Масовий волонтерський рух на підтримку наших героїчних Збройних Сил України, який з початку повномасштабного вторгнення російської федерації розгорнувся в нашій країні, це справді феноменальне явище. Бо українці, від старого до малого, від школярів до ветеранів, продемонстрували свою громадянську позицію: Україна – незалежна держава, і ніякий ворог її не зламає,  тому треба, хто як може, підтримувати українських військових. Ми ж ні на кого не нападали, нікому не загрожували, ми хочемо жити в мирі, ми хочемо самі вибирати, як нам жити.

Тож розповідаємо про учасницю волонтерського осередку Наталії Гонюк у Новоставцях Олену Глов’юк. Олена Степанівна родом з села Криштопівка колишнього Волочиського району. Здобула спеціальність маляра-штукатура у Волочиському профтехучилищі. Отримала направлення у Теофіпольську ПМК, було це тоді потужне будівельне підприємство. Робота її подобалася, а якраз тоді будували приміщення Теофіпольської центральної районної лікарні. Бо ж була спритною та меткою, а ще привітною та життєрадісною. Тут зустріла свою долю – Миколу Глов’юка з Нової Греблі, що за Базалією. Сім років жили в гуртожитку, народилися двоє доньок. Потім отримали однокімнатну квартиру, згодом – трикімнатну. Після райагробуду трохи працювала в селищній раді. Вирішили купити хату у Новоставцях, бо велика різниця – чи жити на п’ятому поверсі, чи у своїй хаті, з городом, садком, у мальовничому, затишному місці. Тож хату розбудували, мають 100 квадратних метри, все по-сучасному, просторо. Тепер живуть тут з Миколою Володимировичем вдвох, бо онучка Діана в Чехії, а внук Саша – в Тернополі.

• Нам тут дуже добре, - каже, - сусіди хороші, і люди в Новоставцях хороші. А як почалася ця страшна війна, долучалися ми до зборів продуктів довготривалого зберігання, збирали тут в нас в селі, до зборів коштів нашим землякам-бійцям. Але от ми з хрещеною мамою нашої Діани Наталією Гонюк вирішили також готувати домашні страви та відправляти на передову нашим хлопцям. Де готувати: я запропонувала, що в мене вдома, бо кухня велика, 21 квадратних метри. Це сталося в листопаді 2023 року. Що таке прийняла рішення, не жалію, хоч це світло, газ, пара, дим від смаження. Бо що це в порівнянні з тим, як бійцям в окопах. Тож почали ми ліпити та варити вареники з різною начинкою, готувати налисники, голубці, смажити пиріжки. І тушонку робили, і паштет, солимо сало, топимо смалець, намазку з сала з часником робимо.  Хто з самого початку нам допомагав і залишився до цього часу – Людмила Іванівна Маринюк, Олена Зубова, Ніна Баб’юк, Леся Мельничук. І от як почалося, так і воно триває. Долучилася до нашої групи моя прекрасна подруга, мама загиблого Героя Богдана Окаєвича Майя Окаєвич. Щотижня відправляємо посилки, і не тільки хлопцям з Новоставець та Кривовільки, а й з Човгузова, Теофіполя, Великого Лазучина, Гаврилівки, інших сіл. Добре, що в Кривовільці організувалася ще одна бригада, Тетяни Вальчук. То ми розділилися, вони готують пиріжки, вареники, пельмені, а ми голубці, паштет, налисники з різною начинкою, ще ж Наталія варить сир, а я почала пекти рогалики, кекси, медівники. Вже рік, як ми увійшли до Гуманітарного штабу Теофіпольщини, це добре, у нас тепер більші можливості.

Визнає Олена Степанівна, що все робиться в тому числі завдяки небайдужим людям, адже надають і продукти, і донатять. Адже треба, крім м’яса та сала, муку, картоплю, олію, цукор, капусту, моркву, яйця, сир, лівер, горох, спеції, варення, мед. От радіє, що є такі люди в Новоставцях, є й у Човгузові, як Галина Пархома, Айна Вальчук, її сваха Альона Водзінська. Що треба, організовують збір, привозять.

• Самі б ми не змогли б так справитися, -додає,- а так, гуртом, та й виходить. Так тішуся, коли хлопці пишуть, дякують. Хай же їм хоч трохи буде легше, хай скуштують домашнього, смачного. А от до Паски будемо коптити ковбасу, сало, ребра, дав же нам Андрій Васильович Петринюк електричну коптильню. В кожну посилку покладемо всього потрохи, і пасок, і крашанок, хай і їм буде Великдень.

А чи втомлюється? Бо ж треба добрих три дні коло плити стояти. На це вона лише щасливо усміхається та каже, що десь та сила береться. Все робить заради перемоги. І буде це робити до самої перемоги.

Галина Тебенько