Все більше горя та сліз несе в наш край клята війна. Повертаються додому на щитах вірні сини України, мужні захисники, звичайні прості люди, щирі, спокійні, добрі, з мирними професіями. Довелося їм взяти в руки зброю, щоб захистити рідну країну від російської агресії.
Ще одна трагічна новина: 29 квітня Теофіпольщина провела в останню дорогу ще одного Героя – Андрія Миколайовича Шведюка з Мар’янівки. Назавжди повернувся додому на вічний спочинок. Назавжди залишиться він 55-річним.
Народився Андрій Миколайович Шведюк 18 березня 1969 року у селі Осники на Лановеччині у селянській сім’ї, виріс працьовитим та кмітливим. Здобув робітничу професію, відслужив армію. Далі доля розпорядилася так, що другою його дружиною стала Марія Миколаївна Сташук з Мар’янівки. Разом ростили його донечку від першого шлюбу Яну та спільну доньку Аліну. Жили, розживалися, хазяйнували.
У березні 2015 року Андрій Шведюк був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у 44-ій окремій артилерійській бригаді, був нагороджений відзнакою цього бойового підрозділу. У квітні 2016 року був демобілізований, повернувся додому. Працював у ТОВ «Святець», збирав у Мар’янівці сільське молоко.
Радів своїми доньками, старшими онуками Володею та Віталієм, меншими онучками Іванкою, Міланою та Сашунею. Та мирне життя перервала ця страшна війна. Як резервіст, вже 8 липня 2022 року був мобілізований. Служив у 106-ій окремій бригаді територіальної оборони водієм-електриком вогневої підготовки.
Ніщо не віщувало горя, був здоровим, приїздив перед тим додому (служив недалеко), увечері в четвер телефонував дружині, а 26 квітня, вночі, від час виконання обов’язків військової служби зупинилося його серце.
Не стало доброго господаря, надійного чоловіка, турботливого батька та дідуся. Не стало доброго односельця, хорошої людини. Панахиду за померлим відслужили у Святецькому храмі Православної Церкви України. Поховали воїна на цвинтарі у селі Мар’янівка з усіма військовими почестями.
Наші найщиріші співчуття дружині Марії Миколаївні, донькам Яні та Аліні зі своїми сім’ями. Низький уклін Герою, який віддав своє життя заради нас з вами. Вічна йому пам’ять та довічна слава!
І хоч Герої не вмирають, дуже боляче, що йдуть все ж на небеса…
А. Джус
