Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 22 від 29.05.2025 року

Радісна, чудова звістка облетіла Теофіпольську громаду. 23 травня 2025 року до України повернувся з російського полону наш земляк  Анатолій Анатолійович Зарічнюк. Він був звільнений у межах наймасштабнішого обміну полоненими у форматі 1000 на 1000, що відбувся за посередництва Туреччини.

 

Категорія: № 22 від 29.05.2025 року

Знову болюча втрата, знову Теофіпольщина у скорботі. Бо кривава війна забирає кращих – щирих, добрих, працелюбних, життєрадісних, небайдужих. Тих, хто став на захист Вітчизни, і молодших, і старших. Тих, хто пішов захищати рідний край, кожного з нас. І ось ще одна трагічна звістка -  24 травня 2025 року на Сумщині загинув Олександр Анатолійович Ващук з Лютарівки. Він навіки залишився 33-річним.

Не можна у це повірити, не можна змиритися. Бо обірвалося життя молодої людини, сповненої мрій та планів. Все у нього було ще попереду, мав наречену, у липні збирався одружуватися.

Народився Олександр 16 квітня 1992 року. Виріс у хорошій, порядній сім’ї, батько Анатолій Петрович все життя працював трактористом, мама Надія Станіславівна –

Категорія: № 21 від 22.05.2025 року

Ось уже рік минув з того часу, як група матерів загиблих Героїв нашого краю відвідувала Зарваницю. Все частіше запитували матері та дружини, чи буде організована подібна поїздка. І тоді члени Теофіпольської спілки Всеукраїнської громадської організації (ВГО) «Об’єднання матерів і дружин Захисників України» та засновники нової Громадської організації «Тепло сердець» вирішили організувати таку поїздку, як вдячність матерям та дружинам, рідним воїнів, які захищали і захищають нас, та з нагоди Дня Матері.

Насамперед поцікавились, чи набереться група бажаючих поїхати. Виявилося, що незважаючи на несприятливі погодні умови є бажаючі відвідати місце сили. Звернулися до Олега Олександровича Щирби з запитанням про можливість виділення транспорту. І наш незмінний меценат, щирий, сердечний керівник автотранспортного підприємства не відмовив. Більше того, надав автобус безкоштовно.
І от прохолодного ранку 17 травня від приміщення ЦНАПУ у Теофіполі від’їздив автобус з учасниками поїздки. Водій, Віталій Висоцький, пасажирів зі Святецького напрямку забрав по дорозі.


Атмосфера у салоні була дружна. Знайомилися з тими, кого бачили вперше, ділилися досвідом поїздок, новинами. Адже зібралися матері та дружини, рідні зниклих безвісти та загиблих Героїв. Кожен віз свою тугу і проблему, віру і надію у цю подорож. Адже Зарваниця – святе, намолене віками місце, де можна відчути благодать і відпочити душею і тілом. Вирішили замовити екскурсовода, щоб більше дізнатися про місце нашого паломництва.

Категорія: № 21 від 22.05.2025 року

Продовжують працювати волонтерські осередки Гуманітарного штабу Теофіпольщини у Новоставцях та Колках. У День вишиванки, 15 травня відправили посилки з продуктами довготривалого зберігання і не тільки на різні напрямки. Розкажемо про це докладніше.

Тож цього дня команда Наталії Гонюк з Новоставець разом з волонтеркою Ярославою Островською, головою штабу Анатолієм Козаком відправили посилки бійцям-землякам.

Ось що повідомила Наталія Гонюк:

  

Категорія: № 21 від 22.05.2025 року

 Сьогодні моя розповідь про майстриню-вишивальницю Світлана Галій з  Ординець.  Під її вправними руками оживають чарівні квіти, картини природи, лики святих- все це лягає на полотно рівним хрестиком, вишите з любовʼю  та надією. Надією на краще життя без війни, сліз, переживань , під мирним небом України. Бо багато всього випало на долю цієї жінки і тільки в рукоділлі, під час вишиття знаходить спокій душі. 

   

Категорія: № 21 від 22.05.2025 року

Мальовниче старовинне село Малі Жеребки. Засноване біля 1400 року, в XVII cтолітті належало князю Янушу Острозькому. Заповідна заплава річки Случ, два ставки, давній, ще панський ліс, а ньому залишки панського парку з екзотичними деревами. А ще 145-річна дерев’яна, без жодного цвяха, намолена церква. Райське місце, тиша, спокій, поки що тут співають пташки.

Правда, людей з року в рік стає менше, відходять за межу вічності старші, молоді практично не залишаються. Бо нема роботи, давно закрилася початкова школа, не так давно і фельдшерський пункт, на виклики приїздить фельдшер з Михиринець. Закрився і магазин, бо нема виторгу. Тож у селі проживає трохи більше 60 людей. Одне добре: літом 2023-ого ТОВ «Україна-2001», яке орендує земельні паї жителів, висипала відрізок грунтівки від села до ставка, який називають Лиманом. І тепер спокійно люди можуть виїхати через село Червоний Острів на Базалійську трасу. Це всього 5 кілометрів, а не 16 через Михиринці. Один раз в тиждень ходить автобус від селищної ради, ще ж до траси можна під’їхати автобусом, який возить людей на роботу в садок у Великі Жеребки Війтовецької громади.

Категорія: № 21 від 22.05.2025 року

У теплий травневий день подвір’я нашого закладу замайоріло червоними, чорними, синіми, білими барвами. Ці кольори злилися у візерунках на вишиванках учнів, учителів, працівників ліцею.

Цей день став справжнім святом українського духу, ідентичності, краси та національної єдності. З самого ранку коридори нашого ліцею наповнились святковим настроєм, усмішками та щирими словами.

Категорія: №20 від 15.05.2025 року

Минали дні за днями, збігали місяці та роки. Усі зміни відбувалися по-різному. Доля стелила і рівні лінії життя, а то й звивисті стежки, вибоїни, круті повороти. Траплялося всяке. Як мовиться, життя прожити, не поле перейти. Усе змінюється, порівнюється, запам’ятовується.

Так і в пам’яті ювілярки Антоніни Гаєвської з Теофіполя, яка 21 травня відзначатиме свою поважу дату – 70-річчя від дня народження. Тож напередодні, в ці весняні, яскраві, барвисті дні поринула іменинниця у спогади, постали перед очима події, які найбільше закарбувалися. Це шкільний випускний вечір у Теофіпольській середній школі, навчання в інституті. А далі, після отримання диплома, робота за фахом у бухгалтерії в Теофіпольській селищній раді, заміжжя, народження дітей, їх перші кроки та слова, дитячий садочок та перший клас. І безкінечно турбота про чоловіка, дітей, про затишок та достаток у домі.
Ще в юності зароджувалися у неї думки про тихе та спокійне життя, коли можна буде насолоджуватися прожитими днями. А ще про час, проведений серед друзів та наодинці. Та це були лише тихі та несміливі мрії, оповиті турботою батьків, особливо сильнолюблячої бабусі Фрузини.
Теплими літніми вечорами Тоня під лагідним світлом місяця вдихала пахощі квітів, заслуховувалася співом соловейка. Тут, у тихому куточку саду давала волю своїм мріям, потаємним бажанням.
А згодом її молоде життя осяяло зустріччю з гарним хлопцем з Ленінки. Теплі, ніжні вечори, зародження ще незвіданого почуття. Це знайомство стрімко переросло у щось значно більше та глибше – кохання. Хотілося більше побачень, більше палких слів, хотілося не розставатися з коханим ні на мить. Світ кохання непереможний. Перемогти серце не в силах. Вона посміхалася долі. З блиском в очах відчувала себе щасливою, закоханою та коханою. Полонила Антоніна серце Павла, Павлика. Невдовзі він попросив її руки. Заміжжя, створення молодої сім’ї додало нових барв. Понад усе хотілося, щоб цей стан ніколи не закінчувався, тривав довго-довго, був, як медовий місяць…
До останку віддавала тепло своєї душі, всю свою любов синочку Віктору та донечці Олені. Сповивала, колихала, співала, їх долю благословляла.

  • Ви тут: 
  • Головна