці їм щиро вдячні. Серед інших особливо вдячний жителям Гаївки та Шибени, які з початку війни беруть активну участь в усіх акціях нашого штабу, збирають продукти, готують страви, проводять благодійні ярмарки. Тому вирішив саме у цих селах зустрітися з родинами бійців, поспілкуватися, висловити вдячність за синів, чоловіків, які пішли воювати, які боронять нас від лютого ворога.

Категорія: №20 від 18.05.2023 року

Живемо ми у мальовничому селі Малі Жеребки. Чудова тут місцина: заповідна заплава річки Случ, два ставки, залишки колишнього панського парку, давня дерев’яна церква. Ще років з п’ятдесят тому село було велике, жило в ньому кілька сотень людей, працювала початкова школа, фельдшерський пункт, сільський клуб, люди мали роботу на фермі, в бригаді колгоспу.

Поступово, рік за роком, село занепадало, молодь виїжджала у Волочиськ чи Хмельницький, а хто ще далі. Бо ж в селі ще ж треба  тяжко робити в домашньому господарстві, тримати худобу, обробляти городи.

Давно нема вже в нас школи, нема й клубу, нема й фельдшерського пункту, фельдшер з Михиринець один раз на тиждень до нас довідується, нема і магазину, лише церква. Зате є чимало пусток, осиротілих хат, а жилих осель залишилося кілька десятків. Хто молодший, той ще дає собі раду, хазяйнує, а старші доживають свого віку. Були колись у нас по селі жахливі дороги, що в негоду було не пройти-не проїхати. Трохи їх позасипали жерствою, перейнявся цим відділок ТОВ «Україна-2001», який орендує в нас земельні паї. Час від часу дороги грейдерують.

Категорія: №20 від 18.05.2023 року

Добре бути молодим та здоровим, коли тебе нічого не болить, коли не відчуваєш навіть втоми. Та роки летять, не знаєш, коли вони пройшли. І чим більше тобі поважних літ, тим більше турбує здоров’я.

І дуже рідко цього хтось уникає. Але таке життя, весь час треба виживати, а тут ще й боротися з хворобами.

От нещодавно довелося мені лікуватися в ревматологічному відділенні обласної лікарні. А там же мурашник, людей повно, хворих повно,треба сходитися, ще ж самому важко там чогось добитися. Тим більше, коли сильно болять ноги, як в мене. Як приїхала, спочатку просто розгубилася, думала, як вийду на той п’ятий поверх, знайду лікаря. Та допоміг мені, привів у відділення, приніс мої речі, все влаштував, наш земляк з Шибени Сергій Квасюк. Вже третій рік після закінчення Тернопільського медичного університету цей хлопець проходить інтернатуру у відділенні судинної хірургії Хмельницької обласної лікарні.

Категорія: №20 від 18.05.2023 року

Настав час, коли треба відмежуватися від усього, що пов’язує українців з московією, рашистською ордою, яка вже другий рік здійснює повномасштабну агресію проти нашої країни.

Бо гинуть кращі сини та дочки України, цвіт нації, бо знищується все українське, на спалену землю перетворюються колись квітучі села, селища, містечка та міста. Лише біду та горе принесли нам ці люті вороги.

Тож на Хмельниччині спостерігається масовий перехід релігійних громад від Української Православної Церкви Московського Патріархату до Православної Церкви України. Відбувається цей процес і в нашій Теофіпольській територіальній громаді. У понеділок, 15 травня, відбулися збори релігійних громад у Гаївці та Підлісках.

Категорія: №19 від 11.05.2023 року

8 травня, День пам’яті та примирення, день, коли світ та Україна вшановують пам’ять усіх жертв Другої світової війни 1939-1045 років. Запроваджуючи цю пам’ятну дату, Україна прагнула доєднатися до європейської традиції відзначення перемоги у Другій світовій війні, пошанування всіх борців із нацизмом та жертв війни.

А також – нагадати, що війна розпочалася внаслідок домовленостей між двома тоталітарними режимами: націонал-соціалістичним (нацистським) у Німеччині й комуністичним в СРСР. У 1939–1945 роках обидва тоталітарні режими вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.

Категорія: №19 від 11.05.2023 року

Другий рік триває страхітлива війна російської федерації проти нашої суверенної, незалежної України. Другий рік рашистські окупанти знищують нашу країну, українців та все українське. Вони вбивають, калічать, руйнують, спалюють, грабують, стирають з лиця землі міста, містечка та села, здійснюють воєнні злочини проти цивільного населення.

Ось таке справжнє обличчя «руского міра», який століттями поневолював українців, проводив політику національного та духовного гноблення. Тож тепер боротьба на незалежність України полягає не лише у військовій перемозі, відновленні кордонів держави на 1991 рік, а й у перемозі на культурному та релігійному фронтах, де питання незалежності української церкви є вкрай важливим. Треба викорінити все, що пов’язує нас з країною-агресором.

Категорія: №19 від 11.05.2023 року

Через тиждень після Паски була у нас у Волиця-Польовій провідна неділя. Здавалося, все гаразд. Відвідали тих, хто вже не з нами, помолилися. Все, як треба, як заведено. Але що залишилося на кладовищі після провід?

На другий день була я там. І ось яка «картинка» вразила мене до глибини душі. Маса ворін та собак блукали між могилами, підбирали шматки пасок та крашанки. На могилках – залишки трапези тварин і птахів. Пам’ятники у воронячому посліді.

Категорія: №19 від 11.05.2023 року

…З чого починається школа? Хтось скаже, що з першого дзвоника, хтось – з букваря і прописів. Але нам здається, що школа починається з веселого дитячого сміху, який зливається у мелодію. Нота кожного є складовою цієї мелодії. Тоді вона звучить… А диригентська паличка – в руках директора школи.

Сьогодні керівник навчального закладу – це адміністратор, економіст, юрист, маркетолог, піар-менеджер, фахівець з кадрів. І, звичайно, психолог, соціолог, педагог. І саме такий наш директор. Саме така наша Лідія Кузьмівна! Людина мудра, порядна і надзвичайно відповідальна. Вона визначає вектор розвитку ліцею. Вищу мету. Місію. Мрію. Ту захмарну далечінь, до якої заклад прагне із року в рік … Стати найкращими, зробити ос¬вітній прос¬тір сучасним, забезпечити стовідсоткові потреби та запити здобувачів освіти… Досягнемо? Будемо прагнути до нових горизонтів!

  • Ви тут: 
  • Головна