Вперше в житті написала прозовий твір. Завдання було непросте: написати прозу, використавши 5 фразеологізмів. Боялася, що не справлюся, ніяк не могла визначитись, як і про що писати.

Люди добрі, думаю, я не ВІДКРИЮ АМЕРИКУ, коли скажу, як ми тяжко в селі ТОПЧЕМО РЯСТ. Все життя ТЯГНЕМО ЛЯМКУ і пишаємось своїми РОБОЧИМИ МОЗОЛЯМИ. ВІД ЗОРІ ДО ЗОРІ ГРІЄМО ЧУБА, часто НЕ ЧУЄМО НІ РУК, НІ НІГ, але продовжуємо смиренно НЕСТИ СВІЙ ХРЕСТ. Ну нема права БИТИ БАЙДИКИ і ГАНЯТИ ВІТЕР ПО СВІТУ! Якщо звикнеш ДАВАТИ ГОРОБЦЯМ ДУЛІ і ЛОВИТИМЕШ ҐАВ, то з часом будеш ТРУБИТИ В КУЛАК. А ЗВОДИТИ КІНЦІ З КІНЦЯМИ, коли ти БІДНИЙ, ЯК ЦЕРКОВНА МИША, дуже важко.

А дехто звик ЖИТИ НА ШИРОКУ НОГУ, але часто намагається когось ОБДЕРТИ, ЯК ЛИПКУ, і НАГРІТИ РУКИ на ЧУЖІЙ ПРАЦІ. Сам ЗА ХОЛОДНУ ВОДУ НЕ БЕРЕТЬСЯ, а ЗАМИЛЮЄ ОЧІ і ЗАБИВАЄ БАКИ людям, і все йому СХОДИТЬ З РУК, ГОГОЛЕМ ТРИМАЄТЬСЯ і при цьому живе, ЯК В БОГА ЗА ПАЗУХОЮ. А найцікавіше те, що він завжди ВИХОДИТЬ СУХИМ З ВОДИ.

А як тільки якийсь АГНЕЦЬ БОЖИЙ ВІЗЬМЕ СЕБЕ В РУКИ і ВИТКНЕ НОСА, то на нього зразу ВОВКОМ ДИВЛЯТЬСЯ, як на БІЛУ ВОРОНУ. Виявляється, БИТИ ПО РУКАХ легко, просто і безпечно. А якщо ти раптом хочеш ПОДИВИСЯ ПРАВДІ В ОЧІ, то тобі швидко ВТРУТЬ НОСА , та ще й ДАДУТЬ ХВІСТ І В ГРИВУ. Дуже важко розв'язати отой ГОРДІЇВ ВУЗОЛ, ДАЛЕКО КУЦОМУ ДО ЗАЙЦЯ.

Але НАДІЯ ПОМИРАЄ ОСТАННЬОЮ. Тому маємо надію, що серед нас живе ОСТАННІЙ З МОГІКАН, який знайде початок НИТКИ АРІАДНИ І НАМИЛИТЬ ШИЮ, кому треба, і прийме правильне СОЛОМОНОВЕ РІШЕННЯ в цій ситуації та назавжди здолає отого ТРОЯНСЬКОГО КОНЯ.

Може, я ненароком НАСТУПИЛА НА МОЗОЛЬ комусь, але дивлюсь я на свій город і думаю: "ЗАРОБЛЕНИЙ ХЛІБ СОЛОДКИЙ , як би тяжко не було працювати." Просто нехай ніхто не пхає ПАЛИЦІ В КОЛЕСА і поважає та цінує чужу працю, бо інакше піде туди, ДЕ МАКАР ТЕЛЯТ ПАСЕ, і все, що легко ПРИПЛИЛО ДО РУК, лопне, ЯК МИЛЬНА БУЛЬБАШКА.

Нам би тільки перемоги, миру, здоров'я і дощику! Будьмо!

#Інна_Крупяк, 06.07.2025 р.