Погода

Повномасштабна агресія російської федерації, яка триває вже сьомий місяць, внесла свої корективи і в режим навчально-виховного процесу закладів середньої освіти України, які знаходяться поза межами зони бойових дій, в тому числі і в нашій громаді. Бо на перший план виходить безпека дітей.

Тому очна та змішана система навчання запроваджена лише в тих закладах, де є укриття, які відповідають певним вимогам. Заклади, де немає укриття, розпочали новий навчальний рік за дистанційною формою навчання.

Директором Базалійської ЗОШ І-ІІІ ступенів(тепер Базалійський ліцей) Ірина Герасімюк була призначена 1 липня 2021 року і треба визнати, що одразу з головою занурилася в роботу. Бо, як на її свіжий погляд, чітко побачила, що потрібно покращити, змінити в першу чергу.

– Для себе я одразу визначила, – розказує Ірина Василівна, – що треба зробити все можливе, аби нашим учням було зручно, тепло, комфортно, щоб вони почували себе в безпеці, тобто, створити умови для отримання якісних знань. І розпочала я це з шкільних туалетів. Бо коли побачила, які вони застарілі, незручні та просто жахливі, залишити все це в такому стані було просто неможливо. Про якийсь частковий ремонт мова не могла йти, внутрішні стіни тут ледве трималися. Треба було робити капітальний ремонт, міняти сантехніку та каналізацію. Я дуже дякую Теофіпольському селищному голові Михайлу Тененеву, його заступнику Юлії Карбовській, які з розумінням поставилися до нашої проблеми і нам з бюджету селищної ради були виділені відповідні кошти. Це був досить великий об’єм роботи, працювали дві бригади, це тривало до самого нового року. І тепер наші туалети – суцільна краса – все сучасне, привабливе, зручне, скрізь покладена нова симпатична плитка. Одночасно з цими роботами проходила заміна 91 вікон, це були кошти обласного бюджету, цьому посприяла голова Хмельницької обласної ради Віолета Лабазюк.

Карантин закінчиться,


але ми здобуваємо досвід

Онлайн-навчання - це не наше «велике завтра», це наше «велике сьогодні»
Донна Дж. Абернаті

З яким великим нетерпінням, надіями, сподіваннями чекали ми на цьогорічну весну!
Незважаючи ні на що, вірили, що навчальний рік закінчимо у звичному, для нас усіх, режимі, без будь-яких змін та коректив. Проте не так сталося, як гадалося. Через підступний Ковід із понеділка, 5 квітня, і початкові класи переведено на дистанційну форму навчання. Ми знову опинилися в полоні своїх домівок.
Звісно, зі сторони, дистанційне навчання виглядає набагато легшим, аніж очне. Але в реальності це абсолютно не так. Навпаки, вчителю та й учням треба добре попрацювати, докласти чимало зусиль для подачі та засвоєння навчального матеріалу. А ще ж величезною проблемою (у багатьох селах громади) є відсутність Інтернету, неспроможність ба-тьків забезпечити своїх дітей ноутбуками, гаджетами. Та й самі батьки щоденно на роботі або зайняті невідкладними домашніми справами, яких в селі більше, ніж достатньо.

Будується


новий водогін

Неможливо вже уявити себе без такого блага цивілізації як централізоване водопостачання. Однак у селищі Теофіполь водопровідна мережа застаріла, адже їй понад 50 років. То ж часто трапляються прориви, люди, звісно, невдоволені, скаржаться. Ще ж, коли працівники ВУЖКГ, яке обслуговує мережу, проводять ремонтні роботи, бо ж водопостачання потрібно негайно відновити, руйнується дорожнє покриття. Вихід був лише один – прокласти нову водопровідну мережу. Тому ще у 2018 році на одній з сесій Теофіпольської селищної ради було прийняте рішення про виділення коштів на виготовлення проектно-кошторисної документаціїна реконструкцію водогону. Вартість робіт складає 16 681 293 гривень, роботи будуть проводитися впродовж 4 років, практично на всіх вулицях селища.

Не застануть її


вдома поважні літа

Ці слова з відомої пісні, смисл яких – у невичерпній любові до життя, яким би воно не було, у невтомній боротьбі з труднощами та випробуваннями, у торжестві добра та світла, у безкінечному пізнанні світу та знань – якраз про Лесю Володимирівну Місятюк, вчительку географії Волиця-Полі-вської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Бо ж ніколи не здавалася, не опускала руки, у складних життєвих ситуаціях добивалася всього сама. Написано на її долі бути сильною духом, не впадати у відчай, то ж інакше і  бути не може.

Народилася наша героїня у цьому великому (коли вчилася у школі, було тут 400 учнів) мальовничому селі, тут ми нуло все її життя. Солодким воно не було ще змалку, батько покинув, ростила її та брата Льоню мама Євгена Данилівна сама. Робила на нормі, з весни до морозів гнула спину на буряках, то ж і Леся зазнала, що таке робота в колгоспі. Та росла життєрадісною, гарно вчилася, співала, танцювала, хотіла стати вчителькою. Вступала до Кам’янець-Подільського педагогічного інституту на історичний факультет, не вступила.

На варті здоров’я


Споконвіку більше за скарби та всілякі надбання цінувалося здоров’я людини. Давня мудрість говорить: здоров’я –це ще не все, але все інше без нього нічого не варте. Саме для професії медичного працівника завжди були, є і будуть актуальними такі поняття, як доброта, гуманність благородність і професіоналізм.


17 травня в Україні відзначатиметься День медичного працівника. На сьогоднішній день Теофіпольська ЦРЛ нараховує 110 ліжок та має поліклінічне відділення з потужністю до 300 відвідувань. Наш колектив налічує 300 чоловік. Лікарня працює в цілодобовому режимі, надаючи допомогу 24 години на добу. За рік в середньому ми проліковуємо в стаціонарах більше 4,5тис. хворих, а кількість поліклінічних від-відувань перевищує 125 тис. на рік. В минулому році наші акушери –гінекологи та акушерки допомогли з’явитись на світ 216 немовлятам. Це щоденна важка, напружена робота лікарів, медичних сестер, санітарок, технічних працівників, кухарів, водіїв. Ми докладаємо усіх зусиль, свої знання, уміння, свою працю на збереження здоров’я наших пацієнтів.