вологість:
тиск:
вітер:
- Деталі
- Категорія: №33 від 14.08.2025 року
- Перегляди: 18
Дуже важкий час переживає Україна, і всі українці, яким небайдужа її доля. Бо хочуть жити не в «русскому мірі», а в своїй незалежній країні. Тож честь і хвала тим, хто сьогодні, як може, підтримує наші героїчні, мужні Збройні Сили України – волонтерам Теофіпольщини, а також жителям сіл нашої громади, які надають кошти, продукти довготривалого зберігання.
- Деталі
- Категорія: №33 від 14.08.2025 року
- Перегляди: 21
9 серпня 2025 року друзі, колеги, знайомі провели в останню земну дорогу свого побратима, ветерана органів внутрішніх справ Василя Івановича Сіверського. Помер на 76 році життя, залишив по собі добрі спогади. Все своє життя Василь Іванович прожив в селі Новоставці, тут народився, виріс, закінчив середню школу, працював у місцевому колгоспі. Пізніше поступив вчитися на курси шоферів у Славутську облавтошколу і після успішного її закінчення знову повернувся у рідне село. Працював шофером, згодом і за направленням трудового колективу був прийнятий на службу в міліцію. Далі були служба в армії, навчання в Новоушицькому технікумі сільського господарства А з 1982 по 2005 роки працював інспектором державтоінспекції Теофіпольського райвідділу внутрішніх справ, дослужився до майора міліції.
- Деталі
- Категорія: №33 від 14.08.2025 року
- Перегляди: 42
Живу я у Волиця-Польовій, дуже гарне наше село. Та жителів щороку, як і скрізь, зменшується. Молодь виїжджає, шукає кращого життя в містах чи за кордоном, а старші люди відходять за межу. Тож повно в нашому селі покинутих хат. Городи хтось обробляє, проте не обкошує садибу, не обрізує дерев та кущів. І так вже все позаростало, що страхіття. І не тільки на вулиці Центральній, а на всіх вулицях. Дерева та кущі так вже понахилялися, що, як розвозили пайовикам тюки соломи, то ті вантажівки не могли проїхати.
- Деталі
- Категорія: №33 від 14.08.2025 року
- Перегляди: 28
Коли людина прагне щось зробити, то вона постійно завантажена, їй ніколи нудьгувати, даремно тратити час. Вона просто його не має.
Це про відому майстриню, досвідчену городницю, багатогранну особистість Галину Макарівну Журавську з Теофіполя. Бо ж вона, талановитий педагог початкової освіти, ветеран освітянської ниви, має золоті руки – вишиває, шиє, плете гачком, трудиться на городі та в саду, вирощує овочі, зелень, ягоди та фрукти, лишки продає на базарі. А ще все життя співає.
- Деталі
- Категорія: №33 від 14.08.2025 року
- Перегляди: 17
Тетяна Федорівна, як та бджілка, весь час у роботі. Маленька, худенька, а така спритна, завзята, скрізь вона має впоратися – і в хаті, і на городі, і корівок своїх доглянути, і свиней, і птицю. Ще й допомогти по хазяйству наймолодшій сестрі Ганні, бо ж нездужає. І чи не щодня скоренько бігти до оселі Надії та Юлія Вальчуків, тут разом зі своїми подругами вже третій рік готують домашні страви для бійців-земляків. Так відчуває, що вона щось робить для перемоги, і для свого найменшого сина Ігоря, і для чиїхось синів. Бо дуже та війна її болить, зачепила вона всіх її трьох синів та чоловіка.