Поляхівський старостинський округ підтримує Збройні Сили України

Категорія: №8 від 23.02.2023 року

Стоїмо на порозі річниці повномасштабного вторгнення російської федерації на територію суверенної, незалежної України. Впродовж цього року доблесні Збройні Сили України героїчно боронять рідну землю, стримують шалений наступ лютого ворога, проводять контрнаступальні операції, крок за кроком звільняють тимчасово окуповані території. Цей рік вже увійшов у новітню історію України як рік консолідації української нації, як рік боротьби за справжню незалежність, за право на свободу, за право на європейський вибір країни. Цей рік, це страшне випробування, яке випало на долю нашого народу,  попри жахливі втрати, смерть, каліцтво, руйнування, мільйонні потоки переселенців, продемонстрував: український народ нікому не зламати.

Уже рік, як Теофіпольщина згуртувалася в єдиному пориві на підтримку  Збройних Сил України. Кожне село, селище внесло та продовжує вносити свою частку у цю велику спільну справу. Наша сьогоднішня розповідь – про Поляхову, про СТОВ «Ниву», про жителів села, про Поляхівський старостинський округ,  про їхній внесок у перемогу.

 Ось що нам розповіла директор місцевого агропідприємства СТОВ «Нива» Лідія Самойлюк:

Детальніше...

Кому потрібна культура на селі?

Категорія: №8 від 23.02.2023 року

Яка цього року зима? Несподівана, непередбачувана, чарівна, пишна, велична, казкова. Видається вона мені прихильною для селян, природа ніби намагається компенсувати всі прикрощі, які завдає війна. Довкілля втішає, надихає, сповнює душу ніжністю, вдячністю, нагадує, що ми всі Божі творіння, що вистоїмо, переможемо!

Хочу сама відповісти на риторичне питання заголовку. Культура, в першу чергу, потрібна самим селянам. Безперечно, село нині сучасне, культурне, освічене, високодуховне, але перш за все – трудолюбиве, наполегливе, цілеспрямоване, відповідальне : за землю, за майбутнє, за долю України. Село – це його люди. А вони такі різні: що не селянин чи селянка, то цілий роман чи повість, привід для роздумів, порівнянь, висновків, але не засудження чи критика, бо ми єдиний організм, який потребує розуміння, схвалення, дружньої підтримки. І як то добре, що село комп'ютеризоване, але ж ніякі високотехнологічні гаджети не здатні замінити звичайне людське живе спілкування.

Детальніше...

Тепла зустріч у Святецькомуліцеї

Категорія: №7 від 16.02.2023 року

Цей день запам'ятається нам надовго – вчителям, учням, односельцям. Адже  9 лютого Святецький ліцей зустрічав наших мужніх воїнів-земляків Павла Рея, Анатолія Олійника та Андрія Кота. Прибули бійці Збройних Сил України у короткострокову відпустку до рідної домівки з передової, гарячих точок фронту.

Ось знову вони в теплих обіймах стін рідної школи, учнів та учителів. Ми звикли, що герої - це хтось недосяжний,  величний, практично міфологічний. Але ці жахливі події сьогодення, цієї страхітливої  війни, цього повномасштабного вторгнення російської федерації на територію суверенної, незалежної України показали, що герої живуть поміж нас. Хоч у них різні цивільні професії, але зараз вони – наші славні, незламні, героїчні захисники. І кожного з них об'єднує благородна риса – любов до своєї країни, свого народу, своєї землі. Свій священний обов'язок  із захисту Вітчизни, всього найріднішого, українського вони несуть з честю і гідністю.

Детальніше...

Разом допомагаємо нашим бійцям

Категорія: №7 від 16.02.2023 року

Аби підтримати Збройні Сили України, пришвидшити перемогу над російськими окупантами, ні на день в країні не припиняється волонтерський рух. Хтось гуртується, щоб приготувати домашні страви для бійців, хтось приносить закрутки, овочі, фрукти, купляє чи пече печиво, купляє чай, каву, ліки, шкарпетки, засоби гігієни, хтось переказує кошти на придбання автомобіля чи дрона, тепловізора, хтось зварює буржуйку, а хтось робить повербанк. Хто як може, вносить свою частку у перемогу.

Детальніше...

Промовлю добре слово про газету

Категорія: №7 від 16.02.2023 року

Роками передплачую газету «Життя Теофіпольщини». Дуже вона мені по душі. Бо пише про простих людей, про їхню радість та біду, про правду та кривду, про добро та зло. Деколи і сама напишу якийсь рядок.  Бо хто нам має робити цікавою газету? Ми що, діти в садочку? І нас потрібно забавляти, розважати? Пишімо,спілкуймося, тихо-мирно, з толком. А не цькувати когось на когось. Ми ж люди!  А не польові чотирилапі, що розірвали на городі мою козу Нюрку (не можу промовчати, бо дуже шкода), бо хижі, їсти хотіли. Невже і ми на них схожі?

Детальніше...

Обмін ламп розжарювання триватиме

Категорія: №7 від 16.02.2023 року

Відповідно до програми Кабінету Міністрів про обмін ламп розжарювання для населення за підтримки ЄС ця кампанія розпочалася в обласних центрах та великих містах 31 січня. З 7 лютого, з вівторка, обмін ламп розпочався і у відділенні поштового зв'язку Теофіполь-2. Ось що розказала нам з цього приводу начальник відділення Галина Андрощук:

Детальніше...

Скрізь повинна бути дисципліна

Категорія: №7 від 16.02.2023 року

 Живу я у Воронівцях, як звикли казати люди, на другій Мар'янівці. Як по дорозі йти до Воронівець, то трохи є, більше двох кілометрів, якщо навпростець,стежкою через беріг, то ближче, з кілометр, але промашка добра є. Молодим що, за виграшки, а старшій людині вже треба поспотикатися. Проробила я листоношею у сільському поштовому відділенні понад 25 років, щодня на роботі треба було бути, лиш один вихідний був. Щодня треба було нести важку поштову  сумку, у кожну хату доставляти газети та журнали, а районну та обласні газети - обов'язково. Приносити пенсії, перекази, листи, робити передплату, брати плату за світло, газ, телефон у пенсіонерів.  У відділенні ніколи не було черг, бо ми, листоноші, постійно працювали з людьми за місцем проживання. А яка була дисципліна! Нікому й в голову не могло прийти, що можна спізнитися, передати кимось пенсію чи соціальну виплату,зробити це якогось другого дня. Чи покинути газети в магазині, щоб люди самі приходили та розбирали. І здачу до копійки треба було здавати. Тож і люди були нами задоволені.

Детальніше...