Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 42 від 21.10.2021 року

Пам’ятник Олексі Довбушу

Далекий 1971 рік. На державному рівні готується відзначення Опришківського руху в Карпатах на Гуцульщині - батьківщині його ватажка, Олекси Добуша, легенди Карпат, народного Героя, народного Месника, вірного сина його рідних Карпат.
Розробити йому пам’ятник було доручено відомому в Україні львівському скульптору-монументалісту Валентину Назаровичу Борисенку. Він завжди працював, як кожний скульптор, з своїм архітектором, а то, раптом, кличе мене до себе в майстерню. В нас були дуже теплі приятельські стосунки – він добре знав мене, як по роботах з іншими скульпторами, хвалив мою графіку, мої проекти, малюнки олівцем, акварелі, знав, як я люблю природу, Карпати…
Прийшов я до Валентина вчасно, не запізнився. Якраз в бритвані спеклась картопля в мундирах. Ставить господар на стіл миску з нею, сіль, нарізане сало, часник, хліб, ну і … підливку до того з чарками, пляшку мінеральної води…
Почалась розмова. І несподівано для мене мій добрий, старший колега, друг, який ще раніше приказав звертатись до нього на ти, запрошує мене разом з ним попрацювати над дуже відповідальною роботою - пам’ятником легендарному Олесі Довбушу (?!).

Категорія: № 42 від 21.10.2021 року

Доля портрета


“врага народа”

До останнього свого подиху я житиму зі світлою сирітською синівською пам’яттю про свого рідненького татка-мученика, розстріляного більшовицькими катами в 1938 році за те, що любив Україну. До революції 1917 р. служив в царському Балтійському флоті на кораблі «Диана». Тато не поплив за «Авророю», а добрався на рідну землю, на Україну, і воював за її волю в 1918-1920 роках.
З дитинства, з ранньої юності я мріяв бути художником, але став архітектором-художником і вже в романтичні студентські роки в українському Львові я добре малював і свою мрію намалювати портрет тата – «врага народа», я втілив в життя: із чудом збереженої з 1916 року маленької фотографії я намалював татів портрет олівцем в матроській безкозирці з написом «Диана».

Категорія: № 41 14.10.2021 року

Безмірна втрата

Не стало Ніни Марківни Ткачук. Не стало ветерана педагогічної ниви, подвижниці, яскравої особистості, талановитого педагога, сильного керівника освітянської галузі Теофіпольщини. Не стало людини з активною громадянською позицією, яка завжди, і коли працювала у районному відділі освіти, і коли вже була на пенсії, вболівала за розвиток освіти, відстоювала доцільність збереження освітніх закладів, інтереси вчителів, як головного інструменту освітнього процесу, надання якісних освітніх послуг. Ніколи не боялася висловити свою позицію, навіть якщо це йшло врозріз з точкою зору керівників району.

Категорія: № 41 14.10.2021 року

Минуло  9 днів, як раптово покинув цей білий світ наш колега, ветеран органів внутрішніх справ, полковник міліції  Сергій Вікторович Шуляк, якому доля відміряла лише 62 роки. Прикро, боляче, сумно, що у землю відходять такі молоді та енергійні люди, які могли б принести ще користь суспільству.

Категорія: № 41 14.10.2021 року

Майбутнє – за інтенсивними технологіями

Нещодавно у СТОВ «Волиця» відбувся обласний День поля з вирощування кукурудзи та соняшника.
- Відрадно, - важе директор господарства Василь Кравчук, - що такий семінар проводиться на базі «Волиці» вже сьомий раз. Адже в структурі посівних площ нашого господарства провідне місце, а саме 40%, належить цим культурам. Тож ми зацікавлені у забезпеченні стабільного виробництва кукурудзи та соняшнику, підвищенні їх врожайності , адже за помірністю витрат вони приваблюють себе високим попитом на внутрішньому та зовнішньому ринках. Тому ми успішно співпрацюємо з українсько-американськими агрохімічними компаніями «Кортева», «Піонер», «Бреванд», «Монсанто», «Массідс». Адже засоби захисту та насіння, які вони пропонують, відповідають сучасним вимогам інтенсивних технологій.

Категорія: № 41 14.10.2021 року

Екофестиваль у Теофіполі

За підтримки директора Філії «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП» Сергія Прокопчука, регіонального менеджера Благодійного Фонду «МХП-Громаді» Людмили Баранчук та Теофіпольського селищного голови Михайла Тененева нещодавно у Теофіполі вперше відбувся Екофестиваль.
Відбулось справжнє свято громади. На беріг річки Полква завітало чимало жителів селища, які об’єднались для прибирання та облаштування території зони відпочинку та прибережної лісосмуги. Учасники заходу поділились на п’ять команд. Окрім прибирання, команди також виконували різноманітні завдання на екологічну тематику, відповідали на запитання, змагалися у квестах та конкурсах. Та найголовнішим завданням заходу було формування екосвідомості мешканців селища та об’єднання усіх навколо корисних справ для громади.

Категорія: № 41 14.10.2021 року

17 жовтня Зінаїда Василівна Васильчук з Новоставець відзначить своє 80-річчя. Берегиня великого роду, невтомна трудівниця, має світлий розум та добру пам’ять. Бо ж довелося її пережити і роки воєнного лихоліття, і голод, і холод, і нестатки та злидні. Та зберегла світлу душу, завжди була доброзичливою, милосердною, любила життя, вірила, сподівалася на краще. 

Пролетіли роки

- Було нас в мами й тата четверо дівчат,- розказує, - жили ми тоді в Кривовільці, мама робили на фермі, а тато був ветеринарним лікарем. Ясно, що якось з татом було трохи легше, а як забрали його весною 44 –ого на війну… Забили його невдовзі під Києвом, як було, ніхто не знає, німців же там вже не було. Похоронений у братській могилі на Лук’янівському цвинтарі. Зосталися мама молодою вдовою, як було тяжко, їсти не було нічого, не було у що вдягнутися. Та жили ми дружно, мусили все пережити. Було мені 13 років, як пішла в колгосп на свиноферму, далі допомагала мамі на фермі. Хай ніхто не зазнає, як треба було наробитися, недоспати, недоїсти! Як вже було мені 18 років, вербували молодих дівчат та хлопців на розбудову Донбасу. Поїхала і я. Та й там не було з медом, треба було робити на рудниках.

Категорія: № 40 від 07.10.2021 року

9  жовтня  виповнюється 10 років, як побудована наша церква у Великому Лазучині, як пам'ять навіки про церкву Івана Богослова в нашому селі. Майже через 6 десятиліть, а саме 9 жовтня 2011 року залунали церковні дзвони в нашому селі, було побудовано та освячено новий духовний храм УПЦ Київського патріархату за ініціативи спонсора, керівника кооперативу «Україна» незабутнього Василя Корнійовича Шуляка. У нашому селі Василь Корнійович залишив  слід своєї невтомної праці та турботи. За простих людей він завжди стояв горою. Це був наш найперший захисник у районі. Ми завжди будемо пам'ятати його турботу та підтримку. Щиро співчуваємо родині. Жителька села Великий Лазучин Антоніна Козак (на жаль, вже покійна) присвятила Василю Корнійовичу в знак подяки вірш.

  • Ви тут: 
  • Головна