Живу я у селі Строки, вже на пенсії. Сумно спостерігати: було в нашому селі все, а що ж зосталося? Була школа, був дитячий садочок, був клуб, бібліотека. Все було на місці, не треба було за дітей переживати, та й люди мали роботу. По закінченні школи діти здобували професійну чи вищу освіту, знаходили своє місце в житті, давали собі раду.

Кругом є люди з нашого села, стали успішними, професіоналами. Нема вже два роки ні школи ні садочка, стоїть це приміщення пусткою, територія велика, все заростає.

Було в нас відділення поштового зв’язку, робили люди. Завідуюча сиділа на місці, всі приходили, кому що треба: пенсію, переказ, субсидію отримати, посилку отримати чи відправити, заплатити за комунальні послуги, газети чи журнали передплатити. Листоноша ходила по селу, доставляла пенсії старшим людям, розносила газети, оформлювала передплату. Всі були задоволені, всім було добре. Ні, треба було запровадити поштову реформу, позакривати відділення у невеликих селах. Розхвалювали, як то вже буде добре. Коли раніше пошта працювала щодня, а потім три рази на тиждень, то як можна раз на тиждень приїхати в село і за дві години справитися? Аж ніяк не можна справитися. І найгірше вийшло з доставкою газет, бо вони не встигали їх розвезти, не мали часу оформлювати передплату. Ну якось вже наладилося, бо ж пройшло півтора року, вже працівники пересувного відділення знали людей, знали, де хто живе. Ні, треба було взяти і переколотити, перемішати, поміняти ті відділення. І що вийшло? Знову ніхто нікого не знає, ніхто нічого не встигає. От не отримав я «Подільські вісті» та «Життя Теофіпольщини» за 6, 13 липня, 20 числа, коли була пенсія, привезли за 6 і 20 липня, а за 13 липня так і нема. Одним словом, толку нема.

А чи краще стало, коли запровадили медичну реформу? Просто хочуть тих нещасних людей у селі додушити. Бо колись у кожному селі був фельдшер, лікував людей, всі до нього йшли, він надавав першу допомогу. Почали все скорочувати, як той фельдшер на пів ставки, практично задаремно, може обслужити людей у двох селах?

Зате у наших Строках є свиноферма відділку ТОВ «Україна-2001». Колись так колгосп побудував ферми прямо у селі, але худоби тоді було менше. А тепер на тій свинофермі тисячі голів. І ніби там стоять вентилятори, але сморід постійний. А ще селом шість разів на день на поля вивозять сеч, просто нема чим дихати. Є ж об’їзна дорога. І на людей ніхто не зважає.

А так хочеться, щоб скрізь був порядок, щоб за людей дбали.

Іван Кравчук, село Строки