Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 50 від 12.12.2019 року

 

 

Щоб знову не трапилося лихо

Про те, що я пережила 28 квітня, у Великодній вечір та ніч, мені і досі страшно згадувати. Адже недовгий дощ, який лляв, як з відра, затопив моє обійстя. Хліви, льох, літню кухню, автомобіль, сільськогосподарську техніку, подвір’я – все занесло намулою. Та не залишилася я тоді наодинці з бідою, порятували працівники 36 Державного пожежно-рятувального поста з Теофіполя, допомогли односельці, керівники місцевих агропід-приємств Валентин Грисюкта Володимир Романчук.
Кілька місяців ще довелося мені доводити все до ладу, вишкрябувати, вичищати. Та стала панічно боятися дощу, якби ще раз таке сталося, не знаю, чи пережила б.

Категорія: № 50 від 12.12.2019 року

Для тих, хто


працює для людей

Напередодні Дня місцевого самоврядування в сесійній залі районної ради відбувся святковий захід. До його проведення долучилися районний будинок культури, дитяча музична школа, то ж учасники урочистостей отримали гарний настрій, заряд бадьорості та оптимізму. Адже ті, хто за велінням серця взяв на себе мужність працювати для людей, нести відповідальність за згуртування, спокій та благополуччя громад, заслужили на таке свято. Бо ж негативу їм вистачає.

Категорія: № 50 від 12.12.2019 року

Вірним синам українського


народу присвячувалося

 

6 грудня, у День Збройних Сил України, в актовій залі дитячої музичної школи відбулися урочистості. Ведуча заходу Галина Стаднік наголосила, що коли запроваджувалося це свято, ніхто навіть уявити не міг, що воно стане найголовнішим у житті сьогоднішньої України. Що люди у військовій формі стануть звичним явищем на вулицях українських міст та сіл. І що на них покладатимемо величезні надії і всією Україною молитимемося за них, щоб повернулися живими.
Учасники зібрання хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять тих, хто віддав своє життя, захищаючи незалежність, суверенітет, територіальну ціліс-ність України. До пам’ятників загиблих у роки Другої світової війни, воїнам-афганцям, пам’ятного знаку Героям Майдану та усім захисникам української землі під мелодію «Пливе кача» поклали квіти.

Категорія: № 50 від 12.12.2019 року

 ЦЕ  СТОСУЄТЬСЯ  КОЖНОГО!

 

Щорічно в Україні з 25 листопада по 10 грудня проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства», яка з 1991 року підтримується міжнародною спільнотою. Тисячі громадян та сотні державних і громадських організацій з більш ніж 100 країн світу активізують свої зусилля заради об’єднуючої мети: збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства у співвітчизників, створити в конкретному регіоні або окремій державі соціальний простір, вільний від насильства.

Категорія: № 50 від 12.12.2019 року

НЕ ЖДИ МЕНЕ, 

 

МАТУСЮ ЗОЛОТА…

 

Трохи більше двох років минуло з того часу, коли закінчилася ця найбезглуздіша і найдовша в історії нашої країни війна. Та ще й досі в багатьох зовсім молодих хлопців не загоїлися рани, десь донині мучаться в неволі сини землі української, ллються материнські і вдовині сльози. Жорстокий і кривавий збройний конфлікт забрав життя понад 15 тисяч радянських солдатів та офіцерів – цвіту нації, кращої молоді. Те, що відбулося в так званий застійний період, без перебільшення можна порівняти із зловісним тридцять сьомим роком, коли внаслідок репресій було знищено весь мислячий цвіт армії, інтелігенції.
Скорботною тінню торкнулася афганська війна, засуджена З’їздом народних депутатів Союзу РСР, і сотні сімей Хмельниччини. В області не повернулося до рідних домівок 109 юнаків і чоловіків (два пропало безвісти), 97 стали інвалідами.
Серед тих, хто загинув, двоє наших земляків: Григорій Попружний з Кунчі й Федір Франчук з Улянового.

Категорія: № 50 від 12.12.2019 року

Стежкою  батька

 

15 років тому, коли сім’я Крисаків переїхала в Теофіполь, Андрійко був зовсім маленьким хлопчиком. Пройшли роки, маленький хлопчик виріс, закінчив школу, вступив до Тернопільського Національного педагогічного Університету на історичний факультет, а заочно – до Львівської Богословської Академії. Ще коли вчився в школі, був послушником в церкві, де і служив його батько – отець Василь.
На наших очах він ріс, мінявся, і ми до нього, до його голосу звикли. І коли на вихідні дні він приїжджає додому, завжди приходить в церкву, ми всі, прихожани, його читанням Апостолу зачаровані. Він так само, як і священник, є часткою нашої церковної громади, несе до нас зерна любові та повагу до старших, бере участь в благоустрої церкви, підтримує її чистоту.

Категорія: № 50 від 12.12.2019 року

 

 

Цікава  екскурсія

Світ професій безмежний і у ньому важливо знайти своє місце. Є професії, про які ми  знаємо здебільшого з фільмів, телевізійних новин, сторінок книжок. Саме до таких належить важка, небезпечна, але дуже необхідна професія пожежника, а якщо бути точнішим, то пожежника-рятувальника. Ця професія дійсно героїчна. Скільки діти бачать по телебаченню, скільки чують по радіо, скільки їм розповідають вчителі. Але найкращий спосіб засвоїти – побачити все на власні очі. То ж, за попередньою домовленістю з керівництвом, учні Шибенської ЗОШ І-ІІІст. вирушили до 36-го Державного пожежно- рятувального  посту.

Категорія: № 49 від 5.12.2019року

 

Справжній народний

 


голова

Великолазучинським сільським головою Анатолій Козак працює три скликання, 14 років. Було всього за цей час, і розчарувань, і прикрощів, та завжди поважав, розумів людей, ніколи нікого не образив, не обізвав.
- Я ж тут з пупинку всіх знаю, і мене всі знають, - каже, - а в громаді має бути злагода, є якась суперечка, треба розсудити справедливо, щоб люди змирилися, не ворогували за межу. Бо скільки того життя? А як щось зроблю для людей, щоб їм краще жилося, так на душі мені легко стає, бо інакше навіщо я тут? Всім же хочу допомогти.

  • Ви тут: 
  • Головна