Яким буде подальше майбутнє вітчизняного агробізнесу, доля українського села? Хто забезпечить продовольчу безпеку країни, підвищить соціальні стандарти життя сільського населення, збереже трудові та виробничі ресурси? Високоефективні малі та середні сільгосппідприємства чи гігантські агрохолдинги? Чи визначиться, нарешті, держава з сучасною моделлю розвитку вітчизняного сільськогосподарського виробництва?
- Якщо ми впадемо, - зазвичай так жартує директор ТОВ «Святець», депутат обласної ради Василь Мастій, - то впадемо останніми. Та, переконаний, держава повинна підтримати саме малі та середні агропідприємства. Бо саме завдяки їм живе українське село, люди мають роботу. Дуже сумніваюсь, що агрохолдинг буде перейматися якоюсь там Мар'янівкою чи Лисогіркою. От наше господарство обробляє 5100 гектарів землі, а працює в нас 360 людей, а в жнива – 480. А в агрохолдингах таку кількість землі обробляє лише кілька десятків працівників. А де людям подітися? Всі ж не виїдуть в Італію чи Польщу, треба тут, в Україні, Європу робити. Ясно, що нам дуже трудно, ми виживаємо, підтримки з боку держави – нема, взагалі, складається враження, що аграріїв ніхто не чує і не хоче чути, ми просто говоримо різною мовою. Всі наші біди йдуть зверху. Уже кілька років ми добиваємося відміни ПДВ на сільськогосподарську продукцію. Нема такого ніде в світі, там сільгоспвиробники отримують від держави дотацію. А в нас що? Візьмеш кредит, візьмеш ярмо на шию, ще ж душить диспаритет цін. Наша продукція – ні по чому, зате яке дороге елітне насіння, засоби захисту, мінеральні добрива, паливно-мастильні матеріали, сучасна техніка. Та і в таких умовах господарюємо, збираємо гарні врожаї, вирощуємо продукцію тваринництва, підтримуємо соціальну сферу.
З Василем Мастієм ми зустрілися на останньому дзвінку у Святецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. Тут він бажаний гість, бо ж відгукується чи не на кожну проблему школи. Та й хто ж допоможе школі, як не місцеве господарство?
А свято було яскравим, зворушливим. Схвально про нього відгукнулися і перший заступник голови облдержадміністрації Володимир Кальніченко та заступник директора департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів облдержадміністрації Вадим Конончук. Бо ж зранку прибули у Святець розділити радість та сум останнього дзвінка, поцікавитися справами ТОВ «Святець».
- Тримаємося на плаву, - казав директор, - посіяли, сходи гарні, посіви доглядаємо, тепер аби лиш було тепло та проходили рясні дощі. Готуємося до жнив, бо час збіжить, а нам треба встановити нову потужну сушарку та збудувати новий зерносклад.
За власні кошти нещодавно закупив «Святець» сушарку американського виробництва, затратили на це біля трьох мільйонів гривень. Та це треба було зробити, бо ж потужність старої сушарки складала 70 тонн зерна на добу, а нової буде - 260 тонн.
- Сільгоспвиробникам відомо, - продовжував, - що послуги на сушіння зерна є досить затратними. Тому ми прийняли таке рішення. При тому, що нова сушарка буде брати втричі менше електроенергії, ніж стара. Ще ж знайшли підприємство у Києві, яке постачатиме нам газ за ціною на 2 тисячі гривень дешевшою, ніж пропонує ПАТ «Хмельницькгаз».
То ж на зернотоку господарства кипить робота, працює кран. Будівельники на чолі з інженером по трудомістких процесах Іваном Бойчуком проводять підготовчі роботи по встановленню нової сушарки.
- До початку жнив маємо впоратися, - впевнено стверджував директор,- і ями заасфальтуємо. Вже тепер автомобілі із зерном в черзі не будуть стояти. Ще до жнив збудуємо новий зерносклад на 1 тисячу тонн зерна. Бо ж велике значення має зберігання зерна, продати його треба по вигідній ціні, часто доводиться чекати кращих часів.
Побували ми і на його будівництві. Велика площа, 10 на 56 метрів. Є кому будувати, адже в господарстві працює дві будівельні бригади, є своя цегла з цегельного заводу у Лисогірці.
- Хлопці в нас хороші, старанні, - додав, - та й командує тут надійна людина – директор цегельного заводу Микола Бенедюк. То ж новий зерносклад буде, бо ж надіємося на добрий урожай.
Окрім рослинництва, ТОВ «Святець» розвиває і тваринництво. Хоч прибуток приносить лише молочне господарство, галузь не згортають. Бо ж молоко приносить живі гроші на заробітну плату, є гній, люди мають роботу, всього ж в тваринництві працює біля 230 чоловік. В господарстві утримується біля 2 тисяч голів ВРХ, з них – 480 дійних корів, на сьогодні середньодобовий надій на корову становить 20 літрів молока.
- У нас три молочнотоварні ферми, - з гордістю розказував та показував Василь Васильович, - маємо вдосталь кормів, є пасовища, корів двічі на день випасаємо. Хочу назвати кращих доярок – Галину Бриж, Марію Лесун, Наталію Сивак, Антоніну Лібік. Є в нас дві свиноферми, конюшні, у нас 141 коней. Де ще таке є? Та й яка ферма без коней? І, дивіться, скрізь порядок. Ніхто ж не знав, що в нас сьогодні начальство з області буде, а скрізь порядок. Тваринники в нас старанні, завідуючі фермами, як кажуть, на місці, як от Іван Паламарчук, Світлана Онищук. Взагалі ж, люди – це наша найбільша цінність, без них би нічого не було.
Згадав і про воду на третій Мар’янівці. Поставлять коло водонапірної башти не будку, а круги, двигун вже є. Вода буде. Чи подбав би про маленьке село, про його 36 жителів агрохолдинг?
- Поки ми не здаємося, - підвів риску у нашій розмові, - та дуже сподіваюся, що держава, нарешті, повернеться до сільгоспвиробника обличчям, і лише тоді у вітчизняного агробізнесу буде майбутнє, лише тоді збережеться українське село. Бо яка Україна без села?
Галина Тебенько