Відійшов у вічність Володимир

Григорович Осецький

25  березня в Олійниках зупинилося серце великого патріота подільського села, відомого аграрія, багаторічного керівника сільськогосподарського формування, мудрої, справедливої, доброзичливої людини Володимира Григоровича Осецького. Доля відміряла йому багато років життя, сповненого сумлінної праці та безкорисливого служіння людям. 11 квітня йому виповнилося б 85.
Народився Володимир Осецький у селі Зарічанка Чемеровецького району. Після десяти класів пробував вступити до Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту. Не вдалося, то ж освіту здобув у Хотинському зооветеринарному технікумі. Було молодому зоотехнікові 23 роки, як направили його на роботу в Олійники.

На все життя запам’ятав, як добирався сюди, автобус з Хмельницького їздив лише до Базалії, доріг не було,то ж у Теофіполь прилетів літаком, а до Олійників дійшов пішки. Стало для нього це невеличке село другою батьківщиною. Був тоді тут колгосп імені Ворошилова, став працювати завфермою. Хоч зранку до вечора треба було бути на фермі, така робота була йому до душі. Тут незабаром зустрів свою долю, була Людмила студенткою Кременецького педагогічного інституту. Одружилися, ростили сина Ігоря. А далі Володимир закінчив однорічні курси підготовки керівних кадрів колгоспів та радгоспів, був секретарем парткому, заступником голови колгоспу, головою колгоспу імені Гагаріна. Тринадцять років очолював новостворену Олійницьку сільську раду, визнавали його жителі громади як доброго господаря, поміркованого, справедливого керівника. Далі знову очолював колгосп, всього ж головою господарства був 26 років. Дуже багато зробив для зміцнення колгоспу – збудував майстерню для ремонту тракторів та сільгоспмашин, зерноочисне господарство, склад зерна, корівник, телятник, молокоблок. За рахунок господарства в Олійниках були збудовані двоповерхова школа, медичний пункт, відділення зв’язку, крамницю, адмінбудинок, п’ять житлових будинків. А наприкінці його головування була проведена газифікація Олійників та Колок. Був Володимир Григорович депутатом районної та сільської рад багатьох скликань.
Коли настав час вийти на спочинок, радів, що передав господарство у надійні руки –своєму молодому соратнику,такому ж патріоту українського села Василю Васильовичу Демчуку. Радів, що ні під кого Олійники не пішли, дають самі собі раду, люди мають роботу. Пильно слідкував за розвитком подій в Україні, журився, що нема просвітку, позасідали кругом корупціонери, влада зрослася з олігархами, що нема в країні вождя. А воно все зверху йде. Був переконаний, що в колишній системі було багато позитивного, був там сильний контроль, а він потрібний завжди. Часто згадував своїх товаришів, голів колгоспів Петра Пожалюка, Олександра Мазурка, Анатолія Кушніра, Петра Кравчука, Федора Стрільчука, Володимир Кухарчука. Тоді ніхто не розкошував, всі жили бідніше, та життя було веселішим. Людей праці дуже цінували, була якась надія на краще.
Та обірвалася його ниточка долі. Він був останнім з старої гвардії, жив, працював, в першу чергу, не для себе, а для простих людей. І помер не в розкішній оселі, а в скромній сільській хаті.
Хай же олійницька земля, яка стала йому рідною, буде для Володимира Григоровича Осецького лебединим пухом, а душа знайде вічний спокій на небесах.
Галина Тебенько