Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №10 від 07.03.2019р.

Борцям за мир усіх поколінь присвячувалося


Нещодавно учні Святецької ЗОШ І-ІІІ ст., щоб засвідчити шану тим, хто воював і зараз знаходиться на бойових позиціях на сході України, хто вірно чекає їх вдома, волонтерам, хто допомагає бійцям у скрутний час, провели виховний захід «Сини – герої, борці за мир».
На зустріч запросили учасника АТО Сергія Мастія та Василя Захарчука, батьки якого пройшли через жорна Другої світової війни.
Ведучі свята Ірина Гончарук та Олександр Дверій розповідали про тих, хто носить почесне звання захисника Вітчизни: згадали воїнів, які вступили у смертельний двобій із фашизмом, хто брав участь у локальних воєнних конфліктах, миротворчій діяльності, хто несе сьогодні нелегку військову службу.
І хоч пройшли роки, важкі роки Другої світової війни, але не згасла пам’ять про тих, хто не шкодував свого життя. Увесь світ захоплювався мужністю радянського солдата. І це назавжди залишиться в історії людства, це навічно залишиться в пам’яті нашого народу.
На жаль, уже мало залишилось ветеранів, але ми не повинні

Категорія: №10 від 07.03.2019р.

Тиждень початкової школи


У Кунчанській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів згідно затвердженого плану проходив Тиждень початкової школи. Вчителі початкових класів творчо і відповідально підійшли до підготовки і проведення Тижня. Робота  була спланована так, щоб заходи охоплювали різні сторони діяльності вчителів, учнів та батьків і були цікавими, корисними, сприяли інтелектуальному та творчому розвитку дитини.
Розпочався Тиждень Днем Дружби під девізом «Кожен день у нас цікавий, веселий, плідний і яскравий!». Класоводи разом з учнями виготовили газети-колажі про життя їх класів і оформили в вигляді вагонів поїзда.

Категорія: №10 від 07.03.2019р.

Редакція «Життя Теофіпольщини» висловлює щиру вдячність директору Філії «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП» Володимиру Прокопчуку, зичить міцного здоров’я, процвітання, радості та любові. Адже за кошти господарства передплачені 100 примірників нашої газети. З березня до кінця року їх отримуватимуть працівники та окремі пайовики Філії у Новоставцях, Кривовільці, Човгузові, Ільківцях, Колісці, Шибені та Великому Лазучині. Це відчутна підтримка видання, збільшення його тиражу. А ще – прекрасний приклад для наслідування.

 

Турбота про дітей


У Харкові нещодавно відбувся Чемпіонат України серед юнаків і дівчат до 17 років з важкої атлетики. За сприяння Філії «Рідний край» юні спортсменки Марія Латчук та Катерина Мусіюк із Новоставецького відділення важкої атлетики Теофіпольської ДЮСШ взяли участь у цих змаганнях. Дівчата показали четверті результати у своїх вагових категоріях. Однак, Катерина Мусіюк встановила рекорд України серед спортсменів до 13 років, ривок – 49 кг, сума – 103 кг.

Категорія: №9 від 28.02.2019р.

Обираємо Президента


Після завершення першого етапу передвиборчої кампанії – реєстрації кандидатів на посаду глави держави ЦВК оприлюднив рекордну кількість претендентів на цей високий пост - 44 особи! Цей факт є унікальним не тільки для України, а й виходить за межі планетарного, себто світового масштабу. Хоча навряд він суттєво вплине на поліпшення добробуту людей, принаймні, найближчим часом. Втім, як кажуть, блажен, хто вірує.
Оскільки статистика знає все і пам’ять поки що начебто не підводить, наведу кілька цифр, вартих уваги. За даними того ж таки Центрвиборчкому в ході нинішніх президентських перегонів до нього надійшло та розглянуто всього 89 заяв від охочих стати главою держави. А це рівно стільки, як за попередніх 6(!) виборів Президента узятих разом у вже незалежній Україні. Нагадаю, що вони відбувалися у 1991, 1994, 1999, 2004, 2010 і 2014 роках. Тоді президентську булаву виборювали відповідно 6-7 - 13 - 24 - 18 - 21 особа.
Цьогоріч в офіційному списку кандидатів 40 чоловіків і 4 жінки. Наймолодшому 37 років, найстаршому – 75. Серед них 24 кандидати від політичних партій, 20 – самовисуванці.
Щодо другої, знову ж таки рекордної свого роду цифри 89, то тут, вважаю, трішки повезло. Зокрема, тим виборцям, які остаточно визначаються з кандидатурами саме у день волевиявлення електорату. Таких не бракує щоразу, коли проходить голосування. І це не дивина, бо, так би мовити, має місце і розчарування у виборі попередньому, і недовіра до влади, і той фактор, що усім не вгодиш, і деякі інші чинники. Тож не потрібно й особливої фантазії, аби уявити, що було б, якби у вереті ( в західному регіоні це рядно), тобто виборчому бюлетені, замість 44 претендентів значилося удвічі більше.

Категорія: №9 від 28.02.2019р.

Зробили для людей, від щирого серця


Напевне, немає людини у нашому краї, якій би не доводилося лікуватися у відділеннях центральної районної лікарні, або провідувати тут свої рідних, друзів, чи перебувати там дні та ночі поряд з ними. Бо таке життя: сьогодні ти здоровий, а завтра можеш сюди потрапити, або хтось із твоїх близьких. Кожний виносить звідси своє враження – і щодо надання медичних послуг, і щодо умов перебування. Хтось щиро вдячний лікарям та медпрацівникам, в когось залишаються неприємні спогади, бо ж скільки людей, стільки думок, та й, люби, Боже, правду, буває по-всякому. Та все ж таки спільним є бажання покращення умов у відділеннях, наближення їх до комфортних. Бо ж приміщення ЦРЛ введені в експлуатацію ще наприкінці 70-их років минулого століття, то ж час позначився на стінах, стелі, підлозі, вікнах та дверях, умивальниках, санвузлах. Та й на ліжках, матрацах, подушках, ковдрах, постільній білизні, бо ж, принаймні, за часів незалежності централізоване постачання елементарного м’якого інвентаря припинилося. То ж доводилося та й доводиться хворим лежати на жахливих, брудних, з нестерпним запахом матрацах, подушках, від яких залишилася лише назва, користуватися праною-перепраною постільною білизною, або ж приносити її з дому.
Та все ж таки є небайдужі люди, які виявляють бажання покращити ситуацію, за власні кошти намагаються щось змінити, наблизити відділення райлікарні до сучасних стандартів. Вже не один рік такі добрі справи робить родина Героя України, Заслуженого працівника сільського господарства Василя Петринюка, його сини голова районної ради Андрій Петринюк та керівник агропідприємства, депутат Білогірської районної ради Олександр Петринюк.

Категорія: №9 від 28.02.2019р.

Є такі хлопці


Живу я у Підлісках (колишній Ленінці), село маленьке, всього 42 жилих дворів, 99 людей, більшість - пенсіонери. І от минулого літа пропала у водопроводі вода, а без неї ж – біда. Не могли знайти, в чому причина, де прорив. Брали воду з криниців, хоч її вже там дуже мало, якось обходилися і восени, і півзими. Та нещодавно, коли була відлига, знашли прорив, відкопали пошкоджену трубу. Зробили це наші сільські хлопці, дай, Боже, їм здоров’я, бо ж треба було поколупатися в болоті, в калюжі, а воно, хоч і відлига, а все ж таки зима. Це Олександр Панчук(працює водієм «швидкої допомоги»), Олександр Яцюк (працює в РЕМ), Олександр Деркач (працює на цукровому заводі), Ігор Гоцак (працює в приватного підприємця Патрики) та Юрій Семенюк з газконтори. Як бачите, всі вони роблять у Теофіполі, то ж зробили таку добру справу для громади у неробочий час.

Категорія: №9 від 28.02.2019р.

Добрі справи


Нещодавно малозабезпечені жителі Турівської, Воронівецької сільських рад та Новоставецької ОТГ отримали допомогу від благодійного фонду «Зміцнення громад». Сталося це за підтримки голови районної ради Андрія Петринюка.
- Що там казати, - поділився своїми думками Воронівецький сільський голова Микола Снігур, - не всі можуть дозволити собі купити на базарі чи в магазинах новий одяг, взуття, постільну білизну, іграшки для дітей. Бо ж це простим людям не по кишені, та й, взагалі, тепер майже всіх в наших селах можна віднести до категорії малозабезпечених. То ж у визначений день, коли представники фонду завітали до нас, до сільської ради прийшло багато людей. Варто зазначити, що речі були у доброму стані, то ж все розібрали, згодиться у повсякденному житті. То ж від імені громади щиро дякую керівництву фонду за такі добрі справи, за підтримку простих людей.

Категорія: №9 від 28.02.2019р.

Вже 90-та весна  у неньки на порозі


Біленька хатина Казмірчуків, що стоїть на горбочку при в’їзді у Вовківці, останнім часом дещо посмутніла, бо не часто виходить на її подвір’я господиня бабуся Оля. Роки беруть своє - 4 березня їй виповниться 90.
Сама собі не вірить Ольга Аркадіївна, що на поріг ступив уже 90-ий, бо здається все було ніби вчора: з покійним чоловіком Іваном, якого вже немає на цьому світі 20 літ, зводили оцю хату, ростили дітей, поралися по господарству. Вправною була господинею, скрізь у неї все було до ладу, і в хаті, і на городі. Господарство держали, як усі люди, на роботу ходила, встигала скрізь і всюди. Була на фермі дояркою, має чимало нагород, подяк за сумлінну працю. Сьогодні ж ноги уже не хочуть слухатися. А, що найгірше, майже втратила зір. В хаті ще орієнтується, бо ж кожна річ, кожен куточок знайомий. А ось на подвір’я часто виходити боїться. Та ще й взимку. Стане на порозі, поговорить із Мухтаром, який аж захлинається щасливим гавкотом, побачивши господиню. Не бачить і тих, хто гукає її «добрий день» із дороги, тільки здогадується по голосу, хто вітається з нею. Скоріше б весна, то й бабусі Олі на душі полегшало б, посиділа б на подвір’ї, послухала б пташиний спів, насолодилася б запахом квітів. Частіше б заходили сусіди, знайомі, поговорили б, погомоніли б.

  • Ви тут: 
  • Головна