10 травня в Україні відзначили День матері  — це свято глибокої вдячності, яке в умовах повномасштабної війни  набуло особливого, щемливого та болючого значення. Бо українське материнство сьогодні має зовсім інший вимір, де ніжність переплітається з неймовірною стійкістю..

Тисячі українських матерів цьогоріч зустрічали це свято зі сльозами на очах, відвідуючи могили своїх дітей, які віддали життя за Україну, повертаючись "на щиті". Тисячі українських матерів зустрічали це свято з болем та надією, що їхні діти – військовополонені та зниклі безвісти – таки повернуться додому.

8 травня, напередодні свята, у День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (1939-1945), у Теофіпольській громаді привітали матерів загиблих захисників, військовополонених та зниклих безвісти воїнів. Вшанування розпочалося в парку Слави, біля пам’ятника загиблим жителям Теофіполя в роки Другої світової війни, визволителям Теофіпольщини та на Алеї Слави загиблим в російсько-українській війні. Тут благочинний Хмельницької області Православної Церкви України митрофорний протоієрей отець Василь Крисак відслужив молебінь за загиблими захисниками. Всіх присутніх об’єднала молитва за Україну, мир та українських воїнів.

Свято продовжилося в сесійній залі Теофіпольської селищної ради. Це було зворушливе свято любові та тепла з присмаком пекучого материнського горя та незмірної втрати, віри та надії, безкінечного чекання.

Секретар селищної ради Роман Непотас висловив матерям слова щирої вдячності та пошани, вручив подарунки. Зокрема, промовив таке:

• Дорогі матері наших полеглих Героїв! Ваші діти стали символом мужності та незламності України, віддавши найдорожче за свободу й мирне майбутнє нашої держави. Жодні слова не здатні загоїти цей біль, але пам’ять про їхній подвиг житиме вічно — у серцях людей, у молитвах, у кожному мирному дні, вибореному такою страшною ціною. Нехай Господь дасть вам сили жити далі, а любов ваших дітей назавжди залишається поруч — у серці, у спогадах, у кожному мирному світанку, який вони вибороли для нас. Шановні матері військових, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти! Ваша сила — неймовірна. Попри безсонні ночі, сльози та переживання ви продовжуєте чекати, любити та вірити у повернення своїх дітей додому.

Теплих та щемливих ноток зібранню додали виступи народного аматорського хору ветеранів «Відлуння» Теофпольського центру культури та дозвілля (керівник Варвара Миронова), учениць Теофіпольської школи мистецтв Віти Куліш та Аліни Щерб’юк. На завершення вшанування хор ветеранів заспівав пісню «Україно, молюся за тебе» і всі встали та молилися разом. Тож не було у залі байдужих, у всіх були сльози на очах.

Опісля заходу своїми враженнями поділилася мама загиблого Героя Василя Томчука, дружина військовослужбовця Людмила Цимбалюк з Поляхової:

• Дякую організаторам цього вшанування, все було дуже сердечно, душевно, дякую, що про нас не забувають. Для нас, матерів загиблих, це важливо. Ми живемо з болем у серці, і він ніколи не мине. Але треба жити далі, треба підтримувати наших захисників, щоб настав мир, настала перемога. Щоб більше ніколи не було війни.

А в неділю, 10 травня, у День матері, активісти Християнської церкви Теофіполя зібрали матерів та дружин діючих військовослужбовців в ресторані «Ахтамар». До речі, ця релігійна організація постійно працює з матерями загиблих та зниклих безвісти, організовує дружнє спілкування, психологічне розвантаження.

Своїми роздумами поділилася мама Героя України, заступника командувача Сил безпілотних систем полковника Дмитра Олексюка, рентгенлаборант Теофіпольської багатопрофільної лікарні  Роза Олексюк. Адже бути мамою військового - це день і ніч жити з тривогою в серці, це день і ніч переживати, чекати дзвінка чи есемески. Але треба бути мужньою, триматися, бути надійним тилом для свого сина.

Матері та дружини, які взяли участь у цій зустрічі, отримали позитивні враження, а ще в подарунок – сертифікати на 500 гривень для придбання товарів у магазинах «Аврора», «Чиста оселя» та «Бриз».

Свято минуло, Україна продовжує проходити страшне випробування війною, українські воїни продовжують боронити рідну землю. Матері моляться за своїх дітей, а родини чекають повернення найрідніших людей додому…

А.Джус