Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 52 від 25.12.2025 року

22 грудня у селі Іванівка Волочиської міської громади, що поблизу Базалії,  в останню земну дорогу провели загиблого Героя Віталія Вікторовича Глов’юка. Був страшний похорон, родина, батьки  Віктор та Галина, сестричка Віка втратили прекрасного сина та брата, щиру та світлу людину, а Вітчизна – воїна, який до останнього подиху залишався вірним військовій присязі.

Категорія: № 52 від 25.12.2025 року

Четвертий рік йде страшна, кривава війна. Гине цвіт української нації – найкращі сини та дочки України. Таке страшне випробування  випало на долю українців, особливо молодого покоління. Живим треба про це ніколи не забувати.

Зворушлива, особлива подія сталася у Шибені у  суботу, 20 грудня. Цього дня на подвір’я Шибенського ліцею зійшлися небайдужі односельці, учні, вчителі, друзі, знайомі, рідні загиблого Героя, мужнього захисника Вітчизни Миколи В’ячеславовича Семенюка. Аби у 29-у річницю дня  його народження висловити шану та повагу, доземно вклонитися за подвиг, за самопожертву, аби  взяти участь у відкритті меморіальної дошки на його честь.

Категорія: № 51 від 18.12.2025 року

Поки одні спостерігають за новинами і дають "корисні" поради, інші діють. Без гучних заяв і зайвого розголосу дві жінки щодня роблять те, що тримає тил, — допомагають, організовують, підтримують і не дозволяють байдужості взяти гору.

Про них уже не раз писали в газетах — і на це є вагомі причини. Вони допомагають нашим військовим із самого початку бойових дій, ще з 2014 року. Жительки села Рідка Ольга  Самчук та Марія Мартинюк робили і продовжують робити все можливе для захисників нашої країни. Їхній волонтерський шлях триває вже понад десять років, і за цей час він став не просто справою життя, а внутрішньою потребою допомагати там, де це найбільше необхідно.

Категорія: № 51 від 18.12.2025 року

Так зазвичай пишуть Наталія Гонюк та Галина Лепетун, очільниці волонтерських підрозділів Гуманітарного штабу Теофіпольщини з Новоставець-Кривовільки та Колок, коли звітують у соціальних мережах про відправлення посилок нашим захисникам. У цих кількох словах – про найцінніше та найголовніше, про те, що завдяки їхній стійкості та незламності ми просто живемо. Працюємо, волонтеримо, боремося, підтримуємо бійців-земляків, вносимо свій маленький внесок у нашу велику перемогу.

Категорія: № 51 від 18.12.2025 року

Пам’ятні дати дають глибокий привід відкрити для себе унікальні сторінки історії та побачити, як будувалися підвалини майбутнього успіху одного з найпотужніших підприємств харчової галузі Хмельниччини. Про те, як розгорталися події на тлі тогочасної історичної канви, розповідає Михайло Петрович СПІВАК. Нині це один з найбільш шанованих та досвідчених цукроварів держави, Заслужений працівник  промисловості України, а у ті часи – учасник будівництва Теофіпольського цукрового заводу, згодом майстер, головний механік, головний інженер та директор підприємства (1997-2008).

 

Категорія: № 51 від 18.12.2025 року

Те, що саме енергетична галузь є надважливою галуззю в економіці нашої країни – це однозначно. Бо коли є світло, є життя - все працює, є тепло, вода, мобільний зв’язок, інтернет. А коли всього цього немає…І коли вже четвертий рік триває ця страхітлива війна на знищення України та українців, коли держава-агресор не перестає завдавати ракетні удари по критично важливих об’єктах енергетичної інфраструктури, щоб все знеструмити… Щоб завдати нищівної шкоди нашій економіці, залякати, змусити Україну до підписання мирної угоди на принизливих умовах, практично до капітуляції…

Категорія: № 51 від 18.12.2025 року

Теофіпольська громада із сумом попрощалася із загиблим воїном-захисником Миколою Макарчуком. Ще одна болюча втрата, ще одне невимовне горе. Клята війна забрала найдорожчу людину у батьків, дружини та дітей - гідного сина, чоловіка та батька.

 

Категорія: № 50 від 11.12.2025 року

Ранкове чаювання, яке було останнім у себе вдома, ніколи не вийде у мене з голови. Моя сім’я з маленькими дітьми на руках, бабуся, тітка та її діти, які проводжали нас у довгу дорогу, а потім ... Усе спочатку: невеличке село, нові люди, родичі, школа та новий дім.

 

Сьогодні я хочу трішки більше розповісти про історію своєї сім’ї, що пережила нелегкі часи, але залишилася такою ж сильною та згуртованою.

Я з гордістю ношу своє прізвище «Перепичай», адже знаю, яка історія приховується за «простим переїздом», як його називають декотрі, але давайте повернемось трішки назад, у минуле, коли усе тільки почалося.

 

  • Ви тут: 
  • Головна