Кривава війна забирає життя кращих, молодих, сповнених сил та енергії. Бо йшов йому сороковий рік, вік розквіту, здобутків, реалізації життєвих планів. Лютий ворог забрав не лише його життя, а й мрії, майбутнє. Забрав вірного друга та побратима, хорошого сина, надійного чоловіка, люблячого татуся.

Народився Роман Анатолійович Кухарук в Лисогірці 5 грудня 1985 року. Закінчив Лисогірську ЗОШ І-ІІ ступенів. Вчителі згадують про нього як про спокійного, слухняного, гарного хлопця. Професійну освіту здобув у Теофіпольському професійному аграрно-промисловому ліцеї. Їздив на роботу у Ланівці. З дружиною Світланою давали собі раду, ростили двох діточок –  Марину, яка перейшла в п’ятий клас, та меншенького Максимка. Був опорою для своїх батьків Людмили та Анатолія.

3 січня 2025 року у Ланівцях працівники Шепетівського РТЦК та СП вручили Роману повістку. Після навчального центру перебував на Сумщині. З честю та гідністю виконував військовий обов’язок, наближав перемогу. Та 9 червня під час виконання бойового завдання боєць загинув.

Відійшов у вічність, залишивши по собі світлу пам’ять та спогади, які не залікують болючі рани рідних. Він загинув, що ми  мали майбутнє. Нехай пам’ять про нього вічно житиме в наших серцях, надихатиме нас працювати заради того, щоб його жертва була не марною  Ми схиляємося  перед його подвигом і віримо, що настане той день, коли мирне небо буде найкращою шаною кожному воїну, який віддав своє життя за Україну.

Поховають Романа Кухарука в рідній Лисогірці. Вічна слава Герою!

А.Джус