Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: Uncategorised
Перегляди: 1614

Андрій Петринюк:

 


залишатися байдужим не можу


Про актуальні питання життєдіяльності району розмовляємо з головою районної ради Андрієм Петринюком.
Як відомо, ще з листопада 2016 року розпочалося будівництво першого пускового комплексу об’єкта «Будинок культури на 493 місця» - спортивного комплексу у Теофіполі. Роботи в основному проводилися за кошти державного бюджету, співфінансування було з районного бюджету, сільських та селищних рад, всього було використано 12 304,2 тисяч. 7 травня 2019 року районна рада прийняла цей об’єкт та майно у спільну власність територіальних громад сіл, селищ Теофіпольського району та закріпила його на праві оперативного управління сектору культури райдержадміністрації. Після підписання актів приймання-передачі об’єкт мав бути переданий в оренду відділу освіти для функціонування у цьому приміщенні дитячо-юнацької спортивної школи. 14 квітня цього року відбулося урочисте відкриття спортивного комплексу, він мав запрацювати з початку нового навчального року. Але поки що так не сталося. Як ви це прокоментуєте?
- З самого початку цього будівництва я казав, що ми будемо мати з ним великий головний біль. Адже замовником будівництва стало державне підприємство «Служба єдиного замовника» обласної державної адміністрації, воно визначило підрядника та котролювало освоєння коштів, от така була схема. А комісія по нагляду за будівництвом, створена при нашій райдержадміністрації, треба визнати, діяла формально. І от що з цього вийшло. 19 серпня головний спеціаліст сектору культури Мар’яна Садов’юк-Поберезька звернулася до мене з листом, де повідомила таке: сектор культури підготував акти приймання-передачі основних засобів на будівлю та майно.

Деталі
Категорія: Uncategorised
Перегляди: 1177

Дякуємо


Олександру Герезі

Дуже часто, перед тим, як їхати в дорогу, кожен водій задумується про те, чи зручно буде йому їхати по тій чи іншій дорозі, адже на сьогоднішній день всі ми бачимо стан наших доріг. А що говорити за села! Не часто зустрінеш дорогу в селі, по якій можна було б пройтися без гумових чобіт в негоду. Так було і в третій Мар’янівці, що відноситься до нашої Святецької сільської ради. Жителі села неодноразово звертались до сільської ради з проханням висипати їм дорогу. Але все, як завжди, впиралось в нестачу коштів.

Деталі
Категорія: Uncategorised
Перегляди: 1173

Просто  Марічка

У Великолазучинській восьмирічці, рідному селі Борщівка її звали просто Марічкою. Як і більшість ровесниць, добре вчилася, брала участь у художній самодіяльності, любила допомагати в домашніх справах батькам, під час літніх канікул охоче працювала на зерноочисному току колишнього колгоспу «Родина».
Була не тільки трудолюбивою, а й від Бога вродливою. Довга плетена коса, миловидне смугляве обличчя і карі-карі очі не залишали байдужими багатьох хлопців. І молодших, і старших. Окремі з них горіли бажанням дружити з красунею. Та їй подобався лише Володя Степанюк із восьмого «Б». Високий, стрункий і теж дуже гарний. Тривалий час вони зустрічалися. Їм пророкували бути на рушникові щастя.

Деталі
Категорія: Uncategorised
Перегляди: 1370

500 КІЛОМЕТРІВ ТРИВОГ

Напевне, що кожний населений пункт – село чи місто мають своїх знаменитостей. Он нещодавно розповідав я про воїна-інтернаціоналіста Петра Андрійовича Бухера, котрий родом з Ординець, а оце вже лягають рядочки оповіді про його земляка Володимира Васильовича Чайку, котрий також появився тут на світ Божий серпневого дня 1969 року. В цьому селі він закінчив восьмирічну школу, середню освіту здобув у Базалії. А коли настав призовний вік, то райвійськкомат направив Володимира Чайку на курси шоферів до Теофіпольського ДТСААФу. Так що у своє повноліття хлопець уже мав посвідчення шофера-професіонала.
Незабаром, а точніше 11 листопада 1987 року, під звуки бравурних мелодій духового оркестру рідні, друзі, всенькі Ординці проводжали Володю Чайку до лав Збройних Сил Союзу РСР.
А далі був Хмельницький обласний збірний пункт. Тут новобранцям повідомили, що вони зараховані в команду під кодовою назвою «20-А». Ну що ж, – 20 то й 20; «А», то й «А». Головне ж – службі пішов відлік.
Потім шлях цієї команди проліг на пересильний пункт в місто Коломию Івано-Франківської області. Саме сюди за щойно призваними на службу хлопцями мали приїхати так звані «покупці»: представники тих військових частин, де вони мають проходити подальшу службу. Але минув десь добрий десяток днів, а тих «покупців» нема й нема.
Нарешті прибули. Звірили-перевірили всі необхідні документи й вирушили в путь-дорогу. І неблизьку, бо дістались аж в місто Орджонікідзе – в Дар’яльський навчальний центр підвищення кваліфікації шоферів спеціальних автомобілів КамАЗ і УрАл. Тут солдати уже сповна дізналися, що їх готують до служби у воюючому Афганістані.

Деталі
Категорія: Uncategorised
Перегляди: 940

Стихія лютувала

Як і прогнозували синоптики, з четверга, 11 січня, погода на Хмельниччині різко погіршилася. Сильно сніжило, і вночі, і вдень наступні дні – у п’ятницю, суботу та неділю, трохи у понеділок. Ще ж потужний штормовий вітер невтомно робив свою роботу – перемітав дороги, задував сільські вулиці. Тож якщо згадати те, що було тиждень тому, 7 та 8 лютого, то тоді були лише квіточки.
Ось як прокоментував ситуацію головний спеціаліст відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та управління об’єктами комунальної власності Теофіпольської селищної ради Богдан Ковальчук:
- Всі ці дні напружено працювала снігоочисна техніка філії «Теофіпольський райавтодор», розчищала державні, а також місцеві дороги.