Привітали із

високими літами

- Люди навіть старшого покоління, які проживають у нашому селі,- почав свою розповідь голова первинного ветеранського осередку Кунчі та Дмитрівки Олександр Стучинський,- не пам’ятають, щоб у нашому селі були такі старожили, як от, наприклад, Марія Кухарчук. 4 серпня вона відзначила свій 95-річний ювілей. Є ще одна бабуся, яка вже також розміняла сотню.
…Ми у затишній оселі сім’ї Олексюків, що у Дмитрівці. У цій дружній сім’ї Марія Степанівна не відчуває себе самотньою. Стала членом родини. Привітати іменинницю з нагоди пам’ятної дати у її житті прийшли очільник ветеранів Олександр Стучинський із співочим гуртом місцевого будинку культури у складі Галини Патлай та Віктора Осадчука. Вони, окрім пісень, принесли гарні подарунки від керівника фермерського господарства «Кунчанський» Володимира Пицюка. Голова ветеранського корпусу Теофіпольщини Володимир Кобера висловив щиру вдячність великій трудівниці. Бо Марія Семенівна віддала праці в агроформуванні 55 років свого життя. Чверть століття очолювала буряківничу ланку, з якої у той час збирали по 520 центнерів з гектара буряків. Володимир Васильович вручив ювілярці пухову ковдру. Іменинниця була обсипана квітами.

А Ганна та Анатолій Олексюки, їх донька Анюта влаштували солодкий стіл.
Теплі, зворушливі слова підбадьорили бабусю, до якої звернувся голова ради громадської організації «Теофіпольська спілка ветеранів органів внутрішніх справ «Єдиний щит» Анатолій Стучинський.
Анатолій Сергійович ознайомив іменинницю із книгою «Міліція Теофіпольщини», автором якої він є. Зачитав рядки, де згадується її покійний син Микола. Він у свій час працював в органах внутрішніх справ району.
Довгожителька аж розцвіла від такої поваги до себе. Бо не сподівалася, що може опинитися в центрі уваги з боку керівництва агроформування, громадськості села та округи. Як висловилася ювілярка, що якби ноги не підвели, то б у пляс пішла. Молодість пригадалася та клубні вечорниці. Любила колись Марія Семенівна і співати у гурті, і каблукам лиха у танці дати.
Полюбляє поважна трудівниця читати газети, послухати радіопередачі, подивитися телевізор. До речі, Марія Кухарчук – давній друг «Життя Теофіпольщини». З великою повагою ставиться до колективу часопису. До речі, бабуся не користується окулярами.
Ювілярка сиділа перед присутніми, тримаючи у руках букет квітів. Полинули спогади, які вона назвала миттєвостями своєї життєвої історії. Бо нелегким видався той шлях, який прокладала разом з батьками, які потрапили під жорстокі жорна розкуркулювання. Трохи закарбувався Голодомор 1932-1933 років, чорна хвиля репресій. Та особливий рубець залишився в її душі – роки страшної Другої світової війни, яка хмарою прошуміла над її рідною Дмитрівкою. Перед очима довгожительки як нині постають великі оборонні бої за священну землю країни. Якої мужності були червоноармійці, які стримували навальний наступ фашистських орд. Яка та сила та любов до Батьківщини, що переважала власну смерть. Саме на околиці села, у недобудованому ДОТі, до останньої краплини крові вели нерівний поєдинок мало- озброєні бійці 3-5 липня 1941 року. І як вона, підліток, разом із Анастасією Шевчук (Корчевною) та іншими дівчатами, ще до початку жорстоких боїв, носили своїм захисникам скромний сільський харч. Бачила вона й як односельці хоронили тіла мужніх бійців. Бо всі вони загинули. І досі їх імена невідомі.
Повідала бабуся і про нелегку працю на чужині. Бо 2 листопада 1942 року була насильно вивезена до Німеччини.
Цього самого дня святковий обід для своєї тьоті Ганни Гедз організувала сестрина донька Антоніна Рак. Ганна Зусіївна також розчулена увагою з боку керівництва місцевого господарства, громадськості села та територіальної округи, аж просльозилася. А коли полинули величальні пісні самодіяльних аматорів сцени на її адресу, немов скинула із себе тягар тих уже прожитих 90 літ.
І полинули спогади. Малолітньою залишилась сиротою. Помер батько. На руках у мами залишилось четверо дітей. У школу ходила мало, бо почалася Друга світова війна. З ранніх літ довелося працювати на різних роботах у колгоспному виробництві, не боялася і не цуралася ніякої роботи.
- Відлетіли у вирій мої літа, - зітхає бабуся Ганя. - І не віриться, що вже зозуля накувала мені дев’ять десятків.
Як розповіла нам її племінниця, нині також уже пенсіонерка-педагог Антоніна Сергіївна, що тьотя при хорошій пам’яті, вона цікава оповідниця, дає собі раду. В родині користується великою повагою, до її порад прислуховуються, бо має багатющий життєвий досвід.
- Пам’ятаю Ганну Гедз, - ділиться з нами своїми спогадами колишній голова колгоспу «Світанок» Віктор Гомілко, як сумлінну доярку. Бо довелося йому неодноразово вручати її грошові премії, цінні подарунки, Грамоти. Ходила бабуся в передовиках. Обиралася депутатом до районної ради. Фотографія довгий період прикрашала Дошку пошани господарства.
- Ви отримуєте силу та енергію від життя, родинне тепло від племінниці та її сім’ї, наголосив у своєму вітальному слові голова ради ветеранів України Теофіпольської територіальної громади Володимир Кобера, який вручив Ганні Зусіївні подарунок та квіти. А ще ювілярку зігріває їх безмежна любов та доброта. Це так важливо у наш нелегкий час. Іменинниця просить у Господа, аби була вся родина щаслива і здорова та, нарешті, запанував мир на Україні.
Андрій Рудюк, член Спілки журналістів Украіни
Фото Анатолія
Стучинського